К о п і я

                                                                                                              Справа  № 2 - 154/11                      

             Р І Ш Е Н Н Я  

            Іменем   України

21 січня 2011 року                                                                                                       м.Одеса

          Суворовський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді  Шепітко І.Г.

при секретарі           Кранга М.Ю.

за участі перекладача    ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права користування житловим приміщенням, -

           В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом та просить визнати за нею право на користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що постійно проживає у зазначеній квартирі разом з дітьми та відповідачем, але виписалась із зазначеної квартири після смерті матері та прописалась у її квартирі, прийнявши спадщину, а після продажу квартири не може прописатись у квартирі, де постійно проживала, через заперечення зі сторони відповідача. Квартира належить місцевим радам, основним квартиронаймачем є відповідач, який вселив її з дітьми у квартиру, однак згоди на реєстрацію після виписки не надає. Позивачка являлась членом сім’ї наймача, однак не маючи письмової заяви відповідача про згоду на реєстрацію за місцем проживання, не має можливості звернутися до органів внутрішніх справ з приводу реєстрації.

У судовому засіданні позивачка наполягала на задоволенні вимог.

Відповідач ОСОБА_3 категорично заперечував проти позову, суду повідомив, що позивачка використала  своє право на користування спірним житлом, виписавшись з нього, отримала у свою власність квартиру після смерті матері і розпорядилась нею, отримавши грошові кошти, не повідомивши про це чоловіка – відповідача у справі, у зв’язку з чим вважав її вимоги безпідставними.

Представник Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради в судовому засіданні заперечувала проти позову, вважала, що позивачка у добровільному порядку використала своє право користування спірною квартирою, отримавши у власність спадкове майно та розпорядившись ним. Також представник відповідача зазначила, що на даний час відповідач ОСОБА_3 має особисто вирішити питання щодо надання дозволу на реєстрацію колишньої дружини у спірній квартирі, і це його право, а не обов’язок.

Треті особи, які приходяться дітьми сторін, вважали, що вимоги підлягають задоволенню, оскільки вони усі, в тому числі й мати, мають рівні права на користування квартирою.

                Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що  позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

              Так, у судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить місцевим радам, 22.06.1994 року виконкомом Ленінської райради м.Одеси на вказану квартиру був виданий ордер відповідачеві у справі складом сім’ї з чотирьох осіб: дружину – позивачку у справі, та двох синів – третіх осіб у справі (а.с.6).

З відповідачем у справі позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з 09.08.1980 року по 29.09.2009 року (актовий запис про розірвання шлюбу №414 по Першому Суворовському відділу РАЦС Одеського міського управління юстиції).

На момент розгляду справи у квартирі зареєстровано три особи: відповідач у справі – в  якості основного квартиронаймача, та діти сторін – треті особи у справі. Дата їх реєстрації (на той час прописки) – 19.04.1995 року (а.с.7).

Позивачка у справі в добровільному порядку виписалась зі спірної квартири та з
17.07.1997 року по 01.08.2003 року була прописана (зареєстрована) у квартирі АДРЕСА_2, що належала позивачці на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26 березня 1993 року, яка була продана позивачкою 25 червня 2003 року (а.с.87-91).

Отже, у позивачки на момент отримання ордеру було інше житло та місце проживання в місті Одесі, а саме однокімнатна квартира АДРЕСА_2 площею 34,2 кв.м., що належала їй на праві власності, за вказаною адресою позивачка й була зареєстрована.

Добровільно знявшись з реєстраційного обліку зі спірної квартири, позивачка розпорядилась своїм правом на користування нею, після зняття з реєстрації вселення та відповідно реєстрація має здійснюватись за загальними правилами у відповідності до вимог ч.1  ст.65 ЖК Україну, згідно якої наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним,   вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Таким чином, маючи на праві власності в місті Одесі інше повноцінне житло та тимчасово проживаючи з чоловіком за місцем його реєстрації у квартирі, що належить місцевим радам, у позивачки не виникло право користування даним житлом у відповідності до вимог ст.ст.64, 65 ЖК України, на які посилалась позивачка у позові, позивачкою не доведені саме такі підстави вселення, а не інші – як піднаймач у відповідності до вимог ст.ст.91, 92, 95 ЖК України.

Крім того, на момент розгляду справи позивачка не являється членом сім’ї відповідача як основного квартиронаймача і на неї не розповсюджується дія статей 64, 65 ЖК України.

За таких обставин суд вважає, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-61, 64, 88, 209, 212 – 215, 218, 222 ЦПК України, суд,  -  

                                      В  И  Р  І  Ш  И  В :

    У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права користування житловим приміщенням – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя:     /підпис/

Згідно:

Суддя:                     Секретар: