№22-ц-546/ 11р.                                                                       Головуючий 1 інстанції –                                                                         Категорія: спадкові усунення від права на                            Короткий І.П.

спадкування                                                                              Доповідач-Гальянова І.Г.

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

19 січня  2011 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді       Гальянової І.Г.

суддів                             Міненкової Н.О.

Ларенка В.І.

при секретарі                Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_7 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2010 року по справі за позовом   ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування, відшкодування майнової та моральної шкоди,-

                                                               ВСТАНОВИЛА:  

У жовтні 2009 року позивачі звернулись у суд з позовом, в якому на підставі  ст.1224 , 177, 382, 23, 1167, 1300 ЦК України, просили усунути ОСОБА_5 від права на спадщину, що залишилась після смерті її батька ОСОБА_6 , зобов»язавши її відшкодувати їм матеріальну шкоду в розмірі 15920 грн. та моральну шкоду, розмір якої визначають у 10 000 грн. , а також судові витрати у справі.

 В обґрунтування своїх вимог  посилаються на те, що  ІНФОРМАЦІЯ_1  року помер  ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається :  із АДРЕСА_1 та належить на праві спільної сумісної власності їм та померлому, автомобілю АУДІ 100 , 1989 року випуску, державний номер НОМЕР_1, автомобілю ГАЗ 31029 ,1995 року випуску, державний номер НОМЕР_2, само виготовленого транспортного засобу, 1993 року виготовлення, державний номер НОМЕР_3 та земельної ділянки площею 0,1485 га, яка розташована у АДРЕСА_2

 Спадкоємцями першої черги вказаного майна є вони, як дружина та син померлого та його дочка, відповідач ОСОБА_5.  

 Позивачі вважають, що відповідача необхідно усунути від права на спадщину, посилаючись на те, що вона більш ніж 19 років проживає у Росії та за весь час батьку не допомагала , про його стан не піклувалась, вони не вели спільного господарства, а також на те, що на протязі останніх років ОСОБА_6 часто хворів, у 2000 році переніс інфаркт , у зв»язку з чим знаходився на лікуванні, а відповідач про батька не піклувалась, не допомагала матеріально , у зв»язку з чим  вони оплачували лікування . Крім того, як на підставу усунення відповідача від права на спадщину позивачі також посилаються на те, що відповідач не приймала участі у похоронах батька та не надавала матеріальної допомоги..

Крім того позивачі також зазначають на те ,що у зв»язку з захистом їх прав, вони звертались за юридичною допомогою та несли витрати у сумі 15750 грн. та витрати на банківські послуги у сумі 170 грн. ,що вважають матеріальними збитками.

Позивачі також  вважають, що діями відповідач їм спричинена моральна ( немайнова) шкода.

Рішенням  Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2010 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_7, відмовлено.  

  В апеляційній скарзі позивачі просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення  посилаючись на невідповідність висновків суду наявним у справі доказам.

  Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

  Відмовляючи позивачам в задоволенні позовних вимог щодо усунення від права на спадщину відповідача відшкодування майнової та моральної(немайнової) шкоди, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

  При цьому  судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та позивачами не спростовано, що  хоча ОСОБА_6 і переніс інфаркт та страждав рядом захворювань, однак до смерті працював, був матеріально забезпеченою особою та не потребував сторонньої допомоги,  тобто не був в безпорадному стані.  Крім того, судом встановлено , підтверджено наявними у справі доказами та позивачами не заперечується той факт, що про інсульт свого батька, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року відповідач не знала та дізналась тільки від позивачів про його смерть 23 травня 2005 року.  Будь-яких письмових доказів того, що ОСОБА_6    при житті звертався до відповідача за допомогою, від якої остання ухилялась, матеріали справи не містять.

   Відповідно  ж до вимог ч. 5 ст. 1224 ЦК України, особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

   Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

   Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв’язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

  Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує  допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на  ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.  

Таким чином, ухилення  характеризується  умисною  формою  вини.

Доказів, у розумінні ч.5 ст. 1224 ЦК України, що відповідач ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, позивачі суду не надали.  

 Позивачі також не надали суду доказів вини відповідача у спричиненні їм як майнової так і моральної ( немайнової) шкоди, як ї доказів наявності такої шкоди у розумінні вимог ч.1 ст. 1166, ч.1 ст.1167 та ст. 23 ЦК України.

              За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив позивачам в задоволенні їх позовних вимог.

Доводи, викладені позивачами в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

 З огляду на наведене , судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.  

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА :  

апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_7 відхилити.

            Рішення Московського районного суду м Харкова від 29 листопада 2010 року, залишити без змін.

          У хвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя :  

  Судді :