№22-ц-188/11р. Головуючий 1 інстанції –
Категорія: житлові , виселення Іващенко С.О.
Доповідач-Гальянова І.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 січня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді : Гальянової І.Г.
суддів: Міненкової Н.О.
Ларенка В.І.
при секретарі: Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , в особі його представника ОСОБА_5,, на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 третя особа у справі : Відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Фрунзенського РВ ГУМВС України в Харківській області про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, визнання втративши право користування жилим приміщенням, виселення,-
ВСТАНОВИЛА :
03 листопада 2008 року позивач звернулась у суд з позовом, в якому на підставі ст.ст. 391, 383 ЦК України просив усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 визнавши відповідача таким,що втратив право користування вказаною квартирою ,зобов»язавши відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Фрунзенського РВ ГУМВС України в Харківській області зняти його з реєстраційного обліку та виселити його з зазначеної квартири.
Свої вимоги обгрунтовував тим, що він є власником зазначеної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 06 листопада 1998 року № 8-98-129795 .
Вказана квартира складається із двох суміжних жилих кімнат жилою площею 27.9 кв.м.. З листопада 2000 року в належній йому квартирі зареєстрований його син, відповідач у справі ОСОБА_6.
З 2007 року відповідач безпідставно влаштовує сварки з приводу користування квартирою, незаконно, без його згоди поселяє в квартиру своїх співмешканок, у зв»язку з чим він неодноразово звертався з заявами до правоохоронних органів. Протиправна поведінка відповідача позбавляє його можливості користуватись та розпоряджатись квартирою. З вересня 2008 року відповідач в спірній квартирі не проживає, комунальні послуги не сплачує та де він знаходиться , йому не відомо.
Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2008 року вказаний позов був повністю задоволений.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 02 вересня 2010 року , вказане заочне рішення, за заявою ОСОБА_6 , було скасоване .
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та посилаючись на вказані обставини, просив суд усунути перешкоди в користуванні зазначеним жилим приміщенням шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку в спірній квартирі та визнати його таким, що втратив право на її користування , посилаючись на те, що з 2008 року відповідач залишив квартиру, житлом не цікавиться, забрав свої речі, інколи приходить за своїми речами, в квартирі не проживає, в оплаті комунальних послуг участі не приймав не був ніколи членом сім»ї.
Відповідач, в особі свого представника , в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача не визнав , посилаючись на недоведеність вказаних позовних вимог позивача.
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 21 жовтня 2010 року позов ОСОБА_4, задоволено.
ОСОБА_6 визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1 та усунуто перешкоду в користуванні вказаною квартирою шляхом зняття ОСОБА_6 з реєстрації в зазначеній квартирі та відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Фрунзенського РВ ГУМВС України в Харківській області зобов»язано анулювати таку реєстрацію.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, в особі свого представника ОСОБА_5, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує неправильним застосування судом першої інстанції норм матеріального права , недоведеністю обставин , які мають значення для справи та які суд вважав встановленими.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги ,судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача та приймаючи рішення щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1 та усуваючи перешкоду в користуванні ним вказаною квартирою шляхом зняття його з реєстрації в зазначеній квартирі та зобов»язуючи відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Фрунзенського РВ ГУМВС України в Харківській області анулювати таку реєстрацію, суд першої інстанції на підставі ст. 391 ЦК України , виходив з того, що позивач є власником спірної квартири , а тому має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а відповідач без поважних причин в квартирі не проживає, а також з того, що проживаючи в квартирі вів непристойний спосіб життя, зловживав спиртними напоями , постійно приводив до квартири сторонніх осіб.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
Статтею 319 ЦК України передбачено,що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06.11.1998 року ( а.с.9).
Відповідач ОСОБА_6 є сином позивача та з 01.11.2000 року зареєстрований в зазначеній квартирі (а.с.11).
Відповідно до ч.1 та 4 ст. 156 ЖК України члени сім»ї власника жилого будинку ( квартири), які проживають разом з ним у будинку ( квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку ( квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.. Припинення сімейних відносин власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
До членів сім»ї власника будинку ( квартири) належать особи, зазначені в ч.2 ст.64 ЖК України, тобто дружина власника квартири, їхні діти і батьки, а також інші особи.
Виходячи з вимог вказаної норм ЖК України, відповідач ОСОБА_6 , не може бути позбавленим права на користування житлом на підставі правових норм, якими регулюється право власності, оскільки право користування житлом придбав на підставі ст. 156 ЖК України як член сім»ї ( син) власника квартири.
Суд першої інстанції на вказані обставини справи уваги не звернув та до виниклих між сторонами правовідносин в частині усунення перешкод в користуванні вказаною квартирою шляхом зняття ОСОБА_6 з реєстрації та зобов»язання відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Фрунзенського РВ ГУМВС України в Харківській області анулювати таку реєстрацію, застосував закон, який не поширюється на ці правовідносини і не застосував закон, який підлягає застосування.
Крім того, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 215 ЦПК України в рішенні не навів мотивів , з яких вважав встановленим факт не проживання відповідача в спірній квартирі понад встановлені законом строки та визнав відповідача таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням.
Між тим, згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім»ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору-судом.
В ст. 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Доказів, які б свідчили що відповідач без поважних причин не проживає в спірній квартирі понад встановлені ч.1 ст. 71 ЖК України строки , позивач , порушення вимог ч.1 ст. 60 ЦК України, суду не надав. Більш того, як свідчать матеріали, з позовом щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування зазначеної вище житловою площею позивач звернувся до суду 03 листопада 2008 року,зазначаючи на те, що відповідач не користується квартирою з вересня 2008 року.
Вказані обставини свідчать про те, що на час звернення позивача до суду з вимогою про визнання відповідача втративши право користування жилим приміщенням, встановлені законом строки , які дають відповідачу право на зберігання за ним жилого приміщення, не сплинули.
З огляду на наведене рішення суду першої інстанції і в цій частині не відповідає обставинам справи та вимогам вказаних норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 з зазначених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 313, 316, 319, 218 ЦПК України , судова колегія -,
ВИРІШИЛА :
апеляційну скаргу ОСОБА_6 , в особі його представника ОСОБА_5 , задовольнити .
Скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2010 року.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 , відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий, суддя:
Судді: