ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-4891/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Супруна Є.Б.,
при секретарі – Дубовик О.І.,
за участю представника відповідача - Онищенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
11 жовтня 2010 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі – Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому, після уточнення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.02.2010 р. №0026931702/0/169, від 22.04.2010 р. №0028311702/1/902, від 14.07.2010 р. №0029341702/2/1557 та від 30.09.2010 р. №0030381702/3/2320.
Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення суб’єктом господарювання вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки сума ПДВ у розмірі 22 333,33 грн., яка включена ним до складу податкового кредиту за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р., сформована на підставі договорів оренди торговельної площі 123 м2, яка використовувалася у господарській діяльності. Частина цієї площі 40 м2 здавалася в період з 2006 року по 2009 рік у суборенду ФОП ОСОБА_3 лише на перший місяць (січень) поточного року.
Позов у частині висновків податкового органу щодо порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач визнав, оскільки ним дійсно не були включені до складу податкових зобов’язань суми коштів за надані послуги суборенди торговельної площі ФОП ОСОБА_3, яка перебуває на спрощеній системі обліку та звітності.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив такі задовольнити в частині вимог щодо спростування висновків податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_2 вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на ті обставини, що в порушення вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємцем занижено податкові зобов'язання за перевіряємий період у розмірі 52,00 грн., оскільки до податкових зобов’язань декларацій по податку на додану вартість не включені суми за надані послуги суборенди торгівельної площі ФОП ОСОБА_3 Крім того, в порушення вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємцем завищено податковий кредит на суму 7 210,80 грн., так як до реєстру податкових накладних та до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість включені суми ПДВ, що не використані в господарській діяльності, оскільки частину приміщення у розмірі 40 м2 позивач здавав в суборенду ФОП ОСОБА_3 на підставі договорів від 01.01.2006 р., від 01.01.2007 р., від 01.01.2008 р. та від 01.01.2009 р.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступні обставини.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_5 ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 28.01.2004 р. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), перебуває на обліку платників податків у Кременчуцькій ОДПІ з 09.02.2004 р. за №158-04, де зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво НОМЕР_6 від 24.02.2004 р.).
За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2006 р. по 30.09.2009 р. Кременчуцькою ОДПІ складено акт від 01.02.2010 р. №300/17-311/2750303731, висновком якого встановлено порушення позивачем приписів, зокрема:
- пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на суму ПДВ 52,00 грн., у тому числі за грудень 2006 року на суму 12,00 грн., за грудень 2007 року на суму 20,00 грн., за грудень 2008 року на суму 20,00 грн. (у зазначеній частині висновків податкового органу позивач заперечень не надав, позовні вимоги у цій частині визнав з урахуванням рішення ДПА у Полтавській області, прийнятого за наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень);
- пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого до складу податкового кредиту було неправомірно віднесено суму ПДВ у розмірі 7 210,80 грн., у тому числі за листопад 2006 року на суму 216,80 грн., за січень 2007 року на суму 610,39 грн., за квітень 2007 року на суму 655,50 грн., за червень 2007 року на суму 379,40 грн., за липень 2007 року на суму 1 757,00 грн., за серпень 2007 року на суму 583,33 грн., за лютий 2008 року на суму 982,70 грн., за березень 2008 року на суму 216,80 грн., за квітень 2008 року на суму 216,80 грн., за травень 2008 року на суму 216,80 грн., за листопад 2008 року на суму 1300,80 грн., за грудень 2008 року на суму 196,80 грн., за березень 2009 року на суму 596,20 грн., за квітень 2009 року на суму 596,20 грн., за травень 2009 року на суму 298,10 грн., за липень 2009 року на суму 243,90 грн., за серпень 2009 року на суму 271,00 грн., за вересень 2009 року на суму 243,90 грн. При цьому, перевіряючими зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_2 реалізував послуги, які не використовуються у господарській діяльності.
На підставі акту перевірки та згідно з пп."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі –Закон №2181-ІІІ) Кременчуцька ОДПІ винесла податкове повідомлення-рішення від 05.02.2010 р. №0026931702/0/169 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 10 894,20 грн., у тому числі 7 262,80 грн. –за основним платежем та 3 631,40 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.
За наслідками адміністративного оскарження Кременчуцька ОДПІ з урахуванням вимог пп.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону №2181-ІІІ скасувала податкове повідомлення-рішення від 05.02.2010 р. №0026931702/0/169 в частині нарахованих сум ПДВ за листопад 2006 року у розмірі 216,80 грн. і за грудень 2006 року у розмірі 12,00 грн. та застосованої на ці суми штрафної санкції у розмірі 114,40 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишила без змін.
У зв'язку з цим та згідно пп."в" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону №2181-ІІІ Кременчуцькою ОДПІ 22.04.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0028311702/1/902 про визначення позивачу податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 10 551,00 грн., у тому числі 7 034,00 грн. –за основним платежем та 3 517,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.
Рішенням про результати розгляду повторної скарги від 14.06.2010 р. ДПА у Полтавській області скасувала раніше прийняті податкові повідомлення-рішення в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 488,00 грн. та застосованої штрафної санкції в розмірі 244,00 грн., в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
У зв'язку з цим Кременчуцькою ОДПІ 14.07.2010 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0029341702/2/1557 про визначення позивачу податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 9 819,00 грн., у тому числі 6 546,00 грн. –за основним платежем та 3 273,00 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.
Після залишення без задоволення Державною податковою адміністрацією України скарги ФОП ОСОБА_2 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 р. №0030381702/3/2320 про визначення тієї ж суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 9 819,00 грн., яка є предметом даного спору.
Надаючи правову оцінку доводам позивача та оскаржуваним діям і рішенням відповідача, суд виходить з наступного.
Платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі –Закон №168/97-ВР).
Згідно приписів пп.1.7 ст. 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР).
Як свідчать матеріали справи і цього не заперечують сторони, ФОП ОСОБА_2 у перевіряємий період орендував у ТОВ "Примус-К" торгову площу 123 м2 у магазині "Карабін" за адресою: АДРЕСА_1, за що сплатив 134 000,00 грн. орендної плати, у тому числі ПДВ –22 333,33 грн. Зазначена сума ПДВ включена підприємцем до податкового кредиту декларацій з ПДВ. Разом з цим у перевіряємий період ФОП ОСОБА_2 частину орендованої площі 40 м2 здавав у суборенду ФОП ОСОБА_3
На підтвердження господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 позивач надав копії договорів оренди нежитлового приміщення від 01.01.2007 р., 01.01.2008 р., 01.01.2009 р. При цьому, як стверджує позивач, дія зазначених договорів припинялася за взаємною згодою сторін в кінці січня кожного року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 31.01.2007 р. б/н, від 15.02.2008 р. б/н, від 02.02.2009 р. б/н відповідно.
За надані послуги з оренди позивач щороку виставляв ФОП ОСОБА_3 рахунки для оплати вартості суборенди за минулий рік, що підтверджується долученими до справи рахунками-фактурами №1/12-а від 30.12.2007 р. на суму 120,00 грн., у тому числі ПДВ 20,00 грн., №1/12-а від 30.12.2008 р. на суму 120,00 грн., у тому числі ПДВ 20,00 грн. Сума ПДВ за рахунком-фактурою №1/12-а від 30.12.2009 р. не адмініструвалася, оскільки не охоплювалася періодом перевірки, а тому не відноситься до предмету даного позову. На час розгляду справи за ФОП ОСОБА_3 числиться кредиторська заборгованість перед позивачем з оплати послуг суборенди у сумі 432,00 грн., у тому числі ПДВ 72,00 грн.
На підставі документально відображених господарських операцій із суборенди орендованих ФОП ОСОБА_2 приміщень Кременчуцькою ОДПІ зроблено висновок про те, що підприємцем не підтверджено виконання умов пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, оскільки орендоване у ТОВ "Примус-К" приміщення у період з 2007 року по 2008 рік не надавалося в суборенду і не використовувалося ФОП ОСОБА_2 у власній господарській діяльності. Тому сума витрат у розмірі 39 030,78 грн., у тому числі й ПДВ, не доведена як така, що є витратами в межах господарської діяльності.
Погодитись із висновками податкового органу неможливо з урахуванням наступного.
Заперечуючи правильність формування позивачем складу податкового кредиту перевіряючі в акті перевірки стверджують, що частину орендованого приміщення підприємець не використовував у господарській діяльності.
Проте, такий висновок спростовується зібраними судом доказами, а саме:
- випискою за особовим рахунком НОМЕР_4, відкритим ФОП ОСОБА_2 в АТ "Укрсиббанк", яка не містить жодних підтверджень зарахування коштів за суборенду;
- поясненнями самого позивача про здійснювані ним види господарської діяльності згідно з реєстраційними даними (оптова торгівля непродовольчими споживчими товарами, роздрібна торгівля у спеціалізованих магазинах непродовольчими товарами) та необхідністю використання у зв’язку з цим орендованого приміщення;
- поясненнями позивача щодо доцільності укладення угод з надання в суборенду нежитлових приміщень, як передумови для отримання ФОП ОСОБА_3, яка є дружиною позивача, дозволу на розміщення об’єкту торгівлі та подальшого укладення договорів зі своїми контрагентами, які у свою чергу також вимагають надання договорів оренди;
- актом Кременчуцької ОДПІ про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_3 від 03.02.2010 р. №341/17-113/2481714623, яким у переліку основних платників податків-контрагентів, з якими перебувала у господарських відносинах ФОП ОСОБА_3, не відображено ФОП ОСОБА_2
Зважаючи на приведене, слід зазначити, що висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту підтверджуються матеріалами справи лише в період господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_3 у грудні 2008 року, де сума такого завищення склала 196,80 грн. В частині висновків податкового органу про невключення до суми податкових зобов’язань сум за надані послуги суборенди за грудень 2007 року у розмірі 20,00 грн., та за грудень 2008 року у розмірі 20,00 грн. позивач не заперечував.
Виходячи із суми основного платежу 236,80 грн. (196,80 + 20,00 + 20,00), з урахуванням наявного в матеріалах справи розрахунку штрафних (фінансових) санкцій та приписів пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ розмір штрафних санкцій має становити 170,00 грн.
За наведених обставин, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню лише щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2010 р. №0029341702/2/1557 та від 30.09.2010 р. №0030381702/3/2320 в частині визначення ФОП ОСОБА_4 податкового зобов’язання у сумі 9 412,20 грн., у тому числі 6 309,20 грн. –основного платежу та 3 103,00 грн. –штрафних (фінансових) санкцій. В іншій частині податкові повідомлення-рішення належить залишити в силі.
Вимоги щодо скасування податкових-повідомлень рішень від 05.02.2010 р. №0026931702/0/169, від 22.04.2010 р. №0028311702/1/902 задоволенню не підлягають в силу приписів пп."б" пп.6.4.1 п.6.4 ст. 6 Закону №2181-ІІІ.
Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Зважаючи на те, що сплачена позивачем сума судового збору є неподільною, така відшкодуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 14.07.2010 р. №0029341702/2/1557 та від 30.09.2010 р. №0030381702/3/2320 в частині визначення податкового зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з податку на додану вартість у сумі 9 412,20 грн., у тому числі 6 309,20 грн. – за основним платежем та 3 103,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишити в силі.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2011 року.
Суддя Є.Б. Супрун