КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-2643/09/2370                                               Головуючий у 1-й інстанції:  Трофімова Л.В.

                                                                                          Суддя-доповідач:  Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"13" січня 2011 р.                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Лічевецького І.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі Конюшенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Комунального житлово-виробничого підприємства «Наш дім»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області до Комунального житлово-виробничого підприємства «Наш дім» про стягнення економічних санкцій, –

ВСТАНОВИЛА:

Державна інспекція з контролю за цінами в Черкаській області (далі –позивач) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з Комунального житлово-виробничого підприємства «Наш дім»(далі –відповідач) економічних санкцій в сумі 8663 грн. 85 коп. в дохід держави.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій він просить її скасувати як незаконну, та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ’єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення Черкаським окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з’явились і не вирішили питання свого представництва, тому судова колегія, відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, не здійснює фіксування судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №23 від 12.03.2009 року, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду 13.04.2009 року з позовом до відповідача про їх стягнення в зазначеній вище сумі.

19.05.2009 року Черкаським окружним адміністративним судом було призупинено провадження по адміністративній справі до 30.09.2010 року, у зв’язку з тим, що в провадженні цього ж суду знаходилась справа за позовом відповідача до позивача про скасування рішення, яке стало підставою для порушення провадження у справі про стягнення до нього економічних санкцій та набрання цим рішення законної сили.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.07.2010 року порушено провадження про банкрутство боржника - Комунального житлово-виробничого підприємства «Наш дім», призначено відповідного керуючого санацією, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а ухвалою цього ж суду від 22.09.2010 року –ухвалено реєстр кредиторів боржника –відповідача, згідно з яким позивач відсутній в переліку кредиторів, чиї вимоги визнані повністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ч. 1 ст. 5 вищевказаного Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим законом, Господарсько –процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. При цьому Закон про банкрутство слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет стосовно норм загальних, щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржниками та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо (Рекомендації президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04 червня 2004 року №04-5/1193).

Пунктом 4 статті 12 зазначеного Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач виконав вимоги ч.5 ст.11 Закону, щодо подачі до офіційного друкованого органу –«Урядового кур’єру» від 20.07.2010 року, оголошення про порушення справи про його банкрутство з метою виявлення всіх кредиторів, які виявили бажання взяти участь у санації боржника.

Відповідно до ст. 14 того ж Закону, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, а їх вимоги, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач, у строки встановлені ст. 14 зазначеним вище Законом, з заявою про визнання його кредиторських вимог щодо стягнення з відповідача суми економічних санкцій в розмірі 8663 грн. 85 коп. не звернувся.

Зі змісту наведених норм матеріального права вбачається, що протягом дії мораторію заборонено нарахування штрафних санкцій на ті грошові зобов’язання, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, а їх застосування є правомірним лише по тих зобов’язаннях, строк виконання яких настав після дня введення мораторію, тому зворотне цим висновкам судової колегії оскаржувальне рішення підлягає скасуванню.

Дана правова позиція судової колегії узгоджується і з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року, яка в п.54 роз’яснює судам не тільки прийняття відповідних процесуальних дій після друкування оголошення про порушення справи про банкрутство сторони по справі, а і процесуальні наслідки відсутності звернення позивача, у встановлений законом термін, з заявою про визнання його вимог до боржника, на що не звернув уваги суд першої інстанції.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, судом першої інстанції в порушення вказаних норм права не були досліджені всі фактичні обставини справи, встановлення яких є необхідним для винесення об’єктивного рішення і застосування ним при винесенні рішення загальних правових норм, при наявності спеціальних, на переконання колегії, не є вірним.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок щодо наявності підстав для задоволення позову, встановивши правові обставини для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового –про відмову в позові.

Згідно з ч.1 ст.198, та п. 4 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні вимог позивача -  слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального житлово-виробничого підприємства «Наш дім»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року у справі за адміністративним позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області до Комунального житлово-виробничого підприємства «Наш дім»про стягнення економічних санкцій в сумі 8663 грн. 85 коп. в дохід держави –задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 року –скасувати, та постановити нову.

В задоволенні позову Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області до Комунального житлово-виробничого підприємства «Наш дім», про стягнення економічних санкцій в сумі 8663 грн. 85 коп. в дохід держави –відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:                                                                                І.В. Федотов

Судді:                                                                                          І.О. Лічевецький

                                                                                          А.Ю. Кучма

Повний текст постанови виготовлено 14.01.2011 р