Справа № 1-33
2011 рік
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року Березанський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої - Гапоненко Н.О.
при секретарях - Потриваєвій М.А., Андріїшиному І.В.,
з участю прокурорів - Мазурика С.В., Каширіна О.А., Тімошевського А.В., Висоцького В.П., Лук»янової Г.О.
потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника потерпілої - ОСОБА_3,
захисників: - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Березанка кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Рибаківка Березанського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освіта базова вища, не одруженого, на утриманні 1 особа непрацездатного віку, працездатного, військовозобов»язаного, студента Одеського морехідного училища, не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч.2 ст.296 КК України,
в с т а н о в и в :
07 червня 2008 року близько 00 год.30 хв. ОСОБА_6, знаходячись на території громадського місця – дискотеки бази відпочинку «Лісотехнік» зони відпочинку с.Рибаківка Березанського району Миколаївської області, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, спільно з ОСОБА_7, кримінальну справу по обвинуваченню якого за ч.2 ст.296 КК України закрито на підставі ст.7 КПК України, на пропозицію ОСОБА_7 в присутності відпочиваючих, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинив сварку, а потім і бійку з ОСОБА_8 та ОСОБА_9, кримінальну справу по обвинуваченню якого за ч.2 ст.296 КК України закрито на підставі ст.7 КПК України. В ході бійки ОСОБА_6 голосно лаявся нецензурною лайкою та умисно, з метою завдання тяжких тілесних ушкоджень наніс ОСОБА_8 по декілька ударів кулаками рук, ногою та ліктем правої руки в обличчя. Під час бійки від удару ліктем в обличчя ОСОБА_8 впав на землю, після чого ОСОБА_6 наніс йому один удар ногою в обличчя. Коли ОСОБА_8 піднявся, то між ним та ОСОБА_6 знову виникла сварка, в ході якої ОСОБА_6 схопив ОСОБА_8 за одяг та потяг до себе, від чого обоє впали, після чого ОСОБА_6 ще два рази вдарив ОСОБА_8 кулаком руки в обличчя. По закінченню бійки, коли ОСОБА_8 стояв разом з ОСОБА_10, який його притримував за одяг, ОСОБА_6 умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, правою ногою з розмаху наніс удар ОСОБА_8 в обличчя, від чого ОСОБА_8 впав на майданчик при вході в бар та вдарився задньою частиною голови об бетонні плити, після чого втратив свідомість. В результаті завданих ударів ОСОБА_8 були завдані легкі тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження у вигляді двох ізольованих переломів кісток основи черепа, субдуральної гематоми справа, ушиб речовини головного мозку, субарахноїдального крововиливу, ушиблених ран, крововиливів, саден, крововиливів у м»які тканини обличчя, голови, тулуба, кінцівок, внаслідок яких 11 червня 2008 року ОСОБА_8 помер, не приходячи до свідомості.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, визнав повністю, вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, не визнав, мотивуючи відсутністю умислу на вчинення вказаного злочину. Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди визнав частково, проти стягнення матеріальної шкоди не заперечував. Пояснив суду, що 06 червня 2008 року пішов на дискотеку бази відпочинку «Лісотехнік» разом з ОСОБА_2, ОСОБА_11 та іншими молодими людьми. Перебували в барі, де підсудний випив 50 грамів горілки та пляшку пива. Підійшов ОСОБА_7 та повідомив, що до нього причепились двоє чоловіків, і попросив вийти з ним. ОСОБА_7 показав на ОСОБА_9 Підсудний спитав, у чому справа, ОСОБА_9 схопив його за футболку, підсудний його відштовхнув обома руками, після цього ОСОБА_8 його вдарив в челюсть. Підсудний наніс ОСОБА_8 2-3 удари рукою в челюсть, вони впали, потім їх розтягнули, ОСОБА_8 став нецензурно висловлюватися, ОСОБА_6 схопив його за футболку, вони впали на мангал, ОСОБА_8 теж його тримав за футболку. Коли їх ще раз розтягли, ОСОБА_8 стояв разом із ОСОБА_10, який тримав його за руку, у ОСОБА_8 була кров, він почав висловлюватися, погрожував, ОСОБА_8 його відпустив, ОСОБА_8 почав підходити до підсудного, і він з метою самооборони відштовхнув ногою ОСОБА_8 в область грудей, від чого той відійшов на два кроки назад, впав і вдарився потилицею об бетонну площадку та втратив свідомість. ОСОБА_6 разом з іншими підійшов до нього, стали відливати водою, піднімав, ОСОБА_8 відкривав очі, щось незв»язно казав, хтось із жителів с.Рибаківка викликав «швидку», і хвилин через 10-15 ОСОБА_6 пішов додому. Смерті ОСОБА_8 не бажав. Падали двічі. В результаті бійки йому теж були завдані тілесні ушкодження. ОСОБА_8 і ОСОБА_9 перебували в стані сильного алкогольного сп»яніння, нестійко стояли на ногах. З ОСОБА_8 не був знайомий.
Крім часткового визнання вини підсудним, його вина у вчиненні вказаних злочинів підтверджується дослідженими в судовому засіданні показаннями потерпілих, свідків, письмовими доказами по справі.
З показань ОСОБА_6, наданих ним на досудовому слідстві при допиті як обвинуваченого (т.1., а.с.107-109, 272-273), вбачається, що після того, як ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_6 в щелепу, підсудний у відповідь також наніс йому 2-3 удари кулаками рук в обличчя, вони впали, потім піднялися, після чого ОСОБА_6 наніс ОСОБА_8 удар верхньою частиною ноги та ліктем правої руки в обличчя, після чого ОСОБА_8 впав на землю і ОСОБА_6 вдарив його один раз в обличчя ногою. Коли ОСОБА_8 піднявся з землі, то почав висловлюватися на адресу ОСОБА_6 нецензурною лайкою, ОСОБА_6 потягнув його за верхній одяг та вони обидва впали на мангал, який стояв на площадці, після чого ОСОБА_10 їх розтягнув. Коли ОСОБА_10 стояв поруч з ОСОБА_8, тримаючи його за футболку, ОСОБА_6 вдарив правою ногою в обличчя ОСОБА_8, після чого ОСОБА_8 трохи постояв та впав головою на кут площадки, втратив свідомість.
З пояснень підсудного ОСОБА_9, кримінальну справу відносно якого закрито на підставі ст.7 КПК України, наданих в судовому засіданні, вбачається, що він разом з ОСОБА_8 в барі дискотеки бази відпочинку «Лісотехнік» випили по 150 грамів горілки та пляшці пива, пізніше, вийшовши через деякий час після ОСОБА_8 з бару, ОСОБА_9 побачив натовп, ОСОБА_8 били по тілу декілька осіб, у тому числі ОСОБА_6, але хто саме і куди саме б»є та скільки ударів наноситься – не зрозумів. Коли він отямився після бійки з ОСОБА_7, то побачив ОСОБА_12, який лежав на підлозі метрах в трьох від нього і хрипів, його відливали водою, у ОСОБА_12 з рота і носа текла кров, розбита голова, кров на руках та футболці. ОСОБА_6 був у стані алкогольного сп»яніння.
В судовому засіданні ОСОБА_7, кримінальну справу відносно якого закрито на підставі ст.7 КПК України, пояснив суду, що він перебував на дискотеці бази відпочинку «Лісотехнік» разом з підсудним ОСОБА_6 та іншими молодими людьми, вжили по пляшці пива. Потім на сходах з танцмайданчику ОСОБА_13 йому сказав покликати ОСОБА_6, бо зараз буде бійка. Також там бачив ОСОБА_9 і ОСОБА_8 ОСОБА_7 покликав ОСОБА_6, вказав йому на ОСОБА_9 та ОСОБА_8, так як вони нецензурно висловлювались відносно ОСОБА_13. На запитання ОСОБА_7, в чому справа, ОСОБА_9 намагався його вдарити, відштовхнув, підбіг ОСОБА_8 і почав бити ОСОБА_6 Пізніше ОСОБА_7 побачив, що ОСОБА_8 підходить до ОСОБА_6 і намагається вдарити, ОСОБА_6 його відштовхнув рукою, потім ОСОБА_8 ще раз пішов і ОСОБА_6 його вдарив ступнею у грудну клітку, після чого ОСОБА_8 впав та вдарився головою. ОСОБА_6 підійшов до барної стійки, взяв пляшку мінеральної води і з якоюсь дівчиною відливали ОСОБА_8, якийсь хлопець по телефону викликав «швидку». У ОСОБА_8 були відкриті очі, він нерозбірливо щось говорив. Через декілька хвилин ОСОБА_7 пішов додому з ОСОБА_6 та іншими, а біля ОСОБА_8 залишалось 3-4 чоловіки. ОСОБА_8 був у стані алкогольного сп»яніння, погано тримався на ногах.
Такі ж показання ОСОБА_7 і ОСОБА_9 давали і при проведенні очних ставок між собою (т.1, а.с.214-216).
Потерпілий ОСОБА_2 підтримав показання, надані на досудовому слідстві (т.2, а.с.103-104), з яких вбачається, що потерпілий бачив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_14 в ході нанесення один одному ударів зайшли на територію дискотеки та впали на мангал. Також бачив, як ОСОБА_6 наніс ОСОБА_8 удар правою ногою з розмаху в голову, здається, в обличчя, від чого ОСОБА_8 відразу впав назад на бетонні плити, якими була покрита площадка. Пояснив суду, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були у стані алкогольного сп»яніння, нестійко тримались на ногах.
Свідок ОСОБА_15 підтвердив, що бачив у барі ОСОБА_8, який вживав алкогольні напої. Надавав йому допомогу, коли той втратив свідомість, підсудного при цьому не бачив.
Свідок ОСОБА_10 (він же – ОСОБА_10) пояснив суду, що, виходячи з дискотеки бв «Лісотехнік» до туалету, побачив, що ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 розмовляли. Коли повертався, бачив, що бились ОСОБА_6 з ОСОБА_8, а ОСОБА_7 з ОСОБА_9 Хто кого перший вдарив, не бачив. Свідок рознімав ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які впали, розтягував їх тричі. На місці бійки було темно, багато народу, крики «Заспокойтеся», тому свідок не бачив, хто кого і куди бив. Бійка продовжувалась менше 10 хвилин і закінчилась на площадці біля бару, після чого свідок стояв з ОСОБА_8 на площадці (на першій сходинці). ОСОБА_8 був п»яний, спантеличений, не рухався, ледве стояв на ногах, не представляв загрози для ОСОБА_6, свідок його тримав за руки, потім перед очима свідка мелькнула нога, яка потрапила в ОСОБА_8 (куди саме – не впевнений), і він випав з рук свідка та вдарився головою об куток сходинки. Свідок обернувся і побачив поряд ОСОБА_6, також ще було чоловік десять, і хтось казав : «Що ти робиш, нащо ти ще б»єш». ОСОБА_8 не приходив до тями, хрипів, його обливали водою, він був у крові. До останнього удару ОСОБА_8 тричі падав, один з цих разів – перед входом на дискотеку з бетона на землю, ОСОБА_6 впав на нього. Підтримав показання, надані на досудовому слідстві (т.1, а.с.36-37), з яких вбачається, що перед бійкою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 з»ясовували між собою стосунки, розмовляючи на підвищених тонах; через декілька хвилин свідок побачив, як ОСОБА_6 махав руками, б»ючи ОСОБА_8 по обличчю, після того вони впали на бетонні сходи, і там ОСОБА_6, лежачи зверху на ОСОБА_8, бив його руками у верхню частину тіла. Свідок їх розтягнув, але через деякий час ОСОБА_8 щось сказав ОСОБА_6 та між ними знову почалась бійка, вони нанесли один одному декілька ударів, і свідок знову їх розборонив. Потім свідок побачив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 б»ються на площадці біля сходів, які вели до танцювального майданчика, при цьому ОСОБА_6 наносив ОСОБА_8 удари руками по обличчю. Свідок підійшов до ОСОБА_8, який хитався, та тримаючи його за одяг спереду, вивів на площадку, де ОСОБА_6 ногою вдарив ОСОБА_8 в район нижньої частини грудей, від чого ОСОБА_8 впав спиною, рівно на бетонну площадку, вдарившись при падінні задньою частиною голови об вугол бетонної площадки, де починались сходи вниз, та втратив свідомість. Перед останнім ударом ОСОБА_8 ОСОБА_6 не погрожував.
Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що увечері 06 червня 2008 року він був на дискотеці бв «Лісотехнік» разом з ОСОБА_6, ОСОБА_16 та іншими особами. ОСОБА_7 покликав ОСОБА_6, вони вийшли. Згодом свідок вийшов з бару та побачив, що ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розмовляли, поряд стояла жінка, яку свідок раніше бачив у барі з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Коли свідок разом з ОСОБА_16 йшов з дискотеки угору по сходах, почув крик, просили на допомогу, свідок розтягнув ОСОБА_7 та ОСОБА_9 та разом з ОСОБА_16 пішов з місця бійки. Бачив, що ОСОБА_8 перекидався з ОСОБА_6, наносили удари, ОСОБА_6 на ньому сидів. Бились вони на площадці біля мангалу, там було дуже багато людей. Підтримав свої показання, надані на досудовому слідстві ( т.1 а.с.32-33, 233-234), з яких вбачається, що свідок бачив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в барі, вони вживали горілку та були добре напідпитку. За декілька хвилин до бійки підсудний бачив, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 виникла сварка, в ході якої вони голосно висловлювались один на одного нецензурними словами. Через деякий час, вийшовши з бару, свідок побачив, що ОСОБА_6 б»ється з ОСОБА_8, лежачи біля мангалу та наносячи один одному удари кулаками рук, ОСОБА_6 сів на ОСОБА_8 та наніс йому декілька ударів кулаком в обличчя, після чого його відтягнув ОСОБА_10, який декілька разів їх розтягував.
Свідок ОСОБА_16 підтримала свої показання, надані на досудовому слідстві (т.1., а.с.230 на звороті), з яких вбачається, що вона бачила, як ОСОБА_6, зчепився з ОСОБА_8, а потім ОСОБА_6 вдарив когось ногою, кого саме – не бачила.
Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що він перебував на дискотеці з ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_31. Спиртного не вживали. Чув, як біля мангала ОСОБА_7 свариться з якоюсь жінкою, був в 2-х метрах від них. Коли підіймався по сходах, почув шум, обернувся і побачив, що біля мангалу ОСОБА_6 когось тримає за шию.
Свідок ОСОБА_17 підтримала свої показання, надані на досудовому слідстві (т.1, а.с.231-232), з яких вбачається, що вона бачила, що серед натовпу на площадці біля входу на дискотеку почалась бійка, учасниками якої були ОСОБА_7, ОСОБА_9, та ОСОБА_6, який бив ногою чоловіка, який лежав на площадці.
Свідок ОСОБА_20 підтримала свої показання, надані на досудовому слідстві (т.1, а.с.235-236), з яких вбачається, що ОСОБА_7 декілька разів кликав ОСОБА_6, а через деякий час свідок побачила, що біля мангалу на площадці лежать ОСОБА_6 з ОСОБА_8, їх розтягнув ОСОБА_10 Потім ОСОБА_8 почав обзивати ОСОБА_6, йшов до нього, щоб продовжити бійку, ОСОБА_6 вдарив його вдруге кулаком в обличчя. ОСОБА_8 не заспокоювався. Коли ОСОБА_8 стояв на площадці перед баром спиною до сходів, які вели вниз до танцювального майданчика, ОСОБА_6 правою ногою вдарив ОСОБА_8 правою ногою в область грудей, від чого ОСОБА_8 відразу впав спиною головою в напрямку сходів. Також пояснила суду, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були п»яні, ОСОБА_8 нецензурно висловлювався в бік ОСОБА_21
Свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_23 пояснили суду, що перед бійкою перебували в барі бази відпочинку «Лісотехнік» разом з ОСОБА_8, ОСОБА_9, які перебували в стані легкого алкогольного сп»яніння, виходили з бару попереду жінки, позаду йшли ОСОБА_8 та ОСОБА_9, чули їх розмову на підвищених тонах з молоддю, що знаходилась на площадці (нецензурна сварка), про що саме була розмова – не чули, вони нікого не задівали.
Свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 підтвердили пояснення свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23, проте нецензурної сварки не чули.
Разом з тим, показання свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 щодо відсутності конфлікту між ОСОБА_8 і ОСОБА_9, з одного боку, та особами, що перебували на площадці, не суперечать доказам по справі, оскільки з пояснень даних свідків вбачається, що вони одразу після зупинки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на площадці з молоддю пішли з місця події.
Потерпіла ОСОБА_1 пояснила суду, що о 05.00 год. 07 червня 2008 року їй повідомили, що її чоловік ОСОБА_8 знаходиться в лікарні, там пробув 4 дні. Внаслідок смерті чоловіка їй завдано моральну шкоду, що полягає у втраті близької людини, двоє дітей залишилось без батька, та матеріальну шкоду – витрати на лікування та поховання, тому підтримала заявлений до підсудного цивільний позов.
При проведенні відтворення обстановки та обставин події (т.1, а.с.68-69) підсудний ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_7 йому вказав на ОСОБА_9 та ОСОБА_8 як на осіб, які до нього «чіпляються». В ході розмови ОСОБА_9 схопив ОСОБА_6 за одяг, підсудний його відштовхнув, після чого ОСОБА_8 вдарив підсудного кулаком у щелепу, потім підсудний наніс ОСОБА_8 декілька ударів і вони обидва впали; через деякий час, коли ОСОБА_8 продовжував висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, ОСОБА_6 потяг ОСОБА_8 за одяг і вони обидва впали на мангал. Також показав, яким чином він наніс ОСОБА_8 удар ногою в обличчя, від якого той впав, вдарився головою об кут площадки і втратив свідомість.
При проведенні відтворення обстановки та обставин події (т.1, а.с.75-82) ОСОБА_7 пояснював, що вказав ОСОБА_6 на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як на осіб, які до нього чіпляються, потім між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_6 та вони почали битись. Пізніше він бачив, як ОСОБА_6 та ОСОБА_8 лежали на площадці біля мангалу, також бачив, як ОСОБА_8 тричі підходив до ОСОБА_6, намагаючись спричинити бійку, при цьому один раз ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_6 в обличчя, ОСОБА_6 його двічі вдарив в обличчя, а третій раз – правою ногою у щелепу, від чого ОСОБА_8 впав та вдарився головою об покриття площадки.
При очній ставці між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (т.1, а.с.217-218) ОСОБА_2 пояснював, що ОСОБА_6 почав битися з ОСОБА_8 після ударів ОСОБА_9 та ОСОБА_8
При очній ставці між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (т.1, а.с.219-220) ОСОБА_6 підтвердив свої показання щодо початку бійки, а саме : що ОСОБА_7 вказав йому на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як на осіб, що його образили, та що він почав наносити удари ОСОБА_8 після того, як ОСОБА_9 штовхнув підсудного, а ОСОБА_8 вдарив підсудного кулаком в обличчя.
З протоколу очної ставки між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (т.1, а.с.221-222) вбачається, що ОСОБА_2 пояснював, що ОСОБА_6 наносив ОСОБА_8 удари руками в голову, а ногами – по тулубу, нанісши не менше 5 ударів в голову. Останній удар ОСОБА_6 наніс ОСОБА_8 з розмаху ногою в обличчя. ОСОБА_2 бачив, що ОСОБА_8 перший вдарив ОСОБА_6 на початку бійки.
ОСОБА_12 вчинення злочину вбачається з протоколу огляду місця події (т.1, а.с.9-19).
Протоколами обшуків (т.1, а.с.133, 134) та огляду речей (т.1, а.с.153) підтверджено обставини вилучення речей, в яких ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували в барі дискотеки бази відпочинку «Лісотехнік».
З висновку судово-медичної експертизи № 1128 від 15.07.2008 року (т.1, а.с.200-205) вбачається, що смерть ОСОБА_8 настала в результаті закритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому зводу черепа, ушиба речовини головного мозку, субдуральної гематоми, субарахноїдального крововиливу, що обтяжились здавлюванням та набряком речовини головного мозку. При дослідженні трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді двох ізольованих переломів кісток зводу черепа, субдуральної гематоми справа, ушиб речовини головного мозку, субарахноїдальні крововиливи, ушиблені рани, кровопідтіки, ссадна, крововиливи м»яких тканин обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які виникли прижиттєво і могли виникнути від множинних дій тупих твердих предметів : в область голови не менше 6 ударів, в інші частини тіла не менше 3 ударів. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження в області голови відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя; інші ушкодження у вигляді саден лівої верхньої кінцівки та тулуба відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Не виключено, що деякі тілесні ушкодження могли виникнути від падіння з положення стоячи на площину. Малоймовірно, що після отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_12 міг самостійно рухатися.
Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 48-к від 15.06.2010 року (т.3, а.с.16-26), при дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження : садно спинки носа, кровопідтік в області лоба зліва, кровопідтік навколо лівого ока, садно лівої вилицевої області, по одній забитій рані на верхній та нижній губі зліва, два садна в тіменно-потиличній області зліва та справа, крововиливи в м»які тканини лівої тіменно-потиличній області, в лівій та правій тіменно-скроневій області, зигзаговидний перелом зводу черепа, другий ізольований вдавлений перелом потиличної кістки зліва у формі трьохпроменевої зірки, крововиливи під тверду та м»яку оболонки, у речовину та шлуночки головного мозку, вогнища забиттів головного мозку в лобних долях та скроневій долі справа, садна в області правої лопатки, в правій поясничній області та на задній поверхні лівого ліктьового суглоба, які виникли внаслідок дії на вказані області тупих твердих предметів (поверхонь), всього наявні сліди 9-11 травмуючих дій. За ступенем тяжкості закрита черепно-мозкова травма з двома переломами кісток зводу черепа, крововиливами під оболонки, у речовину та шлуночки головного мозку, забиття головного мозку є тяжкими тілесними ушкодженнями за кваліфікуючою ознакою небезпеки для життя, є безпосередньою і основною причиною смерті потерпілого та виникла від двох травмуючих дій : зокрема, вдавлений перелом потиличної кістки зліва є характерним для дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, інші ушкодження характерні для взаємодії з переважно пласкою поверхнею. Крововиливи в м»які тканини волосяної частини голови, садна шкіри даних областей є слідами тих же травматичних дій, що викликами черепно-мозкову травму; інші тілесні ушкодження відносяться до категорії легких. Переломи черепа і тяжка черепно-мозкова травма виникли від дії сили на задню поверхню голови і тіла в прямих чи косих напрямках ззаду наперед, крововиливи у м»які тканини скроневих областей – від дії сили з правого та лівого боків, інші укшодження могли виникнути від дії сили спереду назад, що свідчить про зміну взаємного розташування потерпілого та осіб, що наносили ушкодження. Ушкодження не є характерними для боротьби та самооборони. Ушкодження завдано у короткий проміжок часу.
Один з переломів зводу черепа, що поширюється через звід черепа від потиличної кості зліва до скроневої справа, з пошкодженнями оболонок та речовини головного мозку характерний для травми, отриманої при падінні потерпілого після наданого його тілу прискорення у напрямку спереду назад горілиць з положення стоячи і ударі лівою задньою напівсферою голови об тверду пласку поверхню (бетон, твердий грунт), від якого виникли також ушкодження, характерні для «протиудару», що найбільш вірогідне при падінні потерпілого від удару ногою ОСОБА_6 і послідуючого удару об бетонну площадку. Не виключено можливість отримання ушкоджень за обставин, викладених ОСОБА_6
Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_26 підтвердив висновки комісійної судово-медичної експертизи № 48-К від 15.06.2010 року, та пояснив, що виникнення трьохпроменевого перелому зводу черепу не виключено від падіння на предмет з обмеженою контактуючою поверхнею з трьома ребрами, що сходяться. Виключено виникнення такого перелому від удару рукою, ліктем, взуттям. В області голови є сліди 6-7 ударів.
Висновком судово-медичної експертизи (т.1, а.с.190) підтверджено наявність у ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень у вигляді забиття м»яких тканин обличчя в області верхньої челюсті зліва, лівої скроневої області, саден правого передпліччя.
З врахуванням доказів по справі суд кваліфікує дії підсудного за ч.2 ст.286 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковою зухвалістю, вчинене групою осіб, та за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Суд не бере до уваги посилання підсудного, його захисників та прокурора на необхідність кваліфікації дій підсудного за ч.1 ст.119 КК України, оскільки кількість та тяжкість завданих потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, обставини та тривалість їх завдання, направленість ударів у життєво важливий орган – голову, що злочинні дії були припинені лише після втрати потерпілим свідомості, що встановлено в судовому засіданні та підтверджено показаннями підсудного, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_20, зокрема щодо кількості, направленості, тривалості завдання ударів, намагань інших осіб припинити бійку, кількості падінь підсудного та потерпілого в процесі бійки, висновками судово-медичних експертиз (т.1, а.с.200-205 та т.3, а.с.17-26), протоколом відтворення обстановки та обставин події (т.1, а.с.68-69), протоколом очної ставки ОСОБА_6 з ОСОБА_2 (т.1, а.с.222), та які свідчать про наявність умислу саме на завдання тяжкого тілесного ушкодження, та що підсудний повинен був і міг передбачити наслідки такого ушкодження.
Суд не бере до уваги посилання підсудного на нанесення ударів потерпілому ОСОБА_8 на початку бійки іншими особами, що спростовується показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_27, інших свідків, потерпілого ОСОБА_2, протоколом відтворення обстановки та обставин події (т.1, а.с.68-69), протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_2 (т.1, а.с.221-222), висновком судово-медичної експертизи (т.1, а.с.200-205) щодо малоймовірності того, що потерпілий міг самостійно рухатися після отриманих тілесних ушкоджень. Суд також враховує, що пояснення підсудного з вказаних обставин, надані в судовому засіданні та на досудовому слідстві при допиті як обвинуваченого, проведенні відтворення обстановки та обставин події, очної ставки з ОСОБА_2 є суперечливими, тому розцінюються судом як намагання уникнути покарання.
Також суд не бере до уваги показання ОСОБА_9, дані в якості підсудного, щодо нанесення ударів ОСОБА_8 іншими особами, оскільки в судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 неодноразово змінював свої показання щодо осіб, які наносили удари ОСОБА_8, при цьому вказані показання та показання про вступ до участі у бійці самого ОСОБА_9 не узгоджуються з показаннями як ОСОБА_6, так і підсудного ОСОБА_7, протоколами відтворення обстановки та обставин події (т.1, а.с.68-69, 75-76), протоколами очних ставок (т.1, а.с.219-224), показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_11 та інших, досліджених у судовому засіданні.
Суд вважає безпідставними посилання підсудного ОСОБА_6 на спотворення слідчим його показань на попередньому слідстві при допиті як обвинуваченого (т.1, а.с.107) в частині визнання ОСОБА_6 факту нанесення ним ударів потерпілому ОСОБА_8 ліктем і ногами, оскільки зазначені допити проведено за участі захисника ОСОБА_4, зауваження до тексту протоколу ні обвинуваченим, ні його захисником не вносились, при оголошенні в судовому засіданні показань, наданих на досудовому слідстві при допиті як обвинуваченого (т.1, а.с.272-273) підсудний підтвердив, що в них повністю вірно викладено обставини справи.
Суд не вбачає в діях підсудного при нанесенні удару ногою ОСОБА_8, внаслідок якого той впав та вдарився потилицею об бетонні плити, ознак перевищення меж необхідної оборони, на які посилаються підсудний та його захисники, враховуючи, відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону», відсутність будь-яких достовірних даних щодо спрямованості умислу потерпілого на завдання шкоди підсудному безпосередньо перед нанесенням удару, та відповідних дій потерпілого ОСОБА_8 Так, підсудний ОСОБА_6 неодноразово наголошував у судовому засіданні, що ОСОБА_8 йому погрожував, що «знайде його і заріже». Зазначені показання узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_2, наданими при проведенні очної ставки з підсудним ОСОБА_6 (т.1, а.с.222), згідно з якими ОСОБА_8 погрожував ОСОБА_6 : «Я тобі не дам життя в с.Рибаківка, я тебе знайду та підріжу», та не можуть розцінюватися як реальна погроза, спрямована на негайну реалізацію. Інші особи, присутні при нанесенні ОСОБА_6 вказаного удару (підсудний ОСОБА_7, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_20.), заперечують наявність будь-яких погроз з боку ОСОБА_8 у вказаний момент, не вказував на наявність загрози від ОСОБА_8 і сам підсудний при допиті в якості обвинуваченого (т.1, а.с.107-109, 272-273).
Не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і посилання потерпілої та її представника на завдання ОСОБА_8 ударів кастетом чи іншим пристосованим до нанесення тілесних ушкоджень знаряддям, оскільки жоден з допитаних у судовому засіданні учасників та свідків події, зокрема, свідок ОСОБА_10 та підсудний ОСОБА_9, таких предметів не бачили.
Суд не бере до уваги показання підсудного ОСОБА_6, надані в судовому засіданні, та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_20, надані на досудовому слідстві, щодо нанесення підсудним останнього удару ОСОБА_8 в область грудної клітки, оскільки вони спростовуються як поясненнями свідка ОСОБА_10 щодо його невпевненості у власних показаннях в даній частині, так і показаннями ОСОБА_6, наданими при допиті як обвинуваченого (т.1, а.с.107-108), проведенні відтворення обстановки та обставин події, показаннями потерпілого ОСОБА_2, підсудного ОСОБА_7, висновками судово-медичних експертиз про відсутність ушкоджень в області грудей потерпілого ОСОБА_8
Призначаючи підсудному покарання необхідне і достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів, суд враховує, що ним вчинено злочини середньої тяжкості та тяжкий, особу підсудного, що він раніше не судимий, позитивно характеризується закладом вищої освіти за місцем навчання та односельцями, що до складу його сім»ї входить лише матір пенсійного віку, яка знаходиться на утриманні підсудного; обставинами, що помякшують покарання, суд вважає добровільне часткове відшкодування завданих збитків, вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, під впливом неправомірних дій потерпілого, щире каяття підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України; обставиною, що обтяжує покарання, суд вважає вчинення злочинів у стані алкогольного сп»яніння.
Суд не бере до уваги характеристики підсудного, надані в судовому засіданні свідком ОСОБА_28, оскільки вона є близькою родичкою загиблого ОСОБА_8, та довідку Березанського РВ УМВС про наявність скарг на ОСОБА_6 у зв»язку з її невизначеністю (відсутні дати звернення, прізвища заявників, обставини справи), а також враховує, що негативна характеристика, видана органом місцевого самоврядування за попереднім (за три роки до вчинення злочину) місцем проживання підсудного, містить неконкретні та суперечливі дані.
Суд не бере до уваги посилання захисника ОСОБА_4 на з»явлення підсудного із зізнанням як на обставину, що пом»якшує покарання, оскільки, за змістом ст.96 КПК України, явка з повинною – це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявника органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Така заява (чи протокол про її прийняття) повинна бути підписана заявником та посадовою особою, що її прийняла. З цих підстав протокол допиту ОСОБА_6 як свідка (т.1, а.с.40-42) не може бути врахований як явка з повинною, оскільки він не містить зазначених реквізитів, та, з урахуванням часу його складання, фактично складений після порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_6 (т.1, а.с.1); інші докази звернення ОСОБА_6 із зізнанням відсутні.
При обранні виду покарання суд враховує тяжкість злочинів, особу підсудного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання; тому суд вважає за можливе застосувати щодо нього покарання за ч.2 ст.296 КК України – у вигляді обмеження волі, за ч.2 ст.121 КК України - у вигляді позбавлення волі.
Враховуючи обставини, що пом’якшують покарання, з урахуванням особи підсудного та обставин справи, суд вважає за можливе застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
На підставі п.3 ч.1 ст.81, ст.330 КПК України речові докази по справі підлягають знищенню.
На підставі ст.ст.28,328 КПК України підлягає розгляду цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення завданої злочином матеріальної та моральної шкоди.
Потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди в сумі 11926,92 грн., в тому числі 1515,42 грн. на придбання ліків для лікування чоловіка – ОСОБА_8, 599 грн. – на придбання продуктів для поминального обіду, 2700 грн. – на ритуальні послуги, 5000 грн. – на установку пам»ятника, 1112,20 грн. - на транспортні витрати, та моральної шкоди, завданої потерпілій та її двом малолітнім дітям у зв»язку зі смертю чоловіка та батька в сумі 50000 грн., а також витрат на юридичну допомогу адвоката у сумі 3000 грн.
На підставі ст.1166 ЦК України цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Підсудний ОСОБА_6 позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, ним частково відшкодовані понесені потерпілою збитки на суму 4300 грн., тому розмір відшкодування слід зменшити з урахуванням сплачених сум, стягнувши з підсудного 7626,92 грн. Необхідність транспортних витрат вбачається з показань свідків ОСОБА_28 щодо повідомлення їй черговою служби «Швидкої допомоги» про необхідність заправки автомобіля, ОСОБА_29 про доставлення до потерпілого медичного працівника власним транспортом, ОСОБА_30 про доставку потерпілого до лікарні.
Вимог про стягнення витрат на юридичну допомогу адвоката потерпілої підлягають залишенню без розгляду з таких підстав.
В ідповідно до ст.ст. 91, 93 КПК України в рамках кримінального провадження у справі відшкодуванню підлягають судові витрати та оплата послуг захисника підсудного, які передбачені названими нормами закону. Витрати ж, понесені потерпілим на оплату юридичних послуг адвоката, не відносяться до судових витрат; це питання вирішується окремо за правилами цивільного судочинства. Про неможливість розгляду питання оплати юридичних послуг у порядку кримінального судочинства випливає й з роз’яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 7 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат».
На підставі ст.ст.23, 1168 ЦК України підлягають частковому задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України враховує характер злочину, глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, наявність на її утриманні двох малолітніх дітей, ступінь вини підсудного, поведінку потерпілого безпосередньо перед вчиненням злочину, вимоги розумності та справедливості, тому вважає за необхідне задовольнити цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди частково.
Відповідано до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» цивільний позов в частині стягнення коштів з особи, кримінальну справу щодо якої закрито на підставі ст.7 КПК України, розгляду не підлягає. Вимоги позивача про відшодування шкоди в цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд,-
з а с у д и в :
ОСОБА_6 визнати винним у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.296 та ч.2 ст.121 КК України, і призначити йому покарання : за ч.2 ст.296 КК України у виді обмеження волі строком на два роки, за ч.2 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на сім років три місяці.
На підставі ст.70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на сім років три місяці.
Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання, тобто з 09 червня 2008 року, зарахувати в строк відбуття покарання строк затримання та перебування під вартою.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити попередній –тримання під вартою.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, та витрат на послуги адвоката задовольнити частково.
Стягнути з засудженого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, 7626,92 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн., всього стягнути 37626 (тридцять сім тисяч шістсот двадцять шість) гривень 92 копійки.
Цивільний позов ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на юридичну допомогу адвоката та стягнення шкоди з ОСОБА_7 залишити без розгляду.
Речові докази по справі: джинсові штани світло-синього кольору, туфлі бежевого кольору, джинсові штани синього кольору, футболку сірого кольору, туфлі чорного кольору, спортивні штани чорного кольору та футболку світло-кофейного кольору, які передані на зберігання в кімнату речових доказів Березанського РВ УМВС України в Миколаївській області, після вступу вироку в законну силу знищити.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подачі апеляції через місцевий суд.
Суддя :