Р І Ш Е Н Н Я                            Справа № 2-35/11

                                                                Ім'ям України                                                                          

14 січня 2011 року                                                                                                    м. Полтава

         Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді                                          Литвиненка І.Ю.

при секретарі -                                                   Єременко Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Гержана В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки військовослужбовців та працівників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка» про стягнення коштів, -

                                                             В С Т А Н О В И В:

         Позивач ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із позовною заявою до відповідача - КС «Офіцерська кредитна спілка» про стягнення заборгованості за договором внеску (вкладу) № 080222-05 від 22 лютого 2008 року, прохаючи стягнути пеню у сумі 411 гривень 75 копійок; кошти у вигляді отриманих спілкою доходів від використання його грошових коштів за депозитним договором, внаслідок невиконання нею рішення суду, у розмірі 48% річних, у сумі 4574 гривні 70 копійок; кошти у вигляді отриманих спілкою доходів від використання його грошових коштів за депозитним договором, внаслідок невиконання нею рішення суду, у розмірі 48% річних, у сумі 6 гривень 90 копійок; стягнути судові витрати по справі у сумі 406 гривень 20 копійок (а.с. 3-4). Під час розгляду справи змінив та збільшив свої позовні вимоги, прохаючи суд стягнути пеню у сумі 921 гривня 10 копійок; кошти у вигляді отриманих спілкою доходів від використання його грошових коштів за депозитним договором, внаслідок невиконання нею рішення суду, у розмірі 48% річних, у сумі 9791 гривня 52 копійки; кошти у вигляді отриманих спілкою доходів від використання його грошових коштів за депозитним договором, внаслідок невиконання нею рішення суду, у розмірі 48% річних, у сумі 9 гривень 28 копійок; грошові кошти за час прострочення заборгованості згідно зі встановленим індексом інфляції у сумі 1763 гривні 16 копійок; 3% річних від простроченої заборгованості у сумі 381 гривня 95 копійок; грошові кошти, як компенсацію за відрив від звичайних занять у сумі 10 гривень 86 копійок; грошові кошти, як компенсацію за втрачену ним вигоду у сумі 966 гривень 87 копійок; грошові кошти згідно зі встановленим індексом інфляції, як за втрачену ним вигоду у сумі 33 копійки  (а.с. 34). В подальшому також збільшив позовні вимоги, прохаючи стягнути з відповідача грошові кошти за час прострочення заборгованості, згідно зі встановленим індексом інфляції у сумі 1956 гривень 60 копійок (а.с. 42).  

         У судовому засіданні позивач свій позов підтримав, прохав задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 22 лютого 2008 року уклав із КС «Офіцерська кредитна спілка» договір № 080222-05 внеску (вкладу) на депозитний рахунок грошових коштів у розмірі 15000 гривень, з виплатою 21 % відсотку річних, строком на 12 місяців. Внаслідок відмови спілки у поверненні йому його коштів у визначений цим договором строк, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2009 року його позов задоволено - дії голови правління спілки з відмови виконати умови депозитного договору та повернути йому його кошти визнано незаконними та стягнуто на його користь судові витрати у сумі 16 гривень. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 березня 2010 року його позов також задоволено – стягнуто зі спілки на його користь кошти за депозитним договором № 080222-05 від 22 лютого 2008 року на загальну суму 25767 гривень 15 копійок. Ці рішення не виконуються – по першому рішенню він не отримав з відповідача кошти у сумі 16 гривень, а по другому – у сумі 25767 гривень 15 копійок. Умовами договору передбачено, що за кожен день прострочення у поверненні йому грошових коштів спілка сплачує пеню у розмірі 0,02%. Розмір цієї пені становить 921 гривня 10 копійок. Згідно з листами йому голови спілки від 13 травня та 16 грудня 2010 року, за користування кредитом позичальникам нараховуються 48% річних. З цих підстав вважає, що за час користування його коштами, присудженими рішенням суду від 28 жовтня 2009 року у сумі 16 гривень, виходячи з того, що спілка отримала за їх користування дохід не менше 48% річних, з неї, на підставі ст. 390 ЦК України, як з особи, що незаконно користується його коштами, слід стягнути заборгованість за час користування, яка за його підрахунками становить 9 гривень 28 копійок. З цих же підстав, за час користування його коштами, присудженими рішенням суду від 18 березня 2010 року у сумі 25767 гривень 15 копійок, виходячи з того, що спілка отримала за час користування цими коштами дохід не менше 48% річних, з неї, на підставі ст. 390 ЦК України, як з особи, що незаконно користується його коштами, слід стягнути заборгованість за весь час користування, яка за його підрахунками становить 9791 гривня 52 копійки. На підставі вимог ст. 625 ЦК України, він має право на стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, яка за його підрахунками становить 1956 гривень 60 копійок, а також 3% річних від суми заборгованості, яка, за його підрахунками, становить 381 гривню 95 копійок. Також з відповідача, на підставі вимог ч. 1 ст. 390 ЦК України, слід стягнути грошові кошти, як компенсацію за відрив його від звичайних занять (підготовка позову та участь у судових засіданнях), сума яких за його підрахунками, становить 10 гривень 86 копійок. Крім того, 01 листопада 2010 року він із ПП «Полтехсервіс-плюс» договір № 0111/10, згідно з яким надав цьому ПП кредит у сумі суму 25787 гривень 15 копійок. Укладаючи цей договір, розраховував на те, що цю суму надасть коштами, присудженими йому рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 березня 2010 року. Внаслідок того, що відповідач його грошей за депозитним договором добровільно не повертає і навіть не виконує рішення суду, на підставі ч. 1 ст. 390 ЦК України. Прохає стягнути з нього втрачену ним за договором № 01111/10 від 01 листопада 2010 року вигоду, яка за його розрахунками становить суму у 966 гривень 87 копійок. Також прохає стягнути з відповідача грошові кошти, згідно зі встановленим індексом інфляції, як за втрачену ним вигоду, розмір якої за його підрахунками становить 33 копійки. Зазначив, що виконати рішення суду та повернути йому гроші спілка може, так як має у власності кошти, сума яких перевищує 700000 гривень.  

         Представник відповідача позов визнав частково. У повному обсязі визнав позов у сумі 921 гривня 10 копійок, як пеню з розрахунку 0,02% за кожен день прострочення. У частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми заборгованості позов не визнав тому, що про застосування до спілки цієї норми Закону (ст. 625 ЦК України) у випадку невиконання умов договору та несвоєчасному поверненню коштів, сторони письмово не домовились та не продублювали її у договорі. У іншій частині позов не визнав за безпідставністю. Виконати рішення суду немає можливості внаслідок відсутності у спілки грошових коштів, викликане розтратою їх колишнім керівництвом.    

         Заслухавши позивача та представника відповідача, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

         Судом встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2009 року задоволено позов ОСОБА_1 та визнано незаконними дії голови правління КС «Офіцерська кредитна спілка» з відмови виконати умови депозитного договору та повернути йому його кошти, стягнуто на його користь судові витрати у сумі 16 гривень, про що видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження (а.с. 5, 10-11). Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18 березня 2010 року задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з КС «Офіцерська кредитна спілка» на його користь кошти за депозитним договором № 080222-05 від 22 лютого 2008 року на загальну суму 25787 гривень 15 копійок, про що видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження (а.с. 6-7, 9, 12). Листами йому голови КС «Офіцерська кредитна спілка» від 13 травня та 16 грудня 2010 року позивачу повідомлено, що за користування кредитом позичальникам нараховуються кошти у сумі від 28 до 48% річних (а.с. 8, 35). 01 листопада 2010 року ОСОБА_1 уклав із ПП «Полтехсервіс-плюс» договір № 0111/10, згідно з яким надав цьому ПП кредит у сумі суму 25787 гривень 15 копійок (а.с. 41). Розрахунок заборгованості підтверджено наданими суду позивачем відповідними  розрахунками (а.с. 13-14, 37-40, 43-44). Судові витрати становлять 406 гривень 20 копійок (а.с. 1-2). Ухвалою суду від 14 січня 2011 року позивачеві повернуто частину зайво сплаченого ним судового збору у розмірі 235 гривень 20 копійок (а.с. 45).  

         Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України. Нормами ст. 14 ЦПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими для виконання усіма фізичними та юридичними особами на всій території України. Згідно з вимогами п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до вимог ч.ч 1, 2 ст. 390 ЦК України, власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісний набувач), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ними; власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна, які він одержав або міг одержати з моменту, коли дізнався або міг дізнатися про незаконність володіння ним, або з моменту, коли йому було вручено повістку до суду у справі за позовом власника про витребування майна.   Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно з  ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, що порушив зобов'язання не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором чи законом. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та матеріально підтверджені судові витрати.            

        З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Позивач та відповідач знаходилися у договірних правостосунках, як боржник та кредитор, так як позивач передав відповідачеві свої кошти на певний строк для користування ними та отримання прибутку, а відповідач зобов’язався по закінченню цього строку повернути їх позивачеві з відсотками за їх користування. Договором встановлено неустойку за порушення зобов’язання з боку боржника. Своїх договірних  обов’язків відповідач не дотримався, що підтверджується рішеннями судів, які набрали законної сили. З цих підстав суд вважає, що неустойка - пеня у сумі 921 гривня 10 копійок, право на яку має позивач, підлягає стягненню на його користь. Також суд вважає, що не дивлячись на те, що у договорі відсутня умова сторін про те, що при його невиконанні з відповідача стягується встановлений індекс інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню з наступних підстав. Так, для стягнення неустойки, яка згідно зі ст. 546 ЦК України є однією з умов забезпечення виконання договору, потрібно, відповідно до вимог ст. 547 ЦК України, наявність правочину укладеного лише у письмовій  формі. У ст. 624 ЦК України, законодавець продублював цю норму, зазначивши умовою для стягнення неустойки є наявність домовленості між сторонами про забезпечення виконання договору неустойкою «… якщо  за порушення зобов’язання встановлено неустойку…», вид якої (пеня, штраф) та розмір встановлюється самими кредитором та боржником, що знаходяться у договірних правовідносинах. Тому, якщо у письмовому правочині – договорі, його виконання не забезпечено неустойкою, то стягненню вона не підлягає. Однак, для стягнення інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов’язання та 3% річних від простроченої суми, такої умови, як знаходження сторін у договірних правовідносинах у вигляді письмового  правочину із зазначенням цих норм Закону, як умов договору, законодавець не вимагає. З цих підстав суд вважає за можливе стягнути на користь позивача заборгованість за невиконаним депозитним договором з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 1956 гривень 60 копійок та 3% річних від суми заборгованості у розмірі 381 гривня 95 копійок.

         У іншій частині позов задоволенню не підлягає з наступних підстав. Суду не надано достатніх доказів того, що відповідач має на рахунках кошти у сумі, яка перевищує 700000, тобто продовжує користуватися коштами позивача і отримує за їх користування прибуток, що перевищує 48% річних. В обґрунтування своїх претензій майнового характеру у іншій частині, позивач посилається на норми ст. 390 ЦК України, яка регламентує порядок захисту права власності особи при витребуванні нею майна із чужого незаконного володіння. Суд констатує, що право позивача про захист його власності – повернення йому переданих відповідачеві для тимчасового користування коштів, вже захищено судом шляхом ухвалення відповідних рішень, і підстав захищати його знову у суді немає. З питань невиконання рішення суду, що стало підставою для позивача звернення до суду, повинен звертатися до органу, який здійснює примусове виконання – державної виконавчої служби, дії якої може оскаржити у судовому порядку.

         Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню, становить 32519 гривень 65 копійок (921 гривня 10 копійок, 1956 гривень 60 копійок, 381 гривня 95 копійок).

         Враховуючи те, що ухвалою суду позивачеві повернуто частину витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, стягненню з відповідача підлягає сума цих витрат у розмірі 120 гривень.    

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 23, 390, 526, 530, 610-611, 623-625 ЦК України,  ст.ст. 3, 14, 15, 30, 60, 76, 88, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

                                                               В И Р І Ш И В:

         Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

         Стягнути з кредитної спілки військовослужбовців та працівників правоохоронних органів «Офіцерська кредитна спілка» на користь ОСОБА_1 заборгованість за депозитним договором №  080222-05 від 22 лютого 2008 року у сумі 32519 гривень 65 копійок, судові витрати по справі у сумі 171 гривня, а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 3430 гривень 65 копійок.

         У задоволенні позовних вимог у іншій частині – відмовити.

        Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні – протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

         Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

         Суддя                                                                                                    І.Ю. Литвиненко