АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“11” січня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Виноградової Л.Є.,
суддів Кононенко Н.А., Сегеди С.М.,
за участю секретаря Макаркіна А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Біляївського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно будівельного контролю в Одеській області на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 червня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Хлібодарської селищної Ради про визнання права власності на квартиру, -
В С Т А Н О В И Л А :
В травні 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Хлібодарської селищної Ради про визнання права власності на квартиру вказуючи, що згідно договору купівлі-продажу від 3 серпня 2005 року позивачі придбали квартиру АДРЕСА_1 з дозволу виконавчого комітету Хлібодарської селищної Ради вони побудували прибудову площею 13,5 кв.м.
Посилаючись на те, що відповідач відмовив їм в узаконенні добудови в зв’язку з відсутністю акту введення в експлуатацію, позивачі просили суд задовольнити їх вимоги.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 червня 2009 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на одноповерхову прибудову до АДРЕСА_1 збільшено у рівних долях частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у житловому АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі Біляївського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно будівельного контролю в Одеській області просить рішення суду скасувати та винести нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки судом були порушені норми матеріального та процесуального права.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга Біляївського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно будівельного контролю в Одеській області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які
суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
_____________________________________________________________________________________________
Справа №22ц-21336/2010 р.
Головуючий у першій інстанції – Мельничук Н.І.
Доповідач – Виноградова Л.Є.
Ухвалюючи рішення про визнання права власності на одноповерхову прибудову до АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що реконструкція квартири, хоча й здійснена позивачами самочинно, однак відповідає будівельним, санітарним і протипожежним нормам та не порушує законних прав і інтересів інших осіб.
Проте погодитись із наведеним висновком суду не можливо з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом установлено, що позивачі самочинно здійснили реконструкцію належної їм квартири АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи свій висновок про визнання права власності на одноповерхову прибудову до АДРЕСА_1 суд виходив з висновку сектору наглядово-профілактичної діяльності у Біляївського РВ № 458 від 13 травня 2009 року та висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 586/03 від 14 травня 2009 року.
Між тим, з висновку сектору наглядово-профілактичної діяльності у Біляївського РВ № 458 від 13 травня 2009 року (а.с. 15) тільки вбачається, що порушень вимог пожежної безпеки не виявлено, а з висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 586/03 від 14 травня 2009 року видно, що висновок може бути погодженим (а.с. 16).
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Таким чином, за загальним правилом особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).
Визнаючи право власності на самочинне будівництво, суд посилався на те, що права інших осіб ніяк не порушуються, однак погодження суміжних землекористувачів на реконструкцію спірного будинку, які передбачені ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», до суду позивачами надані не були.
Крім того, згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій» забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.
З огляду на наведене, будівельні роботи з реконструкції спірного будинку проводились без належного дозволу та без належно затвердженого проекту зі всіма відповідними державними службами, не отримавши дозволу державної інспекції з архітектурно – будівельного контролю на початок будівельних робіт, а суд помилково взяв до уваги робочій проект реконструкції квартири, який не дає право забудовнику розпочати будь-які роботи з будівництва (реконструкції).
Таким чином, згідно з вимогами ст. ст. 212-214 ЦПК України та у зв'язку з наведеними вище нормами матеріального права, вирішуючи справи щодо самочинного будівництва, суди повинні перевіряти загальні умови, дотримання яких вимагається при будівництві або реконструкції будь-якого об'єкта нерухомості, а також наявність права на земельну ділянку, на якому ведеться нове будівництво, або дозвіл власника цієї ділянки, або власника вже існуючої будівлі на будівництво, реконструкцію; дотримання цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, а також червоних ліній,
встановлених проектами планування; наявність затвердженої у встановленому порядку проектної документації, яка є підставою для видачі дозволу на будівництво; дозвіл на будівництво, а саме документ, виданий замовнику (забудовнику) органами місцевого самоврядування, що посвідчує право власника, володільця, орендатора або користувача об'єкта нерухомості здійснити забудову земельної ділянки, будівництво, реконструкцію будівлі, споруди, спорудження; дотримання містобудівних регламентів, будівельних, екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших правил, нормативів; дотримання прав та законних інтересів власників, землеволодільців, землекористувачів та орендарів.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій» - дозвіл на виконання будівельних робіт надається Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.
Проте в порушення цього закону та ч. 3 ст. 45 ЦПК України суд першої інстанції розглянув справу без участі в справі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.
Визнаючи за позивачем право власності на одноповерхову прибудову до АДРЕСА_1 суд залишив поза увагою й ту обставину, що відповідно до частини 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
За таких обставин рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення.
На підставі наведеного, керуючись п. 2 ч.1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Біляївського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно будівельного контролю в Одеській області задовольнити частково, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 червня 2009 року скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Хлібодарської селищної Ради про визнання права власності на квартиру відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції
Головуючий суддя Л.Є. Виноградова
Судді колегії Н.А. Кононенко
С.М. Сегеда
С.М. Сегеда