печерський районний суд міста києва

справа № 2-610/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

19 січня 2011 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:          судді Кирилюк І.В.,

при секретарі:Кухар Н.В.,

за участю:

представника позивача:Дерев’янко А.І.,

відповідача:ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «СЕБ-Фармація»до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов’язків, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «СЕБ-Фармація»(далі –позивач, ПП «СЕБ-Фармація») звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 (далі –відповідач, ОСОБА_3), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 25 075,66 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати по справі; з метою забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача у частині заявлених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач з 20.11.2003 року працює на посаді завідуючої аптечним кіоском позивача та з ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність. За результатами інвентаризації підзвітних відповідачеві товарно-матеріальних цінностей виявлено недостачу товару на суму 28 525,66 грн., чим заподіяно позивачу шкоду в розмірі 28 525,66 грн. Шкода заподіяна позивачу внаслідок порушення відповідачем покладених на нього трудових обов’язків. Вину у нестачі відповідач визнав повністю та зобов’язався суму нестачі виплатити частинами. З квітня по жовтень 2010 року із заробітної плати відповідача утримано 3 450,00 грн. Таким чином, станом на 24.11.2010 року сума шкоди становить 25 075,66 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.12.2010 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «СЕБ-Фармація»до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов’язків та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з викладених у ній підстав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що згідно наказу директора ПП «СЕБ-Фармація» від 20.10.2003 року ОСОБА_3 прийнято на посаду фармацевта ПП «СЕБ-Фармація».

20.10.2003 року між ОСОБА_3 та ПП «СЕБ-Фармація»укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно умов якого відповідач взяв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності ввірених йому позивачем матеріальних цінностей та зобов’язався, зокрема, своєчасно повідомляти адміністрації позивача про всі обставини, що загрожують забезпеченню схоронності ввірених йому матеріальних цінностей; вести звітність, складати та надавати у встановленому законом порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишок ввірених йому матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 2 договору, адміністрація зобов’язується, зокрема, створити відповідачу умови, необхідні для нормальної роботи та забезпечення повного збереження ввірених відповідачеві матеріальних цінностей; проводити у встановленому порядку інвентаризацію матеріальних цінностей.

У п. 4 сторони договору погодили, що відповідач не несе матеріальну відповідальність, якщо шкода завдана не з його вини.

08.04.2010 року керівник ПП «СЕБ-Фармація» видав наказ про проведення інвентаризації цінностей та розрахунків.

За результатами інвентаризації станом на 12.04.2010 року виявлено недостачу в розмірі 28 525,66 грн., що зазначено в звіряльній відомості результатів інвентаризації товарів, матеріалів, тари та грошових коштів в торгівлі (а. с. 11).

26.04.2010 року відповідач написав розписку про те, що вона зобов’язується виплатити виявлену внаслідок переобліку суму недостачі в розмірі 28 585,66 грн. частинами в строк до квітня 2013 року.

27.04.2010 року директор ПП «СЕБ-Фармація» видав наказ про стягнення суми недостачі згідно розписки ОСОБА_3 та наказав головному бухгалтеру здійснювати щомісячне утримання із заробітної плати відповідача в розмірах, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Згідно довідки ПП «СЕБ-Фармація»від 24.11.2010 року за сім місяців 2010 року с завідуючої аптечним кіоском ПП «СЕБ-Фармація»ОСОБА_3 утримано із нарахованої заробітної плати в рахунок погашення недостачі 3 450,00 грн. Остаток боргу по погашенню недостачі становить 25 075,66 грн.

Відповідно до ст. 130 Кодексу законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за не одержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував в стані крайньої необхідності. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 Кодексу законів про працю України, матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Як визначено у ст. 134 Кодексу законів про працю України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Згідно ст.. 1351 Кодексу законів про працю України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Посада завідуючої аптечного кіоску входить до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого Постановою Держкомпраці СРСР від 28.12.1977 року № 447/24.

Відповідно до ст. 1353 Кодексу законів про працю України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи,  ПП «СЕБ-Фармація», згідно ст. 1351 Кодексу законів про працю України, укладено договір з ОСОБА_3 про повну матеріальну відповідальність(а. с. 8) та забезпечено всі умови, необхідні для нормальної роботи та забезпечення повного збереження ввірених відповідачеві матеріальних цінностей, що не заперечувалось в судовому засіданні відповідачем; шкода заподіяна відповідачем при виконанні трудових обов’язків; вину у здійсненні недостачі відповідач визнав в повному обсязі (а. с. 13, 14), крім того, вина відповідача полягає у халатному відношенні до виконання своїх трудових обов’язків; розмір шкоди розрахований відповідно до норм чинного законодавства та підтверджується актом інвентаризації наявності коштів від 12.04.2010 року, інвентаризаційним описом товарів, матеріалів, тари, в торгівлі від 12.04.2010 року, звіряльною відомістю (а. с. 11, 12, 16-50).

Щодо пояснень ОСОБА_3, викладених в пояснювальній записці від 19.04.2010 року, в якій відповідач зазначає, що не може пояснити як могла виявитись така сума недостачі та звертає увагу, що з лютого в аптечному кіоску, де працює відповідач, не працював комп’ютер, внаслідок чого стався збій в програмі, то в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що про поломку комп’ютера вона вчасно повідомила керівництво та комп’ютер відремонтували. При цьому, відповідач також зазначила, що комп’ютер не працював біля тижня і увесь цей час товари відпускались під письмовий запис, згідно норм чинного законодавства, що також не заперечував представник позивача.

Таким чином, дані обставини підтверджують той факт, що позивачем дійсно були створені всі належні умови для нормальної роботи та забезпечення повного збереження ввірених відповідачеві матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач надав належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження того, що шкода в розмірі 25 075,66 грн. заподіяна ПП «СЕБ-Фармація»винними діями ОСОБА_3, яка є матеріально-відповідальною особою, тобто несе повну матеріальну відповідальність при виконанні останньою трудових обов’язків.

Крім того, відповідач визнав позов в повному обсязі.

Як визначено у ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

Таким чином позовні вимоги ПП «СЕБ-Фармація»щодо стягнення з відповідача 25 075,66 грн. у відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, ПП «СЕБ-Фармація»просить з метою забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача у частині заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як накладення арешту на майно.

При цьому, суд роз’яснює, що накладення арешту, відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 152 ЦПК України, є одним із видів забезпечення позову. При цьому, питання щодо забезпечення позову викладається в письмовій заяві та вирішується окремим процесуальним документом. Більш того, пункт 3 ст. 152 ЦПК України визначає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, а накладення арешту на квартиру не є співмірним по відношенню до ціни позову.

Відтак, вказані позовні вимоги Приватного підприємства «СЕБ-Фармація»не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 370,76 грн. у відшкодування понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 130, 132, 134, 1351, 1353 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 15, 16, Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 88, 174, 209, 213 –215, 223 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства «СЕБ-Фармація»до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов’язків –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства «СЕБ-Фармація»25 075 (двадцять п’ять тисяч сімдесят п’ять) грн.. 66 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.

В задоволені іншої частини позовних вимог –відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства «СЕБ-Фармація»370 (триста сімдесят) грн. 76 коп. у відшкодування судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                          І.В.Кирилюк