Справа №  11/0390/15/11 Головуючий у 1 інстанції:Клок О.М.

Категорія:ст.186ч.2 КК України Доповідач: Матат О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

14.01.2011  рокумісто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Матат О. В.,

суддів -  Фідрі О.М., Міліщука С.Л., ,  

 ,

          за участю прокурора –Старчука В.М., ,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

         засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

     розглянула відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 25 жовтня 2010 року, яким ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, не одружений, з середньою освітою, не працюючий, відповідно до ст.89 КК України не судимий.

Засуджений за ст.186 ч.2 КК України та призначене покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель АДРЕСА_2, українець, громадянин України, неодружений, з середньою освітою, не працюючий, судимий:

1. 31.08.2000 року за ст.ст. 140 ч.3, 17 ч.2, 140 ч.3, 42 КК України (ред.1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 05.09.2003 року на підставі ЗУ «Про амністію» від 11.07.2003 року;

2. 11.11.2005 року постановою суду звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст.309 ч.4 КК України за вчинення злочину, передбаченого ст.309 ч.1 КК України (даної судимості немає, однак постановою підтверджується факт вчинення злочину);

3. 18.07.2006 року за ст.ст.309 ч.2, 75, 76 КК України на 3 роки позбавлення волі, встановлений іспитовий строк 2 роки (судимість погашена, однак нею переривається строк погашення судимості за вироком суду від 31.08.2000 року).

Засуджений за ст.186 ч.2 КК України та призначене покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишено у виді тримання під вартою та постановленого строк його покарання рахувати з 13 лютого 2010 року, тобто з моменту його затримання.

Засудженого ОСОБА_4 взято під варту при проголошенні вироку і постановлено обчислювати строк його покарання з 13 лютого 2010 року

Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_4 термін його перебування під вартою з 10 лютого 2010 року по 12 лютого 2010 року включно та з 23 липня 2010 року по 24 вересня 2010 року включно.

У справі вирішено питання речових доказів.

Арешт накладений на майно ОСОБА_4, постановлено скасувати.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -

В С Т А Н О В И Л А :

  За вироком суду ОСОБА_3 і ОСОБА_4 визнані винними і засуджені за те, що ОСОБА_3 09 лютого 2010 року, близько 22.00год., діючи в групі за попередньою змовою з ОСОБА_4, в арці будинку №23, що по пр. Соборності в м. Луцьку, керуючись корисливим мотивом та метою, застосувавши до ОСОБА_5 фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я особи і виразилось в нанесенні ОСОБА_3 кулаком удару в обличчя потерпілому, від якого останній впав на землю та отримав легкі тілесні ушкодження, спільному нанесенні ряду ударів ногами та руками по тулубу потерпілого, відкрито викрали мобільний телефон «Нокія 6233» вартістю 600 грн., в якому знаходилась сім карта оператора мобільного зв’язку «МТС» вартістю 20 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 1 грн. 50 коп., гаманець вартістю 20 грн., в якому знадилися гроші в сумі 200 грн., чим завдали потерпілому ОСОБА_5 матеріальних збитків на загальну суму 981,50 гривень.

Не погоджуючись з вироком суду засуджений ОСОБА_4 в поданій ним апеляції просить його пом’якшити і застосувати до нього покарання не пов’язане з позбавленням волі. Просить врахувати стан його здоров’я та ступінь вини те, що шкода завдана злочином відшкодована та потерпілий до нього претензій не має.

Засуджений ОСОБА_3 у поданій ним апеляції на вирок суду, вважає його незаконним. Вважає призначене йому покарання надто суворим. При цьому, зазначає, що судом не враховано його щире розкаяння у скоєному, примирення з потерпілим, а також перебування на його утриманні трьох малолітніх дітей. Просив призначити покарання не пов’язане з позбавленням волі.

В поданих на вирок апеляціях захисники засудженого ОСОБА_4 – адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_2 просять вирок щодо ОСОБА_4 скасувати та призначити йому покарання із застосуванням ст.75 КК України. Просять врахувати те, що ОСОБА_4 тяжко хворіє, примирився із потерпілим, відшкодував йому заподіяні злочином збитки і потерпілий до нього претензій не має.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, прокурора, який заперечив подані апеляції і просив їх залишити без задоволення, думку засудженого ОСОБА_4 та міркування його захисників, які просили їхні апеляції задовольнити, засудженого ОСОБА_3, який просив призначити йому покарання не пов’язане з позбавленням волі, колегія суддів судової палати в кримінальних справах дійшла висновку, що апеляції до задоволення не підлягають.

У вироку суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і вірно кваліфікував дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України, як вчинення відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Винність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за обставин, зазначених у вироку, доведена сукупністю досліджених та належно оцінених судом доказів, що, як і кваліфікація їх дій, ніким не оспорюється.

Призначаючи засудженим покарання, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про особу кожного з них, те, що ОСОБА_3 хоча і вважається не судимим, однак раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, а ОСОБА_4 судимий, обоє відбували покарання в місцях позбавлення волі, негативно характеризуються за місцем свого проживання (а.с.139, 156), знову вчинили тяжкий злочин. Також враховано те, що ОСОБА_3 має на утриманні непрацездатну матір (а.с.137), а ОСОБА_4 хворіє (а.с.158, 159, 208, 209, 252, 253, 254, 261), потерпілий не має до підсудних претензій матеріального та морального характеру, не наполягає на суворому покаранні, і тому суд призначив засудженим мінімальне покарання у виді позбавлення волі, яке передбачено санкцією статті за якою вони засуджені.

Обставинами, що пом’якшують покарання засудженим є відшкодування завданих збитків.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4, є рецидив злочинів.

Судом першої інстанції підставно не прийнято до уваги таку пом’якшуючу обставину, як щире каяття засуджених. Так ОСОБА_3 заперечив вчинення злочину в групі осіб, а ОСОБА_4, крім того, змінював показання під час досудового слідства та в суді, і тому суд вірно розцінив це, як намагання пом’якшити покарання за вчинене.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до вірного висновку, що виправлення та перевиховання засуджених можливе лише за умови ізоляції їх від суспільства та правильно обрав покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою вони притягуються до кримінальної відповідальності.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу й на те, що ОСОБА_3 засуджувався за корисливі злочини, за що тричі був засуджений і звільнявся з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання.

ОСОБА_4 також чотири рази раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі й за корисливі злочини, перебував у місцях позбавлення волі, звільнявся від покарання на підставі амністії. Два рази щодо нього застосовувалося випробовування. Щодо нього закривалася кримінальна справа у зв’язку із добровільним його лікуванням від наркоманії.

При таких обставинах, призначене судом мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене ч.2 ст.186 КК України, не є надто суворим, а є необхідним і достатнім для виправлення засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і попередження вчинення ними нових злочинів.

Підстав для зміни вироку з мотивів, зазначених в апеляції, колегія суддів не вбачає.

 На підставі наведеного і керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області, - 

У Х В А Л И Л А :

          Апеляції засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в його інтересах адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з алишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 25 жовтня 2010 року, щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – без зміни.

          Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України протягом трьох місяців з часу набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: