Апеляційний суд Запорізької області
Судова палата з цивільних справ
Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Кучеренко В.В. Суддя доповідач Бондар М.С .
18 січня 2011 року Справа № 22-88/11
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя : Бондар М.С., судді: Гончар О.С., Кухар С.В.
секретар - Белименко С.В.
при участі: прокурора - адвоката -
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.05.2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення на предмет застави та іпотеки, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2009 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі – Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки і застави, зазначаючи, що за кредитною угодою № 46М від 04.04.2008 року відповідач ОСОБА_1 одержав в Банку 35 000 доларів США на строк до 04.04.2013 року. Про те свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом на виконує. У зв'язку з цим виникла заборгованість: за кредитом у розмірі 31 883,57 американських доларів, по відсоткам – 2039,92 американських долара та борг по пені на суму 131,91 американських долара. Виконання умов кредитної угоди відповідач ОСОБА_1 04.04.2008 року забезпечив заставою – товаром, а саме взуттям на суму 18 000 грн., а відповідач ОСОБА_2 забезпечення виконання цієї ж угоди забезпечила іпотекою, предметом якої стала квартира АДРЕСА_1. Посилаючись на викладене Банк просив звернути стягнення на заставлене майно та квартиру.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.05.2010 року заявлені вимоги задоволені. Суд зобов’язав ОСОБА_1 передати "ПриватБанку" жіноче та чоловіче взуття у кількості 125 пар на суму 18000 грн. та звернув стягнення на зазначене майно в рахунок заборгованості за кредитною угодою з правом Банку купівлі-продажу заставленого взуття. Одночасно і звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_1 належну відповідачу ОСОБА_2 з наданням права Банку продати квартиру за початковою ціною 141400 грн. та висилив ОСОБА_2 із зазначеної квартири.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просив скасувати ухвалене рішення стверджуючи, що суд неправильно застосував норми матеріального права та неправильно визначився з обставинами справи щодо умов укладеної кредитної угоди.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.309 ЦПК суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення в зв’язку з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального права
З матеріалів справи видно, що за кредитною угодою № 46М від 04.04.2008 року відповідач ОСОБА_1 одержав в Банку 35 000 доларів США на строк до 04.04.2013 року (а.с.6).
Цей відповідач не виконав належним чином і в строк відповідно до умов Договору свої зобов'язання, в зв’язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 31 883,57 американських доларів, несплачені відсотки – 2039,92 американських долара та пеня на суму 131,91 американських долара (а.с.5,41).
Банк просив звернути стягнення на предмет застави відповідно до договору застави від 04.04.2008 року (а.с.10)
Із договору видно, що зобов’язання щодо виконання кредитної угоди були забезпечені відповідачем ОСОБА_1, як суб’єктом підприємницької діяльності.
Отже, матеріали справи свідчать і проте, що стороною у договорі застави є приватний підприємець.
Згідно зі ст. ст. 1, 2 Господарського кодексу України та 1, 12 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує спори між юридичними особами, у тому числі і громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Отже спір між Банком та приватним підприємцем щодо укладеного договору застави підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Стаття 16 ЦПК не допускає об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги і при розгляді справи не закрив провадження у справі в цій частині.
З цього випливає, що рішення суду в цій частині не є законним.
Відповідач ОСОБА_2 поручилась перед Банком за виконання божником свого обов'язку укладенням договору іпотеки квартири АДРЕСА_1 (а.с.13).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.
При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.05.2010 року суд надав право Банку продати квартиру від свого імені за початковою ціною 141400 грн. та висилив ОСОБА_2 із зазначеної квартири.
Проте, порядок звернення стягнення на предмет іпотеки регулюється ст.38 Закону України "Про іпотеку" і саме про це суд повинен був зазначити в своєму рішенні.
Беручи до уваги наведене, скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.05.2010 року у цій справі в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави за договором застави від 04.04.2008 року укладеного між Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" та приватним підприємцем ОСОБА_1 скасувати і в цій частині провадження у справі закрити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28.05.2010 року у цій справі про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 04.04.2008 року укладеного між Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" і ОСОБА_2, змінити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 за договором іпотеки від 04.04.2008 року укладеного між Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" і ОСОБА_2, шляхом надання іпотекодержателю – Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" право продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу, в порядку передбаченому ст.38 Закону України "Про іпотеку", за початковою ціною для її подальшої реалізації 141 400 грн..
Решту рішення залишити без змін.
Рішення судової колегії може бути оскаржене безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: Судді: