Справа  № 2-3615/10

                                                              Р І Ш Е Н Н Я

                                                   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

              25 жовтня 2010 року                                                           місто Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням- судді Жмуд Н.М., секретаря судових засідань Клименко О.В., розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськраойонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ", -

                                                            В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду 01 жовтня 2010 року з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що 30 серпня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області між нею та відповідачем по справі було укладено шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 270. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народилася донька –ОСОБА_5, яка проживає з позивачем. Сторони проживають окремо. Відповідач не бере участі у вихованні доньки, коштів на її утримання не надає. На даний час позивач не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, її дохід складає 970 гривень на місяць, які вона отримує на дитину, як державну допомогу на утримання доньки. Відповідач від своїх обов”язків ухиляється, матеріальної допомоги на утримання доньки добровільно не надає. Відповідач працює на ЗАТ «ЛКМЗ» на посаді штампувальника. Інших неповнолітніх дітей він не має. У зв’язку з цим позивач звернулася до суду і прохає стягнути з відповідача — ОСОБА_4, аліменти на утримання дитини – ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ј частини всіх видів доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідної вікової категорії щомісяця, до досягнення дітиною віку повноліття.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та прохала суд позов задовольнити.

Відповідач позов  визнав в повному обсязі та вказав, що дійсно від даного шлюбу мають дитину ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. Стягнення за виконавчими листами з нього не проводяться, на утриманні неповнолітніх дітей та інших осіб в нього немає; пільгами з держави відповідач не користується, працює,  і має задовільний стан здоров»я,  про свій обов»язок батька утримувати дитину з моменту її народження і до досягнення 18 років він знає. В підтвердження викладеного, відповідач надав свій письмовий відзив.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України  ухвалення у попередньому  судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укаолення мирової угоди проводиться в порядку, встановленомому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що позивач та відповідач перебувають в зареєстрованому шлюбі, який укладено 30 серпня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 270, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про шлюб (а.с.12).

 В даному шлюбі в них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про народження (а.с.№13), в якому в графі батько зазначено: ОСОБА_4, а в графі мати: ОСОБА_3.

Відповідно до довідки з місця проживання (а.с.№14), вбачається, що дитина проживає з позивачем за адресою реєстрації: АДРЕСА_1, оскільки сторони проживають окремо.

У судовому засіданні встановлено,  що відповідач не надає постійної матеріальної допомоги позивачу на утримання їх спільної дитини.

В судовому засіданні судом було з»ясовано також матеріальне становище сторін, де встановлено, що позивач не працює, знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Відповідач працює на ЗАТ «ЛКМЗ» на посаді штамповщика в Цеху малих серій .

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Отже, своїми діями, відповідач порушує свої зобов"язання закріплені в статті №51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобов"язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: " Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення". В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: "Держави-учасники зобов"язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов"язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи". Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що "Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що "Сім"я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім"ї разом з батьками або в сім"ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов"язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини." Згідно статті №12 цього закону вказано, що " Виховання в сім"ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці".

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я та матеріальне положення дитини, стан здоров"я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримує соціальну допомогу у розмірі 970 гривень, інших доходів не має, але її доходу не вистачає для забезпечення дитини всім необхідним для нормального фізичного та психічного розвитку.

Суд враховує, що відповідач визнав позов позивача в повному обсязі, офіційно працює, має задовільний стан здоров"я та те, що з нього не проводяться стягнення за виконавчими листами, тому суд вважає можливим позов позивача задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1  ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу  за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до  п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 "Про державне мито",  суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.    

Керуючись ст.ст.10, 11, 31, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 130, 174, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180, 181, 184, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року №2402; ст.3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 "Про державне мито"; п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", -

                                                                  В И Р І Ш И В:

Позовну заяву  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 «про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини» -  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Лозова, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 фактично мешкаючого: АДРЕСА_2 працюючого на Закритому Акціонерному Товаристві «ЛКМЗ» на посаді штампувальника Цеху малих серій, (адреса розташування –64660 Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, 2-Б),  ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 - аліменти на користь  ОСОБА_3 на утримання доньки -  ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2  - в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду – 01 жовтня 2010 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в дохід  держави в розмірі 51 (п"ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень  ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

               Головуючий

               в судовому засіданні

               Суддя:                                                                                         Н.М. Жмуд