Справа № 2-2901/11

З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

20 січня 2011 року                                    

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – Гуревського В.К.

За секретаря         –  Кузнецовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Укртехснаб” про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вимогою визнати договір № 24485 купівлі-продажу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 укладений 30 жовтня 1998 року на Одеській товарній біржі між ОСОБА_2, який діяв за довіреністю від імені ТОВ „Укртехснаб”, з однієї сторони, і ОСОБА_1, з другої сторони, дійсним. В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що 30 жовтня 1999 року договір купівлі-продажу вищевказаної квартири не був посвідчений нотаріусом. Не зважаючи на це кожна із сторін виконала зобов’язання за договором купівлі-продажу квартири, а саме позивачем були передані гроші за квартиру, а відповідачем їй була передана  квартира. Неможливість вирішення цього спору в іншому порядку, ніж судовому, стало причиною звернення позивача до суду.  

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Суд у зв’язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, що не з’явився, у порядку заочного розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що на підставі досліджених доказів та фактів, встановлених у судовому засіданні, позов підлягає задоволенню. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень представника позивача, представлених сторонами письмових доказів.

Між ТОВ „Укртехснаб”, від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_2, з однієї сторони, і ОСОБА_1, з другої сторони, 30 жовтня 1998 року на Одеській товарній біржі був укладений договір № 24485 купівлі-продажу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1.

Підтвердженням наміру сторін, досягнення домовленості щодо всіх істотних умов договору, а також змісту умов домовленості про передачу права власності на спірну квартиру є договір купівлі-продажу нерухомого майна № 24485 від 30 жовтня 1998 року, укладений на Одеській товарній біржі  без наступного нотаріального посвідчення угоди.

Після укладання зазначеного договору сторони повністю виконали його умови. Відповідач ТОВ „Укртехснаб” передав позивачу спірну квартиру. Факт передачі покупної ціни продавцю, відповідачу по цій справі, від покупця, позивача по цій справі, підтверджується пунктом 5 умов договору № 24485 від 30 жовтня 1998 року, зареєстрованого на Одеській товарній біржі, згідно якого продавцем отримана сума за відчужувану квартиру до підписання договору. Це підтверджується представленим позивачем оригіналом укладеного договору.

Підтвердженням виконання договору його сторонами є видача покупцю екземпляру договору, другий екземпляр залишений на зберігання на біржі. Оскільки сторонам виданий один екземпляр договору купівлі-продажу нерухомого майна, що був зареєстрований в КП „ОМБТІ та РОН”, відбулась передача квартири, суд вважає, що до ОСОБА_1 перейшло право власності на квартиру, що також підтверджується відміткою КП „ОМБТІ та РОН” на оригіналі договору, відповідно до якої право на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 10 листопада 1998 року під № 118 доп., стр. 72, реєстр. 3156.

На сьогоднішній момент нотаріально посвідчити договір № 24485 від 30 жовтня 1998 року, укладений на Одеській товарній біржі, позивач не може, оскільки відповідач ухиляється від його нотаріального оформлення.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо одна зі сторін цілком чи частково виконала угоду, що вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” з підстав  недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України. Інші вимоги  щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що в судовому засіданні встановлений факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення угоди і така можливість фактично втрачена, враховуючи наявність факту реєстрації спірного нерухомого майна за позивачем в КП „ОМБТІ та РОН”, а також неможливість вирішення цього питання в іншому порядку, ніж судовому, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 16, 220, 334, 640 ЦК України, ст.ст. 11, 15, 60, 61, 130, 169, 213, 215, 224-226 ЦПК України, СУД –

В  И  Р  І  Ш  И  В

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати договір № 24485 купівлі-продажу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1, укладений  30 жовтня 1998 року на Одеській товарній біржі між ТОВ „Укртехснаб”, від імені якого за довіреністю діяв ОСОБА_2, з однієї сторони, і ОСОБА_1, з другої сторони, - дійсним.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                        В.К.Гуревський