Справа  № 2-1205/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 січня 2011 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:  

            головуючого – судді Пащенко Т.П.

           при секретарі – Топтигіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

                                                    ВСТАНОВИВ:          

ОСОБА_1 (дошлюбне ОСОБА_1) ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 18.10.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №570, мотивуючи тим, що вони з квітня 2007 року не проживають разом та спільне господарство не ведуть з тих підстав, що шлюб видався невдалим, між ними існує психологічна несумісність, в результаті чого виникають сварки, відповідач проявляє неповагу до позивачки, принижує її, допускав фізичне насильство відносно неї. Вважає примирення неможливим.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги та обставини позову визнав.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.          

 Вислухавши сторін, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони знаходяться в шлюбі з 18.10.2006 року, від шлюбу дітей не мають. Сторони з квітня 2007 року не проживають разом та спільне господарство не ведуть з тих підстав, що шлюб видався невдалим, між ними існує психологічна несумісність, в результаті чого виникають сварки.

Спору щодо розподілу спільного майна немає.  

Ч. 1 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ч. 3 ст. 109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають істотне значення.

Оскільки сторони однією сім’єю не проживають, поновити шлюбно-сімейні стосунки  наміру не мають, подальше сумісне проживання сторін і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивачки, а також відповідач позов визнав, наслідки визнання позову відповідачу роз’яснено відповідно до вимог ч.2 ст.174 ЦПК України, суд вважає за можливе шлюб розірвати.  

Керуючись ст.ст.10,60,209,212,213-215 ЦПК України, ст.ст.110,112 СК України, суд,-

                                                      ВИРІШИВ :

   Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

    Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 18.10.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №570 – розірвати.

     Після розірвання шлюбу за ОСОБА_1 залишити прізвище «ОСОБА_1».

      Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

          Суддя