Справа № 2-479/2010 рік

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2010 року                         м. Джанкой

Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, судді Спасьонової О.А.,

при секретарі Черкашиній Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, –  

в с т а н о в и в:

02.09.2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в липні 2009 року між нею та відповідачем було вчинено угоду, відповідно до якої вона купила у ОСОБА_5 23/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 – вона передала відповідачу 10000 доларів США, а той передав їй ключі від будинку та дозволив проведення в ньому ремонту. Не зважаючи на те, що спору між нею та відповідачем не існує і кожна із сторін виконала всі умови договору, нотаріально оформити цю угоду вони не можуть, оскільки в правовстановлюючих документах відсутній номер квартири. Посилаючись на вимоги статті 220 Цивільного кодексу України, просить визнати укладений з відповідачем договір купівлі-продажу дійсним.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснили, що у зв’язку з тим, що усунути недоліки в правовстановлюючих документах неможливо, відповідач ОСОБА_5 в нотаріальну контору не звертався, тому позивач не має можливості нотаріально оформити угоду.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв або клопотань про відкладення судового засідання чи про розгляд справи без його участі від відповідача до суду не надходило.

Позивач та представник позивача надали суду згоду на заочний розгляд справи, предмет чи підстави позову або розмір позовних вимог не змінювали.

Заслухавши позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 01.07.2009 року між сторонами було укладено договір про наміри проведення угоди купівлі-продажу, згідно з яким, ОСОБА_5 та ОСОБА_3. договорились, що ОСОБА_5 продає, а ОСОБА_3 покупає у нього 23/100 часток будинку АДРЕСА_1 на наступних умовах: після сплати позивачем вартості будинку – 10000 доларів США відповідач передає їй ключі від будинку и дозволяє провести в ньому ремонт. Згідно розписки, в липні 2009 року ОСОБА_3 передала ОСОБА_5 обумовлену суму – 10000 доларів США.

В своєму позові позивач ставить питання про визнання договору купівлі-продажу 23/100 часток будинку АДРЕСА_1, зазначаючи, що оформити право власності на квартиру вона не може, оскільки відсутні правовстановлюючі документи та відповідач в нотаріальну контору не з’являється.

Згідно положень статті 220 Цивільного кодексу України у разі недотримання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частина 2 вказаної статті встановлює, що якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 13 Постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійними», які мають для суду характер правового звичаю і підлягають застосуванню через статтю 7 ЦК України, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв’язку  з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Договір купівлі-продажу 23/100 часток будинку АДРЕСА_1, є правочином, який підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.

В матеріалах справі відсутні докази того, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, фактично ж є неможливість сторін отримати задля нього необхідні документи. Такий правочин не міг бути нотаріально посвідчений, оскільки сторони не мають правовстановлюючих документів на квартиру.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки правила статті 220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, так як момент вчинення такого правочину відповідно до статей 210, 640, 657 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав і обов’язків.

Виходячи з того, що позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

З урахуванням викладеного, на підставі статті 220 Цивільного кодексу України, к еруючись статтями 10, 60, 88, 212, 215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому частиною 4 статті 295 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою в Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 (десяти днів) з дня отримання копії.

Суддя                                                                        Спасьонова О.А.