Справа № 1-6/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

смт.Турійськ                                                                                             13 січня 2011 року                                                                      

Турійський районний суд Волинської області під головуванням судді Воробей І.В.

за участю секретаря Ганюк З.Ю.

прокурора Сіндочан-Трофімук Л.А.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2

законного представника потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_3

захисника-адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця с.Макаревичі Ківерцівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, громадянина України,  з професійно-технічною освітою,  не одруженого,  не працюючого,  не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185, ч.2 ст.190 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

28 вересня 2010 року приблизно о 20.00 год. ОСОБА_5, знаходячись в кімнаті АДРЕСА_3, таємно викрав належний ОСОБА_1 мобільний телефон “BenQ-Siemens-S88” вартістю 255.00 грн. з карткою пам’яті вартістю 49.50 грн. та сім-карткою вартістю 25.00 гривень, чим завдав потерпілому майнову шкоду на загальну суму 329.50 грн.

Крім того, 28 вересня 2010 року приблизно о 22.00 год. ОСОБА_5, знаходячись біля спортивного майданчика на території Луківського професійно-технічного училища № 22, розташованого за адресою АДРЕСА_3, шляхом обману ОСОБА_2 повторно заволодів належним останньому мобільним телефоном марки “Nokia 5130-С2” вартістю 672.00 грн. з карткою пам’яті вартістю 40.05 грн. та сім-карткою вартістю 25.00 грн., чим завдав потерпілому майнову шкоду на загальну суму 737.05 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 повністю й беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів та суду показав, що дійсно 28 вересня 2010 року приблизно о 20.00 год. він увійшов до кімнати АДРЕСА_3 в пошуках свого знайомого, якого прийшов відвідати. Не виявивши там свого знайомого, він побачив на одному з ліжок ОСОБА_1, що спав, а на іншому – мобільний телефон і вирішив його викрасти. З цією метою він поклав телефон у кишеню власної куртки, виніс його з гуртожитку і заховав у кімнаті, найманій ним в одному з житлових будинків в смт.Луків. Після цього 28 вересня 2010 року приблизно о 22.00 год. він прийшов на територію Луківського професійно-технічного училища № 22, щоб попросити у когось з його учнів цигарку. Побачивши, що ОСОБА_2 біля спортивного майданчика розмовляє по мобільному телефону, він вирішив заволодіти даним засобом зв’язку. З цією метою він, ввівши ОСОБА_2 в оману щодо того, що йому необхідно терміново зателефонувати до своєї знайомої, попросив у нього його мобільний телефон. Коли ОСОБА_2 передав йому свій мобільний телефон, він, імітуючи телефонну розмову, спочатку відійшов з ним від потерпілого на незначну відстань, а потім – побіг звідти до кімнати, найманої ним в одному з житлових будинків в смт.Луків.   

У вчиненому ОСОБА_5 щиросердно розкаявся, погодившись із вказаним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переліком майна, яке він викрав і котрим заволодів шляхом обману, відповідно, а також – з його вартістю, і повністю відшкодував потерпілим завдані злочинами збитки.

Потерпілий ОСОБА_1 у своїх показаннях підтвердив факт скоєння крадіжки належного йому мобільного телефону “BenQ-Siemens-S88” з карткою пам’яті та сім-карткою, що знаходився в кімнаті АДРЕСА_3, а також – зазначений ним на досудовому слідстві перелік викраденого майна і його вартість. Також ствердив, що йому повністю відшкодовано ОСОБА_5 завданий крадіжкою збиток.

Потерпілий ОСОБА_2 у своїх показаннях підтвердив факт заволодіння шляхом обману належним йому мобільним телефоном “Nokia 5130-С2” з карткою пам’яті та сім-карткою біля спортивного майданчика на території  Луківського професійно-технічного училища № 22 ОСОБА_5,  а також – зазначений ним на досудовому слідстві перелік майна, яким заволодів підсудний, і його вартість. Також ствердив, що йому повністю відшкодовано ОСОБА_5 завданий шахрайством збиток.

Таким чином, показання підсудного ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 узгоджуються між собою і в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, які, в свою чергу, ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Не маючи підстав сумніватися в істинності та добровільності позиції, а також - показань підсудного і потерпілих, суд, відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду визнає недоцільним дослідження інших, окрім наведених вище, доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Тому, проаналізувавши досліджені докази, суд вважає доведеною винуватість        ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, і кваліфікує такі його дії як таємне викрадення чужого майна, та у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, і кваліфікує такі його дії як заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно.

Разом з тим, органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався в повторному заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою. Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 на момент заволодіння майном ОСОБА_2 не був знайомий з потерпілим і не перебував з ним у довірливих стосунках, то інкриміноване ОСОБА_5 органами досудового слідства заволодіння майном ОСОБА_2 шляхом зловживання його довірою слід виключити з обвинувачення підсудного.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які є злочинами середньої тяжкості, особу підсудного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

До пом’якшуючих покарання обставин суд відносить підсудному щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обтяжуючих покарання обставин суд в даному випадку не вбачає.

Також суд враховує і те, що підсудний ОСОБА_5 є особою молодого віку, вперше притягається до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та останнім місцем навчання, має ознаки змішаного розладу шкільних навичок, потерпілі претензій до нього не мають і просять його суворо не карати.

З врахуванням наведеного суд вважає, що виправлення підсудного ОСОБА_5 в даному випадку можливе без ізоляції його від суспільства і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, із застосуванням ст.ст.70, 75, 76 КК України.

Долю речових доказів по справі суд вирішує у відповідності зі ст.81 КПК України.

Судові витрати по справі становлять 525.86 грн. за проведення судово-товарознавчих експертиз і вони підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Волинській області.

Керуючись ч.3 ст.299, ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, призначивши покарання:

- за ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

- за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки:

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

- періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Речові докази по справі, а саме –мобільний телефон “BenQ-Siemens-S88” з карткою пам’яті та сім-карткою, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Турійського РВ УМВС України у Волинській області, повернути потерпілому ОСОБА_1, мобільний телефон “Nokia 5130-С2” з карткою пам’яті, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Турійського РВ УМВС України у Волинській області, повернути потерпілому ОСОБА_2.

Стягнути з  ОСОБА_5 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Волинській області (отримувач платежу: НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області 31256272210012 в УДК у Волинській області, МФО 803014, ідентифікаційний код 25574908. Призначення платежу: “За проведення експертизи”) витрати за проведення судово-товарознавчих експертиз в сумі 525.86 (п’ятсот двадцять п’ять гривень 86 копійок).

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_5 залишити попередній – підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом  п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий: