Справа № 2-794/2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2010 року                         м. Джанкой

Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, судді Спасьонової О.А.,

при секретарі Черкашиній Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання заповіту частково недійсним, за участю третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7, –  

в с т а н о в и в:

03.11.2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання заповіту частково недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 27.11.1978 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, під час перебування у шлюбі вони набули право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_2. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Після його смерті їй стало відомо, що 17.10.2005 року ОСОБА_8 було складно заповіт, згідно з яким належну йому 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 він заповідав ОСОБА_4, а житловий будинок АДРЕСА_2 та інше все рухоме та нерухоме майно – ОСОБА_5 Вважаючи, що заповіт, складений ОСОБА_8, не відповідає вимогам закону, оскільки все нерухоме майно, яке вказано в заповіті, придбано ними під час перебування у зареєстрованому шлюбі, позивач на підставі ст.1257 ЦК України просила визнати частково недійсним заповіт в частині 1/4 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що з ОСОБА_8 вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.11.1978 року. Про те, що їх шлюб рішенням Джанкойського районного суду від 18.01.2002 року було розірвано, їй стало відомо в 2008 році. Від шлюбу з ОСОБА_8 вони мають синів – ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2. З ОСОБА_8 вони спільно проживали до жовтня 2004 року, після чого він став проживати однією сім’єю з ОСОБА_5 Про те, що ним було складно заповіт на ім’я ОСОБА_5 та своєї сестри ОСОБА_4, вона дізналася вже після його смерті. Вважає, що ОСОБА_8 мав право складати заповіт тільки на свою частку майна, оскільки зазначене в заповіті нерухоме майно було придбане ними під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, оскільки волевиявлення ОСОБА_8 не було вільним, він розумів, що майно є спільною сумісною власністю подружжя та ОСОБА_3 має право на його половину.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в задоволенні позову відмовити за недоведеністю позовних вимог, оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують її право власності на спадкове майно, ОСОБА_8 був власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_2, тому мав право розпоряджатися цим майном. Крім того, позивачем не надано доказів того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Треті особи – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі, оскільки 1/2 частина майна, вказаного у заповіті, належить їх матері ОСОБА_3

Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідачів, третіх осіб, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 1, 3, 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Судом встановлено, що 17.10.2005 року ОСОБА_8 склав заповіт, яким заповів 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4, а житловий будинок АДРЕСА_2 та інше все рухоме та нерухоме майно – ОСОБА_5 Інші спадкоємці за законом позбавлені права на спадкування. Заповіт посвідчений секретарем Ярківської сільської ради Джанкойського району.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 та житловий будинок АДРЕСА_2.

Як вбачається з наданих документів, ОСОБА_8 на праві власності належали 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого 05.05.1988 року виконавчим комітетом Джанкойської районної ради, та житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2004 року.

Позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_8 27.11.1978 року зареєстрували шлюб, від якого мають синів – ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Джанкойського районного суду від 18.01.2002 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було розірвано, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АР Крим 19.10.2004 року було зроблено відповідний актовий запис №183.

Після смерті ОСОБА_8 на підставі заяви про прийняття спадщини за законом ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від 25.02.2008 року була заведена спадкова справа. Також 21.04.2008 року ОСОБА_5 була подана заява про прийняття спадщини за заповітом. Свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видавались.

Рішенням Джанкойського міськрайонного суду від 02.10.2008 року встановлено факт прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті ОСОБА_8 та за нею визнано право власності на домоволодіння АДРЕСА_2.

Звернувшись до суду з позовом про визнання заповіту частково недійсним, ОСОБА_3 посилається на те, що волевиявлення заповідача ОСОБА_8 не було вільним і не відповідало його волі, оскільки все нерухоме майно, яке вказано в заповіті, придбано ними під час перебування у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до вимог частини 2 статті 1257 Цивільного кодексу України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить з того, що позивачем не зазначено підстав для визнання заповіту недійсним. На час складання заповіту ОСОБА_8 був власником 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_2, тому мав право розпоряджатися належним йому майном. При цьому, позивачем належних доказів, які спростовують це, не надано. Не надано позивачем і доказів того, що при складанні заповіту волевиявлення заповідача ОСОБА_8 не було вільним і не відповідало його волі.

 В ході розгляду справи було встановлено, що оспорюваний заповіт було складено з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення.

Крім того, суд також враховує, що позивач ОСОБА_3 не входить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_8 та не має самостійного права вимоги визнання недійсним складеного ним заповіту. Інших позовних вимог позивачем заявлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3   до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання заповіту частково недійсним необхідно відмовити.

З урахуванням викладеного, на підставі статті 1257 Цивільного кодексу України, к еруючись статтями 10, 11, 60, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання заповіту частково недійсним, за участю третіх осіб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                 Спасьонова О.А.