Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №    22а-241/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Мурашко С.І.

70                                Доповідач Суровицька  Л. В.   

УХВАЛА

Іменем України

24.01.2011 року          Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

       головуючої судді –Суровицької Л.В.,

       суддів –                   Кіселика С.А., Суржика М.М.         

розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Кіровоградському районі  Кіровоградської області на постанову Кіровоградського районного суду  Кіровоградської області від 17 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2  до управління Пенсійного фонду України в  Кіровоградському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та  зобов’язання вчинити певні дії.  

      Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -  

ВСТАНОВИЛА:

      У жовтні 2010 року  ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в  Кіровоградському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги.

     Зазначала, що вона має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила поновити строк звернення з позовом в суд та зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 31 жовтня 2010 року.

     Постановою Кіровоградського районного суду  від 17 листопада 2010 року, прийнятою у  скороченому провадженні, позов задоволено частково.

    Суд визнав протиправною бездіяльність УПФУ щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та його дії щодо нарахування та виплати з 22.05.2008 року в зменшеному розмірі, ніж передбачено ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Поновив позивачці пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права. Зобов’язав відповідача  здійснити перерахунок та виплатити позивачу кошти, передбачені ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період  з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року,  з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 жовтня 2010 року з урахуванням проведених виплат у вказаний період. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивачки судові витрати в сумі 3 грн.40 коп..

     В апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати і залишити позовну заяву без розгляду. Посилається на те, що позивач пропустила встановлений законом шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, заяву про поновлення строку не подавала, а суд не виносив  окрему ухвалу про поновлення строку. Також зазначає, що Державним бюджетом  України не передбачені кошти на виплату соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказані кошти не можуть бути виплачені за рахунок коштів Пенсійного фонду України.   

   Позивач заперечення на апеляційну скаргу не подавала.  

   Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки ухвалене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим.

     Доводи апеляційної скарги про те, що  позивач не подавав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду і суд не вирішував питання про поновлення строку,  спростовуються змістом позовної заяви, в якій зазначено прохання позивача про визнання причини пропуску строку поважною та про поновлення строку  і постановою суду.

Висновок суду першої інстанції про наявність поважних причин для поновлення строків на звернення до адміністративного суду є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне  довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

   При цьому розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першої цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

   Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є незаконною.   

   Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

    У справі «Кечко проти України»Європейський суд з прав людини констатував, що  не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.

    В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.   

   Керуючись п.3 ч.1 ст. 197,  п.1 ч.1ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 , ч.10 ст. 183-2 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

          Залишити апеляційну скаргу  управління Пенсійного фонду України в  Кіровоградському районі Кіровоградської області  без задоволення, а постанову Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2010 року  -  без зміни.

        Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

        Головуюча суддя:                                  

        Судді: