Справа № 4-с-25/2010
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року м. Джанкой
Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді Спасьонової О.А.,
при секретарі Черкашиній Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Джанкойської міської ради АР Крим на постанову державного виконавця Державної виконавчої служби Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, -
в с т а н о в и в:
Джанкойська міська рада АР Крим звернулася до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Державної виконавчої служби Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену державним виконавцем Резніченко О.О. 08.10.2010 року. Скарга мотивована тим, що у виконання рішення Апеляційного суду АР Крим від 13.01.2010 року, відповідно до якого з Джанкойської міської ради АР Крим на користь ОСОБА_1. було стягнуто матеріальну шкоду в сумі 197945 грн. 57 коп., моральну шкоду в сумі 350000 грн., а також щомісячні довічні виплати, оскаржуваною постановою було накладено арешт на все без виключення майно Джанкойської міської ради АР Крим та заборонено територіальній громаді м. Джанкой та Джанкойській міській раді його відчуження. Накладення арешту на майно територіальної громади без вказівки конкретного рухомого або нерухомого майна призведе до послаблення економічних засад місцевого самоврядування м. Джанкой, зменшенню обсягу та погіршенню умов надання послуг населенню, до порушення прав фізичних та юридичних осіб на отримання або придбання майна комунальної власності. Крім того, оскаржувана постанова була винесена державним виконавцем в порушення вимог статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», а також п.5.10.3 Інструкції про проведення виконавчих дій, оскільки державний виконавець не звертався до Джанкойської міської ради із запитом про належність на праві власності майна та його вартість, не отримав документального підтвердження наявності у боржника на праві власності нерухомого майна та не наклав на нього арешт шляхом опису та оцінки його вартості.
Представник Джанкойської міської ради АР Крим в судовому засіданні доводи скарги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених у скарзі, просив її задовольнити та пояснив, що ході виконання рішення суду відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець вправі був накласти арешт на майно боржника та оголосити заборону на його відчуження при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження. Крім того, є акт державного виконавця від 08.11.2010 року, яким описано та накладено арешт на два транспортних засоби та два об’єкти нерухомого майна, які належать Джанкойській міській раді. Просив постанову від 08.10.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження визнати неправомірною та скасувати, оскільки нею порушуються права фізичних та юридичних осіб на отримання або придбання майна комунальної власності.
Державний виконавець Державної виконавчої служби Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Резніченко О.О. в судовому засіданні скаргу не визнав та пояснив, що в його провадженні на примусовому виконанні знаходиться зводне виконавче провадження про стягнення заборгованості з Джанкойської міської ради АР Крим на користь фізичних та юридичних осіб на загальну суму 930913 грн. 57 коп., в яке входять виконавчі провадження про стягнення суми на користь ОСОБА_1. Боржник – Джанкойська міська рада добровільно рішення суду не виконує, на час розгляду скарги жодних сум на користь стягувача сплачено не було. Всі виконавчі дії проводились ним правомірно на підставі статей 55, 64 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою від 18.10.2010 року було накладено арешт на майно боржника – саме Джанкойської міської ради, а не територіальної громади, в межах суми – 547945 грн. 57 коп. та оголошено заборону на його відчуження. Актом від 08.11.2010 року було описано та накладено арешт на два транспортних засоби та два об’єкти нерухомого майна, які належать Джанкойській міській раді, що підтверджується відповідними документами, ним була призначена експертиза для оцінки майна, яка на даний час ще не проведена. Просив в задоволенні скарги відмовити.
Представники стягувача ОСОБА_1. – Сердюк Л.І. та Горбунова В.І. в судовому засіданні проти скарги заперечували та просили в її задоволенні відмовити.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, суд дійшов до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 13.01.2010 року з Джанкойської міської ради АР Крим на користь ОСОБА_1. було стягнуто матеріальну шкоду в сумі 197945 грн. 57 коп., моральну шкоду в сумі 350000 грн., а також щомісячні довічні виплати. Виконавче провадження з примусового виконання судового рішення було відкрито Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим 25.05.2010 року.
Постановою державного виконавця від 08.10.2010 року накладено арешт на майно боржника – Джанкойської міської ради АР Крим в межах суми 547945 грн. 57 коп. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику в межах вказаної суми.
Згідно акту опису й арешту майна від 08.11.2010 року, державним виконавцем було описано та накладено арешт на два транспортних засоби та два об’єкти нерухомого майна, які належать Джанкойській міській раді АР Крим на праві власності. Постановою від 06.12.2010 року до участі у виконавчому провадженні для оцінки вартості описаного майна був залучений експерт та призначена експертиза майна. На час розгляду скарги дана експертиза не проведена.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своєї діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 18 зазначеного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Відповідно до статей 50, 55 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до статті 64 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника – юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові – юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника – юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. На зазначене майно накладається арешт і в подальшому воно реалізується.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця Державної виконавчої служби Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим Резніченко О.О. від 08.10.2010 року про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесена у передбаченому статтями 55, 64 Закону України «Про виконавче провадження» порядку і особою, що мала на це повноваження.
Накладення арешту на майно боржника в межах суми 547945 грн. 57 коп. не може вважатися таким, що порушує права боржника або інших осіб, оскільки є заходом забезпечення виконання рішення суду. Арешт був накладений саме на майно Джанкойської міської ради АР Крим, доказів того, що описане майно є майном територіальної громади м. Джанкой заявником не надано.
Суд не може погодитись з доводами представника заявника про те, що державним виконавцем був обраний неправильний спосіб виконання судового рішення, оскільки стаття 55 Закону України «Про виконавче провадження» не містить заборони одночасного накладення арешту на майно боржника і оголошення заборони на його відчуження та проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Крім того, суд також враховує, що на даний час відсутня експертна оцінка описаного та арештованого постановою від 08.11.2010 року майна, що належить боржнику.
Скасування постанови державного виконавця Державної виконавчої служби Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 08.10.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може ускладнити виконання судового рішення, у зв’язку з чим, скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 3 статті 387 Цивільного процесуального кодексу України, якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність були прийняти або вчинені у відповідності з законом, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права або свободи заявника не були порушені, суд виносить ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З урахуванням викладеного, на підставі статей 55, 64 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись статтями 386-389 Цивільного процесуального кодексу України, суд –
У Х В А Л И В:
В задоволенні скарги Джанкойської міської ради АР Крим на постанову державного виконавця Державної виконавчої служби Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим від 08.10.2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження – відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд шляхом подання в п’ятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Спасьонова О.А.