Справа № 2-557/2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2010 року                         м. Джанкой

Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, судді Спасьонової О.А.,

при секретарі Черкашиній Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, –  

в с т а н о в и в:

23.09.2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про  відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12.01.2005 року він придбав у ОСОБА_5 екскаватор НОМЕР_1, 1984 року випуску, завод-виготівник м. Твер, двигун №НОМЕР_2, кузов №НОМЕР_3 шасі б/н, державний номер НОМЕР_5. ОСОБА_5 видав йому довіреність з правом розпоряджатися екскаватором, на звороті якої написав розписку про передачу йому екскаватора у власність. Екскаватор він перегнав до м. Джанкой, де поставив його на території воїнської частини. Відповідач на цій території ремонтував екскаватор. Після того, як ремонт був закінчений, позивач вирішив продати екскаватор, про що подав оголошення в газету. Він хворіє туберкульозом, в січні-лютому 2006 року стан його здоров’я погіршився, у зв’язку з чим він не міг піднятися з ліжка. Відповідач скористувався цією обставиною та продав належний йому екскаватор. Оскільки у ОСОБА_4 не було документів на екскаватор, він 16.02.2006 року оформив з фірмою «Олдім» договір купівлі-продажу вузлів та агрегатів екскаватора. 20.02.2006 року представник фірми «Олдім» вивіз екскаватор до м. Сімферополя, а відповідач получив за проданий екскаватор 25000 грн. Вироком Джанкойського міськрайонного суду від 30.10.2006 року ОСОБА_4 був засуджений за статтею 256 КК України. Вироком суду було встановлено, що ОСОБА_4 незаконно отримав 25000 грн., що і складає суму шкоди, заподіяної позивачу злочином. Спричинення моральної шкоди в розмірі 50000 грн. обґрунтовує тим, що він є інвалідом 2 групи, постійно потребує медикаментозне лікування, на утриманні має двох дітей, він збирався продати екскаватор та потратити ці гроші на своє лікування та потреби сім’ї, у зв’язку із злочинними діями відповідача він був вимушений приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї сім’ї.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що відносно ОСОБА_3 було скоєно злочин і ці обставини встановлені вироком Джанкойського міськрайонного суду від 30.10.2006 року. На час розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_4 позивач був власником екскаватора на підставі довіреності, виданої ОСОБА_5 На даний час ОСОБА_3 є власником даного екскаватора, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію технологічного транспортного засобу від 17.01.2008 року, але він не перестає бути потерпілим по кримінальній справі, тому відповідач ОСОБА_4 зобов’язаний повернути ОСОБА_3 25000 грн., які протиправно отримав за продаж екскаватора. Позивачеві було спричинено моральну шкоду в розмірі 50000 грн., оскільки відносно нього було скоєно злочин, позивач хворіє на туберкульоз та потребував на час скоєння злочину медичного лікування, що підтверджується посвідченням інваліда 2 групи, яке видано ОСОБА_3 в 2004 році.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 30.03.2009 року за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Фірма Олдім», ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, стягнення збитків та моральної шкоди встановлено, що ОСОБА_3 на час скоєння відповідачем злочину, передбаченого статтею 356 КК України, не був власником екскаватора НОМЕР_1, 1984 року випуску, двигун №НОМЕР_2, кузов №НОМЕР_3 шасі б/н, державний номер НОМЕР_5. Крім того, не встановлено, який саме екскаватор вибув із володіння позивача, оскільки на підставі договору-купівлі продажу ТОВ «Фірма Олдім» належав інший екскаватор – ЕО-4121Б, 1986 року випуску, двигун №НОМЕР_2, шасі №НОМЕР_4. При розгляді кримінальної справи позивачем цивільний позов заявлений не був, ОСОБА_3 від скоєного відповідачем злочину не постраждав. Спричинення позивачеві моральної шкоди нічим не підтверджено.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали архівної кримінальної справи Джанкойського міськрайонного суду №1-5/2009 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 за статтею 256 КК України, матеріали архівної справи Київського районного суду м. Сімферополя №2-485/2009 р. за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Фірма Олдім», ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, стягнення збитків та моральної шкоди, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 1, 3, 10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Судом встановлено, що за довіреністю від 12.01.2005 року ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_3 користуватись та розпоряджатись від його імені (продавати, обмінювати тощо) належним йому екскаватором НОМЕР_1, 1984 року випуску, двигун №НОМЕР_2, кузов №НОМЕР_3 шасі б/н, державний номер НОМЕР_5, зареєстрованим Херсонським територіальним управлінням держтехнаглядохоронпраці 10.01.2005 року.

На звороті зазначеної довіреності мається розписка ОСОБА_5 про те, що він передав у власність ОСОБА_3 екскаватор НОМЕР_1 шляхом надання зазначеної генеральної довіреності, вимог про повернення екскаватора, відкликання довіреності з його боку не буде.

Вироком Джанкойського міськрайонного суду від 30.10.2006 року встановлено, що ОСОБА_4 20.02.2006 року було продано фірмі «Олдім» належний ОСОБА_3 екскаватор НОМЕР_1 держномер НОМЕР_5 з оформленням договору через брокерську контору у вигляді продажу вузлів та агрегатів екскаватора без наявності документів на екскаватор, ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 356 КК України.

Відповідно до частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов’язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком суду дійсно встановлені винні дії ОСОБА_4 щодо самоуправного розпорядження ним екскаватором НОМЕР_1 держномер НОМЕР_5.

Разом з тим, судом встановлено, що на час розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_3 не мав повноважень власника транспортного засобу. Згідно копії свідоцтва про реєстрацію технологічного транспортного засобу, виданого 10.01.2005 року, власником екскаватора НОМЕР_1 1984 року випуску, двигун №НОМЕР_2, кузов №НОМЕР_6 шасі б/н державний номерний знак НОМЕР_5 був ОСОБА_5 На копії рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 13.06.2006 року, яким за ОСОБА_3 було визнано право власності на екскаватор НОМЕР_1, 1984 року випуску, двигун №НОМЕР_2, кузов №НОМЕР_3 державний номер НОМЕР_5, що міститься в матеріалах кримінальної справи, відсутня відмітка про те, що це рішення набрало законної сили.

Як встановлено в ході розгляду справи, рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 13.06.2006 року було скасовано судом апеляційної інстанції, по справі Цюрупинським районним судом Херсонської області 28.03.2008 року ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності на екскаватор за безпідставністю.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію технологічного транспортного засобу екскаватор НОМЕР_1 1984 року випуску, двигун №НОМЕР_2, кузов №НОМЕР_6 є власністю ОСОБА_3 з 17.01.2008 року.

Як вбачається з інформації державного підприємства «Кримський експертно-технічний центр» від 10.06.2008 року, при проведенні спеціалістами Кримського ЕТЦ перевірки відповідності ідентифікаційних номерів екскаватора при його реєстрації на ім’я ОСОБА_3 номерам, зазначеним у заяві, договорі купівлі-продажу, свідоцтві про реєстрацію було складно відповідний акт технічного огляду. Зазначене свідчить про те, що реєстрація технологічного транспортного засобу не була би проведена у відсутність самого технологічного транспортного засобу. Між тим, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що на даний час у ОСОБА_3 цього екскаватора не має, при реєстрації на огляд він наданий не був.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд також виходить з того, що ОСОБА_3 дійсно є власником екскаватора НОМЕР_1, проте набуття ним права власності на цій технологічний транспортний засіб в 2008 році не є підставою для відшкодування йому майнової шкоди, завданої злочином, за який ОСОБА_4 було засуджено в 2006 році.  

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають, оскільки позивачем на підтвердження факту заподіяння відповідачем моральної шкоди та розміру такої шкоди не було надано належних та допустимих доказів. Посилання позивача та його представника на те, що ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням, не доводить факт заподіяння моральної шкоди відповідачем.

У зв’язку з тим, що позивач є інвалідом 2 групи та відповідно до пункту 18 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від оплати судового збору, суд відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне віднести судовий збір за рахунок держави.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, к еруючись статтями 10, 11, 60, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому частиною 4 статті 295 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя                                                                        Спасьонова О.А.