Справа № 2-652/2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року                         м. Джанкой

Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого, судді Спасьонової О.А.,

при секретарі Черкашиній Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні будівлями, за участю третьої особи Ізумруднівської сільської ради Джанкойського району АР Крим , –  

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні належними їй будівлями, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1. В сусідньому домоволодінні №20 проживає відповідач ОСОБА_4, який на території свого домоволодіння на відстані 2.3 метрів від паркану, що розділяє їх домоволодіння, збудував гараж, скат покрівлі якого направлений в сторону її домоволодіння. При цьому край навісу виходить на її земельну ділянку на 0.18 метрів, покрівля гаражу не обладнана жолобами та зливом для відводу води, внаслідок чого, при випаданні осадків підтоплюються належні їй жилий будинок та сарай. Просила усунути перешкоди в користуванні належними їй будівлями, зобов’язав відповідача демонтувати частину покрівлі належного йому навісу, що розташований АДРЕСА_1, обладнав її в межах земельної ділянки, яку він займає, забезпечивши відвід води, перешкоджаючий попаданню води під її будівлі, а також стягнути з відповідача на її користь понесені витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн. та судові витрати в розмірі 45 грн. 50 коп.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що в період випадіння осадків вода з покрівлі навісу гаражу відповідача підтоплюються та приходять в негідність належні їй жилий будинок та сарай. В судовому засіданні 19.10.2010 року позивач пояснила, що відповідач частково відсунув шифер з покрівлі та поставив жолоб, однак це її все одно не влаштовує, оскільки частина шиферу виходить на межі її земельної ділянки, чим перешкоджає їй користуватись належними їй жилим будинком та сараєм.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити, зобов’язати відповідача демонтувати частину покрівлі належного йому навісу, що розташований АДРЕСА_1, обладнав її в межах своєї земельної ділянки.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивачкою не доведено, що навіс з його гаражу заходить на територію її земельної ділянки. Будинок позивача знаходиться на межі земельних ділянок, частину землі позивач займає незаконно. Крім того, 17.10.2010 року він виконав всі вимоги позивача – перевісив зливи для води, встановив жолоби, при осадках вода попадає на його ділянку, однак позивача це все рівно не влаштовує.

Представник відповідача в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити за недоведеністю позивачем своїх позовних вимог.

Представник третьої особи – Ізумруднівської сільської ради Джанкойського району в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що сторони не є власниками або користувачами земельних ділянок, на яких розташовані належні ним домоволодіння, тому у ОСОБА_3 не має права вимагати усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Заслухавши сторони, представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 АР Крим, ОСОБА_4 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 Земельні ділянки, на яких розташовані вказані домоволодіння, у власності сторін не перебувають.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено її право користування належними їй будівлями. Однак належних доказів цього  позивачем не надано. Надані позивачем акт обстеження, складений комісією Ізумруднівської сільської ради та фотознімки, не підтверджують порушення відповідачем цього права. Крім того, відповідач в судовому засіданні пояснив, що 17.10.2010 року він виконав всі вимоги позивача – перевісив зливи для води, встановив жолоби, при осадках вода попадає на його ділянку, на підтвердження цього відповідачем також надані фотознімки, які суттєві відрізняються від фотознімків, наданих позивачем.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд також виходить з того, що позивачем не надано технічної документації щодо визначення розміру та меж її земельної ділянки, внаслідок чого у суду відсутні можливість визначити чи порушено відповідачем її право. Клопотань про проведення судової експертизи позивачем заявлено не було. Доказів того, що відповідачем порушені будівельні норми при будівництві гаража, позивачем також не надано.

Частиною 3 статті 10 та статтею  60 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи  в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, на підставі статті 391 Цивільного кодексу України, к еруючись статтями 10, 11, 59, 60, 88, 212, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд  –  

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні будівлями за участю третьої особи Ізумруднівської сільської ради Джанкойського району АР Крим – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                        Спасьонова О.А.