справа № 11- 0390/18/11 Головуючий по І інстанції Клок О.М.
ч.1ст. 172 КК України Доповідач Хлапук Л.І.
УХВАЛА
і м е н е м У к р а ї н и
м. Луцьк 18 січня 2011 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі: головуючого-судді Хлапук Л.І.,
Суддів Міліщука С.Л., Фідрі О.М.,
з участю прокурора Смолюка Б.С.,
засудженої ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
потерпілих ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 29 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка селища Шумське, Шумського району, Тернопільської області, жителька АДРЕСА_1, громадянка України, з середньою-спеціальною освітою, одружена, працює директором ПП «Астерія», несудима, -
засуджена за ст.172 ч.1 КК України до штрафу в сумі 850 грн.
Цивільні позови ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 8 тисяч гривень кожному в відшкодування моральної шкоди.
Цивільні позови ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі залишено без розгляду.
Майно ОСОБА_1, на яке накладено арешт, звернуто в рахунок стягнення за цивільними позовами потерпілих (т.2 а.с.116, 118).
Вироком вирішено долю речового доказу.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишено попередній –підписку про невиїзд.
ОСОБА_1 визнана винною в тім, що, працюючи директором ПП «Астерія»,грубо порушила законодавство про працю.
Зокрема, з метою уникнення сплати податків та інших обов’язкових платежів із заробітку працюючих, в порушення вимог с.21,23,24,28 КЗпП України незаконно, без укладення трудових договорів та без внесення відповідних записів до трудових книжок, використовувала наймана працю робітників: ОСОБА_5 з 10.09.2007 року по 31.07.2009 року, ОСОБА_3 - з 28.12.2008 року по 15.03.2010 року, ОСОБА_6, з 17.08 по 20.10 2009 року, ОСОБА_7- з 24.08 по 14.11. 2009 року, ОСОБА_4- 24.08.2009 року по 14.11.2009 року.
В порушення вимог ст.30 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 72, 73, 107, 94, 153, 173, 221, 232, 237-1, 243, 253 КЗпП України, ОСОБА_1 не забезпечила достовірний облік виконуваної зазначеними працівниками роботи і витрат на оплату праці, виплачуючи вищевказаним працівникам заробітну плату неофіційно, поза бухгалтерським обліком. Не виплачувала її їм в подвійному розмірі за роботу у вихідні та святкові дні. В порушення вимог ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України "Про оплату праці". в 2007-2010 роках не проводила їм індексацію заробітної праці у зв’язку з ростом індексу цін.
Всупереч вимог ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з отриманих ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 прибутків за виконану роботу, не проводила відрахування до Пенсійного фонду України, що позбавило даних осіб права на зарахування строку роботи в ПП "Астерія" до трудового стажу, який надавав право на отримання пенсії, та страхового стажу у випадку хвороби, втрати працездатності.
Не складала графік відпусток, не надавала їх вищевказаним працівникам за весь час роботи та не виплатила компенсацію за невикористані відпустки при їх звільненні,чим порушила ст.45 Конституції України, ст. 79, 80 КЗпП України, ст.ст. 2, 11 Закону України «Про відпустки "
Не оспорюючи доведеності вчиненого нею злочину і кваліфікацію її дій, засуджена ОСОБА_1 не погоджується з вирішенням судом цивільного позову потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 Вважає, що суд прийняв їх позовні заяви без обґрунтування наявності і розміру заявленої моральної шкоди. Не навів у вироку мотивів її відшкодування потерпілим в одному і тому ж розмірі.
Просить вирок в частині вирішення цивільних позовів скасувати та постановити новий, зменшивши суми відшкодування.
Потерпілий ОСОБА_4 в своєму запереченні на апеляцію вказує, що при визначенні розміру моральної шкоди суд виходив з принципів розумності та справедливості, а це відповідає вимогам ст. 3 ЦК України.
Просить апеляцію засудженої залишити без задоволення.
Заслухавши доповідача, який доповів суть справи, виклав доводи апеляції та заперечення на неї, засуджену ОСОБА_1, її захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, які прохали відмовити в задоволенні апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
Грубе порушення ОСОБА_1 законодавства про працю стверджено сукупністю зібраних по справі і досліджених судом доказів і ніким не оспорюється. Дії даної засудженої правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 172 КК України.
Покарання призначено ОСОБА_1 у відповідності з ст. 50, 65 КК України, з врахуванням тяжкості вчиненого нею злочину, пом’якшуючих покарання обставин та особи винної. Тому підстав для скасування чи зміни вироку в цій частині колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, вважає, що суд вирішив цивільного позов потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 неповно дослідивши обставини заподіяння їм моральної шкоди та всупереч вимог закону.
Так, в силу ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
А згідно ст. 60, 119 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог, При цьому доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких виник спір. Позовна заява при цьому повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Суд всупереч вищевказаним вимогам Закону України прийняв від ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовні заяви без зазначення в них даних про заподіяння їм діями засудженої моральної шкоди, в чому вона полягає та критеріїв визначення її розміру позивачами-потерпілими в 10 тисяч грн.
В ході судового розгляду суд не усунув даної неповноти, не допитав з приводу заявлених позовів потерпілих, не вияснив, в чому полягає заподіяна їм моральна шкода, підійшов формально до визначення її розміру, без будь-яких мотивів встановивши однаковий її розмір в 8 тисяч грн. трьом потерпілим, при тому, що термін порушення трудових прав і свобод кожного з них різний.
Відповідно до ст.32 Закону України "Про оплату праці" спори з питань про оплату праці, в тім числі стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацій за невикористану відпустку, за роботу у вихідні дні, відшкодування завданої їх невиплатою шкоди є трудовими спорами і повинні вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
Суд не лише порушив вищевказані вимоги закону, вирішуючи трудовий спір в кримінальному процесі, а й допустив у вироку суперечності: залишив без розгляду цивільні позови потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітній платі, давши вказівку про їх вирішення в порядку цивільного судочинства, і одночасно вирішив позови ОСОБА_5, ОСОБА_4 ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, завданої невиплатою цієї зарплати. При цьому послався не на норми трудового, а норми цивільного права.
Враховуючи, що порушення норм матеріального і процесуального права при розгляді позовів ОСОБА_5.і ОСОБА_4, ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням їх трудових прав, є істотними, вирок в цій частині підлягає до скасування. А оскільки вони не можуть бути усунені при апеляційному розгляді даної справи, остання підлягає направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В його ході необхідно запропонувати позивачам усунути вищенаведені недоліки позовної, повно і всебічно дослідити обставини справи, вияснивши, чи дійсно допущеними ОСОБА_1 порушеннями законодавства про працю заподіяно вищевказаним потерпілим моральну шкоду, в чому вона виражається та визначити її розмір.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 29 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову до неї
ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди скасувати, а справу –направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в цей же суд в іншому складі суддів.
Даний вирок в частині кваліфікації дій ОСОБА_1, призначеного їй покарання та в останній частині – залишити без зміни.
Головуючий
Судді