№22-ц-56 \ 11. Головуючий 1 інстанції –
Категорія: стягнення боргу, позика Шевченко С.В.
Доповідач - Гальянова І.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2011 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Гальянової І.Г.
суддів: Міненкової Н. О
Ларенка В.І.
при секретарі: Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
19 серпня 2009 року позивач звернувся у суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 7236 грн., яка складається із боргу за договором позики, в сумі 6562 грн., 585 грн. - 3% річних за прострочення виконання зобов»язання по поверненню позики, витрат , пов”язаних зі зверненням у суд з позовом, а саме : 39 грн. 35 коп. за оплату довідки адресно-довідкового бюро, 50 грн. за оплату довідки АКІБ «УкрСиббанк» щодо курсів валют, також просив стягнути з відповідача 3500 грн. витрат, пов”язаних з наданням йому юридичної допомоги та моральну шкоду, розмір якої визначає у 10 000 грн. .
Свої вимоги обгрунтовував тим, що 25 березня 2005 року між ним та відповідачем у простій письмовій формі був укладений договір позики, відповідно до умов якого, він передав відповідачу гривневий еквівалент 1250 доларів США, а останній зобов»язувався повернути отримані ним грошові кошти 24.08.2006 року в тому ж еквіваленті за курсом повернення позики. Однак відповідач взяті на себе зобов»язання щодо повернення боргу,не виконав.
Позивач також зазначив, що для відновлення свого порушеного права він був змушений звернутись за правовою допомогою, оплачувати довідки з адресно-довідкового бюро та банку, які були необхідні для встановлення місця реєстрації відповідача та курсу долару США.
Крім того, позивач також зазначив, що у зв»язку з невиконанням відповідачем грошового зобов»язання , йому як пенсіонеру, який має єдине джерело для існування у вигляді пенсії, було завдано моральної шкоди, яка полягала в тому,що він не міг придбати собі ліки, не міг оплачувати комунальні послуги та оформити субсидію,що негативно вплинуло на його емоційний стан.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 12 липня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3,задоволені частково. З ОСОБА_4 на його користь стягнуто 7147 грн. боргу та судові витрати у справі : 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і 71 грн.50 коп. судового збору. В решті позову-відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити вказане рішення суду в частині відмови йому у відшкодуванні моральної шкоди, понесених ним витрат на юридичну допомогу , витрат на отримання довідки з адресно-довідкового бюро та задовольнити його вимоги в цій частині.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволення позовних вимог позивача та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційних скарг обґрунтовують невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам .
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку,що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та відповідачем не спростовано що 25 березня 2005 року відповідач отримав у борг від позивача грошові кошти в сумі еквівалентній 1250 доларів США , які зобов»язувався повернути 24 серпня 2006 року на підтвердження чого відповідачем було видано позивачу розписку ( а.с.90).
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж робу та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
В ч.2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчу передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З огляду на наведене суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність укладеного між сторонами 25 березня 2005 року договору позики.
Судом першої інстанції також встановлено та не спростовано відповідачем, що у визначений договором строк відповідач не повернув позивачу вказані грошові кошти, а тому , розглядаючи справу в межах заявлених позивачем вимог, обгрунтовано стягнув з відповідача борг в сумі 6562 грн., що є еквівалентом 1250 доларів США за курсом НБУ на 02.04.2008 року, про що просив позивач, та 3 % річних , стягнення яких передбачено ст. 625 ЦК України.
Доводи, викладені ОСОБА_4 в апеляційній скарзі вказаний висновок суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду в цій частині.
Відмовляючи позивачеві в задоволенні позовних вимог стосовно стягнення з відповідача на його користь моральної( немайнової) шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір щодо неналежного виконання відповідачем зобов”язань, пов”язаних з виконання ним договору позики, яким не було передбачено відшкодування відповідачем такої шкоди.
При цьому ,судом першої інстанції встановлено , що відповідно до зазначеної вище розписки відповідача, він 25 березня 2005 року отримав у борг від позивача грошові кошти в сумі еквівалентній 1250 доларів США , які зобов»язувався повернути 24 серпня 2006 року.
В п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України, на вимоги якої посилається позивач як на підставу відшкодування відповідачем моральної ( немайнової) шкоди, встановлено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,зокрема відшкодування моральної шкоди.
Умовами вказаного договору не визначено моральну (немайнову) шкоду, як один із видів відповідальності за порушення зобов»язань, а тому, у відповідності до вимог вказаної норми ЦК України, вона підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Між тим, відшкодування моральної шкоди за порушенні договірних зобов»язань, законом не передбачено.
За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати у справі.
В ч.3 ст. 79 встановлений вичерпний перелік витрат, пов»язаних з розглядом судової справи . Витрати позивача, пов»язані з оплатою довідки адресно-довідкового бюро та оплатою довідки АКІБ «УкрСиббанк» щодо курсів валют, вказаною нормою ЦПК України не віднесені до судових витрат у справі, а тому суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні зазначених вимог позивача.
Крім того, в матеріалах справи немає документів, які б свідчили що адвокат ОСОБА_5, з яким позивачем 12.08.2009 року ,була укладена угода щодо надання йому правової допомоги та якому ним було сплачено 3500 грн.( а.с.16, 17), надавав йому таку правову допомогу. Між тим, позивач , хоча і видав ОСОБА_5 доручення на представництво його інтересів у суді, однак вказане доручення ним було видано і на ОСОБА_6, який представляв інтереси позивача у цій справі в суді.
З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови позивачу в задоволенні вимог щодо відшкодування йому відповідачем витрат на правову допомогу.
Посилання представника позивача ОСОБА_6 на пункти 2.1. та 2.2. зазначеної вище угоди про надання правової допомоги ( а.с.16) як на підставу задоволення вимог позивача щодо відшкодування йому витрат на правову допомогу, судова колегія вважає безпідставним, оскільки відповідно до ч.1 ст. 56 ЦПК України , правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Доказів, які б свідчили про те, що представник позивача ОСОБА_6 є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги, матеріали справи не містять. Більш того, відповідно до довіреності від 06.10.2009 року позивачем надано повноваження ОСОБА_6 свого представника і саме в такому процесуальному статусі згідно до журналів судових засідань той брав участь у справі.
Оскільки рішення у справі ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального, то у відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України, воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303,304, 308, 313, 315, 317, 319, 218 ЦПК України , судова колегія, -
УХВАЛИЛА :
апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 липня 2010 року, залишити без змін
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя:
Судді :