Справа № 2- 14/ 2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 січня 2011 року

Чигиринський  районний  суд  Черкаської  області  в складі:

                         головуючого - судді  Івахненко О.Г.,

                         при секретарі  -         Мальованій В.О.,

                      за участю:

                      позивача –ОСОБА_1

                      представника позивача –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чигирині цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі в зв’язку з незаконним звільненням з роботи, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що з 25.05.2007 року він вів пошук роботи, оскільки відповідач звільнив його з роботи з порушенням норм КЗпПУ і він не мав можливості стати на біржу праці (служба зайнятості).

23 липня 2010 року прийнятий на роботу і займає посаду державного інспектора Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Кіровоградській області.

          З 06.11.2008 року по 09.11.2010 року касаційний суд частково задовольнив касаційну скаргу позивача до Державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області, попередні судові рішення по справі були скасовані з пропозицією ОСОБА_1 за вирішенням спору поновлення на роботу, виплати компенсації зарплати звернутись в Чигиринський районний суд.

          А тому, вважаючи свої трудові права порушеними, він просить суд визнати дії відповідача про звільнення його  з роботи незаконними та скасувати наказ № 207-к від 11.05.2007 року, стягнути заборгованість по невиплаченій заробітній платі за вимушений прогул в зв’язку з незаконним звільненням з роботи за період з 01.06.2007 року по 01.07.2020 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 84 567,72 грн., моральну шкоду в розмірі 8 500,00 грн., так як він залишився без роботи, без коштів на прожиття.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і просив їх задовольнити, пояснивши суду, що йому невідомо причину звільнення. З наказом про звільнення був ознайомлений 29.05.2007 року. Влаштувався на роботу тільки у липні 2010 року, а то весь час думав, що все таки справа розглянеться і його поновлять на роботі, звільнятись він не хотів, бажав і надалі працювати на своїй посаді, скорочення штату не було.

Представник позивача у судовому засіданні також підтримав позов, уточнивши та доповнивши його вимогами скасуванням наказу № 20-к від 11.05.2007 року, залишивши в силі наказ за № 52-к від 30.06.2005 року, зобов»язанням відповідача провести нарахування платежу до ПФ України на суму 84567,72 грн. у розмірі 32%, що дорівнює сумі 27061,67 грн. та перерахувати таку суму до ГУПФ України у Кіровоградській області. При цьому пояснив суду, що на базі ліквідованої установи створено три організації, однією з яких є відповідач. Фактично ліквідація не відбулася, продажу майна не було, а воно перейшло до відповідача.   Відповідач є належним, тому що створений на базі ліквідованого підприємства і є його правонаступником. А тому він просить задовольнити позов позивача  у повному обсязі.

          Представник відповідача, у судове засідання не з»явився з невідомих суду причин, хоча належним чином і в установленому законом порядку був повідомлений про час та місце розгляду даної справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з»явилася хоча, згідного наданого представником відповідача адреси, була судом повідомлена про час та місце розгляду даної справи, де за клопотаннями представника відповідача справа відкладалась двічі, але ні представник відповідача ні залучена за його клопотанням тертя особа не з»явилися в судове засідання, де суд критично оцінив дану ситуацію як таку, що йде на затягування розгляду даної справи.

                 Заслухавши сторони, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають до часткового їх  задоволення  з наступних підстав.

          Як встановлено судом і вбачається з матеріалів  справи, позивач працював на  посаді дільничного державного інспектора Черкаського територіального  відділу Середньодніпровського басейнового управління охорони водних живих ресурсів з 30.06.2005 року, а відповідно до наказу № 207-к від 11.05.2007 року, його було звільнено з даної посади  25.05.2007 року у зв»язку з ліквідацією Середньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів за п.1. ст. 40 КЗпП України. Даному звільненню передував наказ начальника Середньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів № 35-к від 10.02.2007 року, в якому зазначено про ліквідацію  Середньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів та Полтавського, Черкаського, Кіровоградського територіальних відділів.

          Проте, такий наказ не ґрунтується на законі, оскільки  фактично Державна інспекція охорони, відтворення  водних живих ресурсів та регулювання рибальства, відокремленим підрозділом якого являлось Середньодніпровське державне басейнове управління охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства, було не ліквідованим, а припиненим у результаті передання всього майна, прав та обов»язків іншим юридичним особам –правонаступникам, шляхом поділу. Про проведення такої реорганізації свідчить наказ державного рибного господарства України від 17.02.2007 року № 8 та внесення  змін та доповнень до нього згідно наказу № 22 від 30.03.2007 року про створення на базі Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства та її відокремлених підрозділів, зокрема, Середньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів нових юридичних осіб: Головного державного  управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Полтавській області; Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Черкаській області; Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Кіровоградській області (а.с.37-42) , а тому підлягає спростуванню  і вказівка Державного комітету рибного господарства   у своєму листі від 11.01.2011 року № 3-15-9/77 про ліквідацію Середньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства.

Отже, суд не приймає як належні твердження представника відповідача про те, що  новостворене  Головне державне управління охорони використання і відтворення  водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Черкаській області  не є правонаступником  ліквідованого  Середньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів та регулювання рибальства, оскільки факт ліквідації Середньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів та Черкаського, де працював позивач, Полтавського, Кіровоградського територіальних відділів і створення на їх базі  головних державних управлінь охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Черкаській, Полтавській, Кіровоградській областях дає підстави для висновку про фактичну реорганізацію підприємства.

                Так, за правилами  ч.3 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), дія трудового договору працівника продовжується.

                Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП).

                 Відповідач не надав доказів про наявність скорочення чисельності або штату працівників при ліквідації (реорганізації) Управління чи про те, що позивач наполягав на власному звільненні, а також про його незгоду щодо переведення до новоствореної установи, де в судовому засіданні встановлено, що позивач не наполягав  на власному звільненні і не був не згодний  щодо переведення до новоствореної установи.

                 Також не може вважатися законним припинення трудового договору і з тих підстав, що наказ про звільнення позивача за № 207-к від 11 травня 2007 року був виданий неіснуючою на той час установою (державна реєстрація Управління була припиненою 20 березня 2007 року) (а.с.43).

                 Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач, який працював у Черкаському територіальному відділі  цього Управління  будучи звільненим  з роботи  25 травня 2007 року, фактично  був допущений до роботи у новоствореному Головному державному управлінні охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Черкаській області дата державної  реєстрації якого є 27.04.2007 року, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на підставі листа Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 13.01.2011 року № 05/23-177 (а.с. 63).

                Викладені обставини свідчать про наявність всіх підстав для застосування передбачених законом способів захисту порушених прав позивача, який був звільнений з порушенням положень п. 1 ст. 40 КЗпП України, а тому винесений  начальником Середньодніпровського державного басейнового управління   охорони водних живих ресурсів ОСОБА_3 від 11.05.2007 року № 207-К є незаконним  і підлягає скасуванню, а тому в цій частині позов підлягає до повного задоволення. Щодо вимог про залишення в силі наказу № 52-к від 30.06.2005 року, то вони не підлягають задоволенню, оскільки даний наказ ніхто не скасовував.

                 Зважаючи на те, що розгляд справи в судах продовжувався понад  три роки не з вини позивача, то середній заробіток має бути стягнутим за весь час вимушеного прогулу в межах позовних вимог.

                 Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача зарплати за вимушений прогул, то  порядок обчислення середньої заробітної плати визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої зарплати»(далі Постанова у відповідному відмінку).

                 Так, нарахування виплат, що обчислюються із середньої  заробітної плати за останні два місяці роботи,  провадяться шляхом множення  середньоденного  (годинного)  заробітку на число робочих днів/годин,  а у  випадках,  передбачених  чинним  законодавством, календарних днів,  які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна  (годинна)  заробітна  плата  визначається  діленням заробітної  плати  за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі  (календарні)  дні  на  число  відпрацьованих  робочих днів (годин),  а  у  випадках, передбачених чинним законодавством - на число  календарних  днів за цей період (п.8 Постанови)

                  Згідно довідки про середню заробітну плату позивача від 29.05.2007 року № 63 (а.с.74), яку представник позивача долучив до матеріалів даної справи, заробітна плата позивача  була виплаченою у розмірі: - 1260,00 грн. за березень 2007 року; 882,00 грн. за квітень 2007 року ( всього 2142,00 грн.),         

Відповідно додатків до листів Міністерства праці та соціальної політики України  кількість робочих днів, згідно вимог позивача, за період з  01.06.2007 року по 01.07.2010 року :  у 2007 році - червень 20, липень 22, серпень 22, вересень 20, жовтень 23, листопад 22, грудень, 21; у 2008 році - 252; у 2009 році -  251; у 2010 році - січень 19, лютий 20, березень 22, квітень 21, травень - 17, червень –21.

Враховуючи, що кількість  робочих днів за два місяці, що передували звільненню з роботи (березень, квітень) складає 41, тому середньоденна заробітна плата визначається у сумі 52,24 грн.  (2142:41=52,24).

                 Оскільки позивач був звільненим 25 травня 2007 року, влаштованим на роботу  у липні 2010 року, кількість днів, які підлягають оплаті, дорівнює 773, то розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу складає 40381,52 грн. (773 х 52,24= 40381,52) без врахування обов»язкових платежів та податків, а тому в цій частині позов підлягає до часткового задоволення.

          Не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення заборгованості  по зарплаті  за вимушений прогул з врахуванням індексу інфляції так як остання стосується застосуванню при грошових зобов»язань, що виникають з цивільно-правових відносин і не відноситься до трудових правовідносин. Стягнення індексації заробітної плати згідно ст. 33 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»і Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету  Міністрів України від 07.05.1998 року № 663, позивач чи його представник не просили  і на вказані нормативні акти не посилались як на правове обґрунтування позовних вимог. Щодо вимог про зобов»язанням відповідача провести нарахування платежу до ПФ України на суму 84567,72 грн. у розмірі 32%, що дорівнює сумі 27061,67 грн. та перерахувати таку суму до ГУПФ України у Кіровоградській області, то вони є безпідставними і задоволенню не підлягають так як ці відрахування ідуть автоматично.

                 Підлягають частковому задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, відшкодування якої передбачено ст. 237-1 КЗпП України так неправомірні дії відповідача спричинили позивачу душевні страждання, порушили його нормальний образ життя, яких зазнав позивач внаслідок його незаконного звільнення з роботи, однак характер цих страждань та їх тривалість не був виключним, не позбавив його можливості реалізувати і захищати своє право, тому суд, враховуючи вимоги розумності, виваженості і справедливості, обставини справи з їх доказовою базою,  вважає, що дана сума повинна складати 6000 гривень.

          Так, згідно   ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК України.

          Враховуючи, що при зверненні до суду, позивач  був звільнений від сплати судових витрат на користь держави, суд вважає необхідним стягнути дані витрати з відповідача.

Відповідно до положень ст.ст. 81, 88 ЦПК України з Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Черкаській області підлягає стягненню в дохід держави 703 грн. 81 коп.  (403,81 +300) судового збору та  120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду .

          Виходячи з наведеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов позивача задовольнити частково.

                 На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст.  36, 40, 237-1 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої зарплати», суд-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі в зв’язку з незаконним звільненням з роботи - задовольнити частково.

Визнати наказ начальника  № 207-к від 11.05.2007 року Середньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів про звільнення ОСОБА_1 з посади дільничного державного інспектора Черкаського територіального відділу Середньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів –незаконним та скасувати.

Стягнути з Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за вимушений прогул в сумі 40381(сорок тисяч триста вісімдесят одну) гривні 52 копійки та моральну шкоду в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.

В іншій частині позову –відмовити.

Стягнути з Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в Черкаській області на користь держави судовий збір в сумі 703 гривні 81 коп. та 120 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах місячного заробітку в сумі 1421(одна тисяча чотириста двадцять одна) гривні 08 копійок  допустити до негайного виконання.

            Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Головуюча