П О С Т А Н О В А                   Справа № 2-а-81/11

Ім'ям України

   14 січня 2011 року                                                                                                 м. Полтава

       Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого - судді                                         Литвиненка І.Ю.

при секретарі -                                                  Єременко Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до БДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ УМВС України у Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 у липні 2010 року звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача – інспектора ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ УМВС України у Дніпропетровській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ № 357347 від 18 липня 2010 року, яким його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 255 гривень (а.с. 1).  У ході розгляду справи змінив позовні вимоги, позиваючись не до фізичної особи - інспектора ДПС БДПС ВДАІ, а до юридичної особи - БДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Дніпропетровська та АТІ підпорядкованого УДАІ УМВС України у Дніпропетровській області (а.с. 17).  

         В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що 28 липня 2010 року, на своєму вантажному автомобілі марки Івеко, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, приїхав у м. Дніпропетровськ для розвантаження. Рухаючись по вул. Совхозній у м. Дніпропетровську він побачив молодих людей, що стояли на тротуарі, де був в’їзд у двори, і хотів спитати їх, як проїхати на вул. Винокурова, де повинен був розвантажитися. Проїхавши за цей в’їзд, спинився, розпитав та поїхав далі. Приблизно за 40-50 метрів від цього в’їзду стояв екіпаж ДАІ і його спинив інспектор ДПС Щеглов А.В., який,  перевіривши його документи та розпитавши його про причини зупинки, сказав, що він порушив п. 15.9 Правил дорожнього руху. Він не погодився, так як зупинився за перехрестям і час зупинки не перевищив 5 хвилин. Взагалі, місце його зупинки не є перехрестям, так як є територією, що примикає до дороги. Крім того, інспектор не міг, знаходячись на відстані 40-50 метрів до його автомашини, вимірять відстань у 10 метрів від перехрестя, яке насправді таким не є, до його автомашини. На його незгоду із наявністю самого факту правопорушення, інспектор сказав, що може збільшити штраф до максимального. З цих підстав вважає постанову незаконною і прохає скасувати.

         У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, прохав задовольнити позов у повному обсязі. Надав пояснення аналогічні тексту позовної заяви. Додатково пояснив, що місце, де він зупинився, не могло бути перехрестям іще й тому, що проїзд до будинку заставлено бетонними виробами з квітами, на що він звернув увагу інспектора. У відповідь на це інспектор повідомив йому, що у нього є план, який він повинен виконати.  

         Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 21), але до суду не з’явився, надав заяву інспектора ДПС Щеглова А.В. про те, що адміністративний матеріал щодо виявленого ним факту правопорушення, вчиненого ОСОБА_1, складено ним правомірно та обґрунтовано, і з позовом він не згоден. Прохав суд врахувати строки оскарження спірної постанови з урахуванням терміну давності та винести рішення, згідно з діючим законодавством.  

         Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини у справі та перевіривши їх наданими сторонами письмовими доказами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

         Судом встановлено, що 28 липня 2010 року інспектором ДПС Щегловим А.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АЕ № 134605, згідно з яким у цей день, о 14 годині 30 хвилині, ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Івеко, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на пр. ім. Газети Правда у м. Дніпропетровську, здійснив зупинку  на перехресті із вул. Совхозною, чим порушив п. 15.9 Правил дорожнього руху, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України. У протоколі ОСОБА_1 власноручно записав, що з протоколом ознайомлений і не згоден (а.с. 3). На підставі цього протоколу 28 липня 2010 року Щеглов А.В. виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ № 357347, якою визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України у вигляді зупинки та стоянки  на перехресті пр. ім. Газети Правда та вул. Совхозної у м. Дніпропетровську, піддав її адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень (а.с. 2).    

         Нормою ч. 2 ст. 8 Конституції України встановлено, що звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі конституції України гарантується. Відповідно до вимог ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є, наряду з іншими, дані, встановлені показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Нормою ст. 289 КпАП України встановлено, що скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів зо дня винесення постанови. Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України, постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні; належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також допустимість та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Нормою ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до вимог ч.ч. 4 та 5 ст. 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати до суду усі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, а якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Згідно з п. ґ ст. 15.9 Правил дорожнього руху, зупинка забороняється на перехрестях та ближче чим за 10 м. від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу. Відповідно до ст. 1.10 Правил дорожнього руху, зупинкою є припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин; перехрестям є місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв  проїзної частини кожної з доріг, не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.          

         З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обстави справи випливає наступне. Позивач у протоколі вказав, що не згоден з ним. У тексті позову зазначив, що зупинився вимушено, так як не знав шляху проїзду до місця вивантаження, і не за перехрестям, а за виїздом з території, що примикає до дороги. Тому відповідач, як суб’єкт владних повноважень, що не згоден з позовом, повинен був надати суду докази та спростовувати те, що зупинку позивач здійснив саме за перехрестям, а не за виїздом з території, яка примикає до дороги. Враховуючи те, що не суду не надано таких доказів, суд вважає вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, недоведеним. З цих підстав, внаслідок недоведеності вини позивача у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, постанова по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ № 357347 від 28 липня 2010 року про вчинення  ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, підлягає скасуванню.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 247, 251, 287-289 КпАП України, ст.ст. 3, 7-11, 71, 99, 86, 100, 102, 160-163, 171-2 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

         Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити у повному обсязі.

         Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ № 357347 від 18 липня 2010 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України – скасувати.

         Постанова оскарженню не підлягає.

 Суддя                                                                                                              І.Ю. Литвиненко