Справа №  2-а-161/11

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 січня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий –                    суддя Ільєва Т.  Г. ,

при секретарях –                    Сливка А.В., Бикова А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до інспектора ДПС ВДАІ по обслуговуванню Святошинського району м. Києва сержанта міліції Харковенка Романа Васильовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, оскільки вважає, що постанова постановлена з порушенням діючого законодавства, просить скасувати  постанову від 08 січня 2011 року про накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 грн. за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Позивач вважає, що постанова є незаконною та такою, що підлягають скасуванню. Також, постанова по справі про адміністративне правопорушення не відповідає нормам КпАП України, а саме при розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлена адміністративна відповідальність. При винесенні постанови інспектором грубо порушено ст. 245 КпАП України.  

Оскільки, розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього відбувався з грубим порушенням  чинного Законодавства України та його прав, що не дало змогу повно, всебічно та справедливо з’ясувати всі обставини справи і винести законне та обгрунтоване рішення, позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної  відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач в судове  засідання не з’явився, про місце  та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 січня 2011 року на позивача інспектором  ДПС ВДАІ по обслуговуванню Святошинського району м. Києва сержантом міліції Харковенком Р.В. було накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 260 (двісті шістдесят) грн. за адміністративне правопорушення  передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, що підтверджується постановою від 08.01.2011 року АА№600087.

Як зазначено в постанові, ОСОБА_1 08.01.2011 року приблизно о 10 год. 10 хв. на Кільцевій дорозі – вул. Г.Барського, керуючи автомобілем «Деу», д/н  НОМЕР_1 в населеному пункті рухався зі швидкістю 96 км/год., перевищив встановлену швидкість руху на 36 км/год.

Згідно ст. 222 Кодексу України про адміністративне правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 КпАП України, покладено на органи внутрішніх справ (міліцію).

Відповідно до ст. 14-1 КУпАП у разі фіксації правопорушення працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» - інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом (до якої відноситься і інформація, отримана за допомогою приладу «Візир») повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю.

Вимірювач швидкості «Візир» фактично не є таким, який працює в автоматичному режимі. Його використання з метою фіксування правопорушень здійснюється безпосередньо працівником ДАІ, він працює від акумуляторної батареї, відповідно до технічних характеристик має можливості вибору спеціальних режимів роботи.

Цей прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч, а не того, який зупинили працівники міліції. Відсутні будь-які підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість належить саме автомобілю позивача.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги  та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь – які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1ст.251 КУпАП).

Таким чином, при складанні постанови про адміністративне правопорушення  інспектором ДПС ВДАІ по обслуговуванню Святошинського району м. Києва сержантом міліції Харковенком Р. В. порушені вимоги наведеної норми, а також порушено положення ст.280 КУпАП.

Так, інспектором ДПС ВДАІ по обслуговуванню Святошинського району м. Києва сержантом міліції Харковенком Р.В. достеменно не встановлено, чи був винен саме позивач у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що будь-яких доказів вини в постанові по справі про адміністративне правопорушення не наведено.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення  на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283, 284 КПАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З боку відповідача суду не надано належних та допустимих доказів на спростування посилань позивача.

За вищевикладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, обставини викладені в позовній заяві знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Разом з тим, позовні вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, на думку суду, задоволенню не підлягають, оскільки це питання не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 122,251,258, 268,283,288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2,4,7,17,94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

   Позов ОСОБА_1  до інспектора ДПС ВДАІ по обслуговуванню Святошинського району м. Києва сержанта міліції Харковенка Романа Васильовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення АА№600087 від 08 січня 2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення – скасувати.

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                              Т. Г. Ільєва