УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 травня 2007 року                                                                                                  м. Харків

Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Луспеника Д.Д., Яцини В.Б., Швецової Л.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до другого відділу Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою начальника другого відділу ДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одесі на рішення апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2004 року,

встановила:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до другого відділу Державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1500 грн., посилаючись на те, що ВДВС Центрального районного управління юстиції м. Одеси (наразі другий відділ державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі) у 2001 році двічі прийняв незаконні постанови щодо виконання виконавчого листа про стягнення на його користь з управління Державного казначейства у Одеській області 2000 грн., які були в судовому порядку скасовані. Через неправомірне зволікання з виконанням відповідне рішення Суворовського районного суду м. Одеси було виконане лише влітку 2002 р. Зазначеними діями відповідача йому була завдана моральна шкода.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2003 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено, оскільки позивач свого позову не довів.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2004 року апеляційна скарга ОСОБА_1. задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволений і на користь позивача з відповідача стягнуто моральну шкоду в розмірі 1500 грн.

У касаційній скарзі начальник другого відділу ДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одесі просить скасувати рішення апеляційного суду та. направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1., апеляційний суд виходив з того, що через неправомірні дії та з вини державного виконавця державної виконавчої служби рішення суду про стягнення на користь позивача шкоди з державного бюджету було значним чином затримано, що завдало йому моральної шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Посилання касаційної скарги на те, що за шкоду, завдану при виконанні рішення суду відповідає держава, а не державна виконавча служба, і тому суд повинен був притягти до участі у справі територіальні органі державного казначейства України, безпідставні, оскільки згідно зі ст. 11 Закону України „Про державну виконавчу службу'' в редакції, що діяла на час спірних правовідносин (час спричинення шкоди), шкода, завдана під час виконання рішення, підлягала відшкодуванню у порядку передбаченому законом, тобто за правилами ЦК України 1963 p.. який правильно застосовано апеляційним судом.

Зміни до цієї статті вказаного Закону України внесені Законом № 1095-1V від 10.07.2003 р. і вони набрали чинності з 1.01.2004 p., тобто вже після настання спірних правовідносин.

Таким чином, відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 335, 345 ЦПК України, колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області

ухвалила:

Касаційну скаргу начальника другого відділу ДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одесі відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 27 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.