печерський районний суд міста києва

справа № 2-362/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

10 січня 2011 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:          судді Кирилюк І.В.,

при секретарях:Кірсік С.В., Нечаєвій Ю.Ю., Кухар Н.В.,

за участю:

позивача:ОСОБА_1,

представника відповідача:не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Філдес Україна»про визнання контракту недійсним, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з вказаним позовом до Закритого акціонерного товариства «Філдес Україна»(далі –відповідач, ЗАТ «Філдес Україна»), в якому просить визнати контракт № 0602347 про надання послуг, укладений між позивачем та відповідачем, недійсним; стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 43 113,91 грн., відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він звернувся до ЗАТ «Філдес Україна»та уклав з останнім контракт № 0602347 про надання послуг по системі «Car Credit», до якого додавався ідентифікатор від 02.08.2008 року із загальними умовами, де зазначені анкетні дані позивача, марка, модель та базова ціна автомобіля, графік внесків, вид та відсотки по внескам. Всю інформацію, зазначену в ідентифікаторі, позивач не прочитав та підписав його довірившись продавцю. Продавець пояснив, що позивач повинен щомісячно вносити вказані ЗАТ «Філдес Україна»платежі а відповідач зобов’язаний сформувати з таких самих як позивач клієнтів групи, в яких клієнт, що сплатив більшу частину основних внесків за вартістю автомобіля шляхом визнання одержує в найближчий час автомобіль. Позивач сплатив ЗАТ «Філдес Україна»43 113,91 грн. Позивач добросовісно сплачував внески, однак, оскільки ціна автомобіля виросла до 130 000,00 грн., та позивач поставив під сумнів законність даного контракту, 17.03.2010 року, він звернувся із заявою про розірвання контракту та повернення коштів. Дана заява була прийнята, однак, кошти не повернули, оскільки кошти повертаються після ліквідації групи, а група не ліквідована.

Таким чином, позивач вважає, що договір про надання послуг є недійсним, оскільки по-перше, при укладені договору позивача ввели в оману, надавши інформацію, що купівля автомобіля відбувається за системою кредитування; по-друге, в контракті не зазначено, хто є представником ЗАТ «Філдес Україна» та чим підтверджуються його повноваження; по-третє, в контракті немає дати його підписання та строку одержання автомобіля; за контрактом позивач зобов’язаний здійснювати страхування життя, хоча це є добровільним та не може бути обов’язковою умовою правочину. Крім того, сума чистого внеску залежить від ціни автомобіля, яка постійно змінюється, та контракт визначає, що бажана модель та комплектація автомобіля взагалі може бути відсутня. Умови розірвання контракту є неприйнятними для клієнта. Отже, умови контракту суперечать вимогам ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, позивач вважає, що йому також неправомірними діями відповідача спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 5 000,00 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2010 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Філдес Україна»про визнання контракту недійсним, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

10.01.2011 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи, в порядку ст. 74 ЦПК України, повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Разом з тим, в судовому засіданні 09.12.2010 року відповідач щодо задоволення позову заперечував з викладених в письмових запереченнях підстав, зазначивши, що чинне законодавство передбачає свободу договору, а позивачем договір було підписано, тобто він погодився з усіма умовами; відповідач зобов’язання за договором виконував належним чином, договір на даний час розірваний, однак, оскільки група на даний час не ліквідована, правові підстави для повернення коштів –відсутні. Крім того, оскільки відповідач діяв в межах чинного законодавства, підстави для відшкодування моральної шкоди також відсутні.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 02.08.2008 року ЗАТ «Філдес Україна», правонаступником якого згідно Статуту є Приватне акціонерне підприємство «Філдес Україна», уклало з ОСОБА_1 (Клієнт) контракт № 0602347, предметом якого є надання особі, що його уклала послуги по адмініструванню системи, що умовно називається CAR CREDIT, з метою придбання нею автомобіля в групі.

Відповідно до ст. 2 контракту, Клієнт вступає в систему після виконання наступних дій ознайомлення з текстом контракту й заповнення ідентифікатора контракту, підписання ідентифікатора та тексту контракту на кожній сторінці, підписання заяви про стан здоров’я? (за бажанням клієнта), сплати на поточний рахунок головного офісу ЗАТ «Філдес Україна»вступного та першого місячного внеску. Вступний внесок є встановлений в ідентифікаторі контракту відсоток, розрахований від базової ціни автомобіля, наданої дилером та діючої в день підписання контракту.

Як визначено у ст. 5 контракту, вартість автомобіля являє собою ціну роздрібного продажу обраного клієнтами системи і вказаного в контракті автомобіля, що є обов’язковою для системи в день підписання контракту. Роздрібна ціна встановлюється щомісяця виробником або дилером. Інформацію про роздрібну ціну автомобіля надходить від дилерів щомісяця у формі прайс-листів на адресу Адміністратора системи. Чистий внесок є результатом розподілу вартості автомобіля на кількість внесків, що відповідають графікові внесків, визначеному в ідентифікаторі контракту. Розмір чистого внеску встановлюється щомісяця відповідно до базової ціни автомобіля.

Згідно ст. 7 контракту, Клієнт системи зобов’язується вносити чергові внески, які щомісяця випливають із контракту. Внески слід сплачувати з першого по десяте число кожного місяця або до наступного числа, у випадку, якщо десяте число не є робочим днем.

Відповідно до ст. 17 контракту, Клієнт без автомобіля може відмовитися від цього контракту за власним бажанням. Клієнт отримає повернення сплаченого вступного внеску з утриманням 1 % (а також ПДВ) від вартості автомобілю в якості компенсації за понесені ЗАТ «Філдес Україна»витрати, якщо відмова від контракту буде здійснена протягом 7 календарних днів після підписання контракту, включаючи дату підписання. У випадку розірвання контракту за ініціативою Клієнта системи після 7 календарних днів від дати підписання контракту, відмова здійснюється шляхом подачі рекомендованого цінного листа з повідомленням на адресу Адміністратора системи, зазначеного в ідентифікаторі контракту. Клієнт системи одержує повернення свого внеску після ліквідації групи.

Статтею 19 контракту визначено, якщо невиконання своїх обов’язків поширюється на три чергові або позачергові внески ЗАТ «Філдес Україна»має право розірвати контракт і виключити клієнта із групи. Клієнт системи у відношенні якого буде розірваний контракт, одержить повернення свого внеску, обчислюваного відповідно до принципів, вказаних в ст. 17 після ліквідації групи.

Відповідно до ст. 21 контракту, остаточна ліквідація групи здійснюється ЗАТ «Філдес Україна»протягом 90 календарних днів від дня закінчення графіка внесків або остаточного припинення визнання автомобіля.

Згідно ст. 26 контракту, умови дійсного контракту зберігають свою юридичну чинність протягом усього терміну дії контракту. Термін дії контракту становить 99 календарних місяців з моменту виконання клієнтом системи умов ст. 2 контракту.

Відповідно до даних ідентифікатора цього контракту, який є його невід’ємною частиною, за умови виконання позивачем всіх передбачених угодою умов, відповідач взяв на себе зобов’язання на умовах асигнації (визнання права на отримання транспортного засобу) та у визначений ним строк передати позивачу у власність вибрану ним марку легкового автомобіля –Nissan Almera, ціна базової моделі якого на момент укладення цього контракту становила 88 272,00 грн.

Позивач сплатив внесок та отримав номер групи та номер в групі (а. с. 24, 27). З жовтня 2008 року по січень 2010 року позивач вносив чергові внески, згідно умов контракту, що підтверджується квитанціями (а. с. 28-35).

17.03.2010 року позивач звернувся до ЗАТ «Філдес Україна»із заявою про розірвання контракту, яка була того ж дня прийнята відповідачем.

01.07.2010 року, згідно довідки ЗАТ «Філдес Україна», контракт № 0602347 був розірваний ЗАТ «Філдес Україна»у зв’язку із порушенням клієнтом умов контракту, а саме, через несплату трьох щомісячних внесків. Група, в якій був позивач, не ліквідована, в ній знаходяться 10 клієнтів.

Враховуючи, що позивачеві не повернули кошти та він не одержав автомобіль, він звернувся з позовом про визнання контракту № 0602347 недійсним, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Стаття 204 ЦК України визначає презумпцію правочину, так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом. Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності виконавця не встановлений договором.

Як визначено ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Відповідно до ст.. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що правові підстави, передбачені ст. 203 та ст. 215 ЦК України, для визнання укладеного між ЗАТ «Філдес Україна»та ОСОБА_1 контракту № 0602347 недійсним відсутні.

Даний договір не суперечить нормам чинного законодавства. Правочин сторонами укладено в письмовій формі, особисто підписаний позивачем та повноважною особою відповідача та скріплений печаткою відповідача.

Всі умови договору детально виписані та погодженні сторонами при підписанні контракту. Позивач був поінформований про умови контракту, про що свідчить його підпис на кожному аркуші контракту. Посилання позивача на те, що контракт є об’ємним і він його підписав, не читаючи, не є підставою для визнання договору недійсним.

Контракт, укладений між сторонами був спрямований на настання правових наслідків: отримання автомобіля позивачем та надання оплатних послуг щодо передачі автомобіля в разі настання обставин, передбачених умовами контракту, відповідачем.

Таким чином, сторонами було дотримано усі вимоги, які ставляться чинним законодавством України.

Щодо тверджень позивача, що він був введений в оману щодо укладення даного контракту, а саме, він вважав, що укладає кредитний договір, то суд зазначає наступне.

Як визначено у ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Позивачем не доведено наявність умислу в діях відповідача щодо введення позивача в оману та сам факт обману. Як зазначалось вище, контракт № 0602347 був підписаний особисто позивачем та протягом тривалого часу ним виконувався. Всі умови контракту детально виписані.

Твердження позивача, що умови контракту № 0602347 обмежують його права як споживача, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

З аналізу умов контракту, не вбачається істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду позивача, правам та обов’язкам позивача кореспондуються обов’язки та права відповідача. Обом сторонам гарантовано право на розірвання договору. Умовами контракту також передбачено право на позивача на повернення частини коштів за певних обставин.

Отже, даний контракт не містить несправедливих умов, що обмежують права позивача, відтак, правові підстави для визнання вказаного контракту № 0602347 недійсним відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що 01.07.2010 року контракт № 0602347 був розірваний в односторонньому порядку, що не заперечується сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, на час прийняття рішення у справі зобов'язання за контрактом № 0602347 припинені внаслідок розірвання договору.

Відтак, даний контракт не може бути визнаний недійсним, оскільки він уже розірваний.

При цьому, суд зазначає, що підставою для визнання правочину (угоди) недійсним слугує невідповідність вимогам закону, а підставою розірвання правочину-договору - неналежне виконання або невиконання його умов чи умов, встановлених для такого договору законом. В останньому випадку договір на момент його укладення не містить порушень закону. Невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною і у такому разі сторона може вимагати її розірвання або застосування інших наслідків, передбачених договором та законом. Крім того, розірвання договору та визнання договору недійсним створюють різні правові наслідки. В першому випадку зобов’язання припиняються, а в другому –застосовується двостороння реституція.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то вони також не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

При цьому, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки відповідачем не порушено прав позивача, дії ЗАТ «Філдес Україна»є правомірними, правові підстави для відшкодування шкоди відсутні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1. не надав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 6, 23, 203, 204, 215, 901,905, 906, 907, 1167 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 213 –215, 223 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Філдес Україна»про визнання контракту недійсним, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди –відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                          І.В.Кирилюк