УКРАЇНА
Справа № 22-39579/10 р. Головуючий в 1 інстанції – Коренюк А.М.
Доповідач – Усик Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 січня 2011 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого – Усика Г.І.
суддів – Волкової Л.О., Слободянюк С.В.
при секретарі – Грозовській С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Комунальне підприємство «Господар» Дарницького району м. Києва про відшкодування шкоди,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2010 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_4., ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: КП «Господар» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок залиття їх квартири.
На обґрунтування своїх вимог посилались на те, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1. 19.06.2010 р. відбулось залиття їх квартири з вище розташованої квартириАДРЕСА_2, в якій проживають відповідачі. Причиною залиття є недбале ставлення відповідачів до сантехнічного та інженерного обладнання квартири, а також самовільне втручання в систему гарячого водопостачання.
Внаслідок залиття було пошкоджено внутрішнє оздоблення квартири, електропроводка, люстра, міжкімнатні та вхідні двері, дерев’яні віконні балконні блоки, зіпсовані меблі, а всього заподіяно шкоди на загальну суму 27301,29 грн. На відшкодування заподіяних їм моральних страждань просили стягнути 10 000,00 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.12.2010 р. позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_4., ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 4000,00 грн. та судові витрати в розмірі 50,65 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні їх позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначала, що в судовому засіданні не було встановлено причин залиття квартири позивачів, а також винність відповідачів у залитті їх квартири. Акт обстеження квартир позивачів та відповідачів не доводить вину останніх, оскільки не містить обґрунтувань висновку про їх недбале ставлення до сантехнічного та інженерного обладнання, а також їх самовільне втручання в систему гарячого водопостачання. Причиною залиття квартири позивачів встановлено зрив заглушки на трубопроводі гарячого водопостачання в квартирі відповідачів. Однак суд залишив поза увагу ту обставина, що заглушка була самовільно встановлена працівниками КП «Господар», а тому на їх думку саме ця юридична особа і повинна відповідати за шкоду заподіяну діями її працівників.
В судовому засіданні ОСОБА_7 та її представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Представник КП «Господар» вважав рішення законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, просили розглядати справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з. того, що вина відповідачів в заподіянні такої шкоди позивачам встановлена, однак останні не надали доказів на обґрунтування їх вимог в частині заподіяних їм збитків.
Рішення суду в цій частині не позивачами не оскаржувалось.
Що стосується встановленої судом вини відповідачів в залитті квартири позивачів, з чим не погоджуються останні, то такий висновок суду підтверджується зібраними у справі доказами, яким суд надав належну правову оцінку.
З акту, затвердженого ЖЕД-223 КП «Господар» від 21.06.2010 р., убачається що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулось з вини мешканців квартири АДРЕСА_2, внаслідок недбалого ставлення їх до сантехнічного обладнання квартири, а також самовільного втручання в систему гарячого водопостачання. Недбале ставлення відповідачів до сантехнічного обладнання також підтверджується приписом-попередженням від 26.11.2008 р. та актом обстеження їх квартири від 15.06.2010 р., з яких убачається, що сантехнічне обладнання у квартирі відповідачів знаходиться у край незадовільному технічному стані, що призводить до систематичного залиття нижче розташованої квартири АДРЕСА_1, у зв’язку з чим було відключено холодне та гаряче водопостачання.
Відповідно до положень ч.2 ст.1166 ЦК України діє презумпція заподіювача шкоди, що покладає на відповідача обов’язок доведення відсутності його вини у заподіянні шкоди. ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не заперечували, що залиття квартири позивачів відбулось з квартири АДРЕСА_2, якою користуються вони. Будь-яких доказів на підтвердження відсутності їх вини, вони не надали, і не заявляли клопотань про призначення у справі відповідної експертизи для встановлення причин залиття квартири позивачів, а саме: внаслідок зриву заглушки на трубопроводі гарячого водопостачання (у зв’язку з дефектом заглушки чи неправильним її встановленням працівниками КП «Господар»), чи внаслідок самовільного скручування заглушки мешканцями квартири АДРЕСА_2, як стверджували представники КП «Господар».
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з пошкодженням її майна.
Оскільки в судовому засіданні було достовірно встановлено, що залиття квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбулось з вини відповідачів, позивачі мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження їх майна.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 4000,00 грн., суд урахував характер і розмір моральних страждань позивачів, ступінь вини відповідачів, та виходив з засад розумності і справедливості.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують, а тому вона задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2010 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: