Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 року  справа №2а-19282/10/0570           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В.

суддів  Нікуліна О.А. ,  Радіонової О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства фінансів України  на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року у справі № 2а-19282/10/0570  за позовом  ОСОБА_2  до  Державної судової адміністрації України,  Кабінету Міністрів України,  Міністерства фінансів України,  Державного казначейства України,  Апеляційного суду Донецької області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення недоплачених сум заробітної плати, грошового утримання та надбавки за вислугу років,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач  звернувся з позовом до Державної судової адміністрації України,  Кабінету Міністрів України,  Міністерства фінансів України,  Державного казначейства України,  Апеляційного суду Донецької області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення недоплачених сум заробітної плати, грошового утримання та надбавки за вислугу років.

В обґрунтування позову зазначив, що з 06.03.2002 року працює на посаді судді Апеляційного суду Донецької області. При цьому посадовий оклад йому встановлено, виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 332 грн. У подальшому, всупереч вимогам Закону України «Про статус суддів» та схемам посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року, перерахування розміру окладу не здійснювалось. Зазначені обставини призвели до значного зменшення розміру заробітної плати судді, що є порушенням конституційної гарантії незалежності суддівської влади, заборгованість по заробітній платі станом на 1.06.10 року складає 182,353 грн.

Просить суд поновити строк, передбачений для звернення до суду для захисту порушеного права.

Визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, по виконанню постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03 вересня 2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» щодо нарахування посадового окладу суддям» та «Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, щодо нарахування та виплати щомісячного грошового утримання» у відповідності до встановленої мінімальної заробітної плати.

Стягнути із Державної судової адміністрації України 182 353 грн. 07 коп. недоплаченої заробітної плати та суму щомісячного грошового утримання судді, яка утворилася в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді, з січня 2006 року по час ухвалення рішення по справі.

Стягнути із Державної судової адміністрації України заборгованість щомісячної надбавки за вислугу років, починаючи, з 1 січня 2009 року по час ухвалення рішення по справі.          

Зобов'язати з 1 червня 2010 року виплачувати заробітну плату та щомісячне грошове утримання, нарахування яких проводити, виходячи із заробітку, розрахованого відповідно до діючого на цей момент мінімального розміру заробітної плати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року у справі                № 2а-19282/10/0570  позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Апеляційного суду Донецької області щодо не проведення перерахунку заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 в редакції станом на 31.12.2005, та неподання до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу грошового забезпечення ОСОБА_2 із зазначенням розміру заробітної плати та щомісячного грошового утримання виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом  на момент проведення  виплат, з 01 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.    

Визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу  в розмірі  9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом  на момент проведення  виплат, та з 01 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.    

Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року з розрахунку посадового окладу в розмірі  9,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення  виплат, та з 01 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.    

Зобов’язано Апеляційний суд Донецької області провести перерахунок ОСОБА_2 з 01 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, та з 19 серпня 2009 року перерахунок заробітної плати та щомісячного грошового утримання, визначивши їх розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат. Після перерахунку здійснити виплату недоплачених сум з утриманням обов’язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.

Зобов’язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати.

Зобов’язано Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритому у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_2 з 01 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, та з 19 серпня 2009 року заробітної плати і щомісячного грошового утримання, обчислених з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Міністерство фінансів України звернулось з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невірне застосування судом першої інстанції положень постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” та Бюджетного кодексу України; не врахування відсутності фінансових можливостей Державного бюджету. Також зазначило, що  видатки передбачені в Державному бюджеті України на відповідний рік, на оплату праці суддів  фактично здійснені Державним казначейством України на 100% від плану. Вважає, що  постанова підлягає скасуванню з відмовою  у задоволенні  позову.

Представники сторін належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду  до суду не прибули, що, відповідно до ч. 4 ст. 196  КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,  перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Позивач є професійним суддею апеляційного суду і наділений державою певним правовим статусом, який включає право на елементи матеріального і соціального захисту, зокрема право на отримання належної заробітної плати, тому держава взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень зазначеної категорії осіб, а саме, забезпечити реалізацію конституційних гарантій незалежності і недоторканості судді,   встановивши при цьому певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який  характеризується забезпеченням реалізації їх соціального захисту.

Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року (далі – Закон № 2862-ХІІ) визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів  визначається виключно Конституцією України та законами України, якими гарантовано  незалежність і недоторканість суддів (частина перша статті 126 Конституції України). Згідно з частиною першою статті 130 Основного Закону, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.    

Колегією суддів  досліджені матеріали справи та встановлено, що заробітна плата позивачу обчислюється на підставі положень постанови КМУ від 03 вересня 2005 року № 865 з наступними змінами, виходячи з базового розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., що суперечить Конституції України та Закону України “Про статус суддів”.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності дій відповідачів стосовно не проведення перерахунку посадового окладу позивача у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (надалі –КАС України), Законом України “Про статус суддів” № 2862-ХІІ (далі – Закон № 2862), постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 “Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” (далі – Постанова № 1243), постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці суддів” (далі –Постанова № 865).

Згідно з п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 11 Закону України "Про статус суддів" № 2862-ХІІ від 15 грудня 1992 року зі змінами та доповненнями, який діяв на час існування спірних правовідносин, передбачено, що гарантії незалежності суддів, включаючи заходи їх правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 44 Закону  України “Про статус суддів” заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя. 

Підпунктом "а" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року N 107-VI  в Закону України “Про статус суддів” внесені зміни у частині другій статті 44 слова "у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя" замінені словами "Кабінетом Міністрів України".

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року у справі  № 10-рп/2008  зміни, внесені підпунктом "а" підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

Частиною 4 ст. 44 Закону України “Про статус суддів” передбачено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки – 10 відсотків, понад 5 років – 15, понад 10 років – 20, понад 15 років - 25, понад 20 років – 30, понад 25 років – 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-У1 змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахування доплати за кваліфікаційні класи.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 справа №1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України також і положення пункту 61 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, яким внесено зміни до ст. 44 Закону України “Про статус суддів”

Зміни до абзацу другого частини четвертої ст. 44 Закону України “Про статус суддів”, внесені Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, втратили чинність 22 травня 2008 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 № 865 “Про оплату праці суддів”  затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи, яка набрала законної сили з 1 січня 2006 року, що не суперечить нормам Закону № 2862.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31 грудня 2005 року затверджено зміни що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, а саме постанову доповнено п. 4-1 наступного змісту: “Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться”.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року визнані незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865” та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.      

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року  постанова Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2008 року залишена без змін.  Колегія суддів зазначає, що у зв’язку з не визначенням судом першої інстанції дати, з якої вказані постанови КМ України втрачають чинність, приписи постанов КМ України від 21 грудня 2005 року N 1243, від 31 грудня 2005 року N 1310, від 3 вересня 2005 року N 856 стосовно обмеження суддів в отриманні належного за законом розміру заробітної плати є незаконними з моменту набрання постановою суду першої інстанції законної сили, тобто з 19 серпня 2009 року.

Згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Тобто, невиплата позивачеві заробітної плати, розрахованої з посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, починаючи з 19 серпня 2009 року є звуженням його природного права на отримання належної заробітної плати від держави як конституційної гарантії, пов’язаного з одночасним порушенням державою конституційної гарантії недоторканості судді, втручанням виконавчої влади у виключну сферу судової влади, що порушує фундаментальний принцип поділу влади, як демократичної організації держави в розумінні ст. 6 Конституції України.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для здійснення  позивачу перерахунку з 01 січня 2009 року надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19 серпня 2009 року  перерахунку заробітної плати з визначенням її розміру з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Стосовно порядку перерахунку та виплати судді недоотриманої заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань перед суддями колегією суддів не приймаються.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права суддів на отримання заробітної плати передбаченої чинним законодавством, основані на принципі юридичної визначеності.

Фінансування усіх судів в Україні, а також забезпечення діяльності органів суддівського самоврядування здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, який щорічно має затверджуватися парламентом виключно у формі закону (пункт 1 частини другої статті 92, частина перша статті 96 Конституції України, стаття 117, частина перша статті 120 Закону України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року N 3018-III).  Від імені держави обов'язок забезпечувати фінансування органів судової влади за рахунок коштів Державного бюджету України в межах компетенції покладений на Верховну Раду України та Кабінет Міністрів України.

За рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Вищого господарського суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 130 Конституції України (справа про фінансове забезпечення діяльності судів) від 11 березня 2010 року N 7-рп/2010  в аспекті конституційних подань положення частини першої статті 130 Конституції України, а саме: "У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів", треба розуміти так, що Кабінет Міністрів України зобов'язаний у проекті закону про Державний бюджет України передбачати окремими рядками видатки для кожного суду всіх юрисдикцій і рівнів в достатніх для здійснення правосуддя обсягах, а Верховна Рада України законом повинна визначати такі видатки у Державному бюджеті України.

Згідно статей 32-37 Бюджетного кодексу України на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.

Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України. За статтею 111 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Згідно Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого постановою КМ України від 14 січня 2009 року № 14, ДСА України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.

Статтею 126 Закону України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року N 3018-III, який діяв на час існування спірних правовідносин, встановлено, що ДСА України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, а згідно до приписів статті 58 Бюджетного кодексу України є і головним розпорядником коштів, а тому зобов'язане організовувати розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.

Таким чином, ДСА України повинно було внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування заробітної плати суддів у зв'язку з визнанням адміністративним судом незаконними з 19 серпня 2009 року постанови КМ України від 21 грудня 2005 року № 1243, пункту 4-1 постанови КМ України від 31 грудня 2005 року № 1310, пункту 4-1 постанови КМ України від 3 вересня 2005 року  № 865. Вказаних дій ДСА України здійснено не було в порушення вимог статей 20, 21 Бюджетного кодексу України, а тому порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, визначеного пунктом 11 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або  бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

Як встановлено колегією суддів, грошові кошти у сумі, достатній для правильного та повного нарахування заробітної плати позивачу, через органи Державного Казначейства України не надходили від ДСА України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів, та яку у свою чергу не профінансувало належним чином Міністерство Фінансів України, що є порушенням статті 130 Конституції України щодо забезпечення державою фінансування судів і діяльності суддів.

Державна судова адміністрація України не забезпечила подання кошторису на суми гарантованих законом заробітних плат суддів до Міністерства фінансів України та не здійснила фінансування витрат на виплату заробітної плати суддям в повному розмірі, тому для реального виконання судових рішень щодо виплати заробітної плати суддям, ДСА України повинно отримати за рішенням суду з Державного бюджету України додаткове фінансування на бюджетну програму “Виконання рішень судів на користь суддів”, виділення якого  здійснює Міністерство фінансів України.

Незабезпечення фінансування заробітної плати судді Апеляційного суду Донецької області у відповідності до встановленого додатком № 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року розміру 9,5 мінімальних заробітних плат з врахуванням зміни на протязі заявленого періоду рівня мінімальної заробітної плати визначеного законами України про державний бюджет на 2009 та 2010 роки, а також Законом України “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”, призвело до виплати заробітної плати судді не в повному розмірі, гарантованому державою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Апеляційного суду Донецької області є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року у справі № 2а-19282/10/0570 - залишити  без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року у справі № 2а-19282/10/0570 за ОСОБА_2  до  Державної судової адміністрації України,  Кабінету Міністрів України,  Міністерства фінансів України,  Державного казначейства України,  Апеляційного суду Донецької області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення недоплачених сум заробітної плати, грошового утримання та надбавки за вислугу років – залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів  після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.  

Головуючий:                                                                                                С.В. Жаботинська

Судді:                                                                                                             О.А.  Нікулін

                                                                                                                       О.О. Радіонова