УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 травня 2007 року м. Харків
Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Луспеника Д.Д., Яцини В.Б., Швецової Л.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про поділ жилого будинку, встановлення порядку користування земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2003 року,
встановила:
У вересні 2000 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про поділ жилого будинку в натурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Позов мотивувала тим, що їй на праві власності належить 29/36 частин будинковолодіння по АДРЕСА_1, а відповідачам - 7/36 частин, будинок знаходиться на земельній ділянці, площею 532 кв.м. У зв'язку з тим, що вони добровільно не можуть поділити будинок та встановити порядок користування земельною ділянкою, просила про задоволення позову.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 5 червня 2002 року позов задоволений, спірний жилий будинок поділений в натурі та визначений порядок користування земельною ділянкою на підставі висновку судово-технічної експертизи від 9.03.1994 р. та зобов'язано ОСОБА_1. отримати в районній держадміністрації дозвіл на проведення переобладнання і перепланування будинку.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2003 року апеляційна скарга ОСОБА_2., ОСОБА_3 частково задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж районного суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу на новий розгляд до районного суду, апеляційний суд правомірно виходив з того, що відповідно до вимог ст. 152 ЖК України отримання дозволу райдержадміністрації та проведення перепланування та переобладнання жилого будинку при його поділі в натурі повинно передували ухваленню рішення по суті спору, а не зобов'язувати отримати цей дозвіл після ухвалення рішення, оскільки воно може бути визнано таким, що може бути невиконаним. У зв'язку з цим апеляційний суд при скасуванні рішення правильно виходив з того, що районний суд своїм рішенням вирішив питання про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі.
Правомірним є висновок апеляційного суду в тій частині, що рішення суду не може ґрунтуватись на висновку судової технічної експертизи щодо поділу будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, яке проводилось по іншій справі, провадження по якій закінчене.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Керуючись статтями 332, 335, 345 ЦПК України, колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення апеляційного суду Одеської області від 27 березня 2003 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.