АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЗАПОРІЗЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №  22-504   2011 рік                           Головуючий у 1 інстанції

                                                                                 Щаслива О.В.

                                                                          Доповідач: Бєлка В.Ю.                        

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

20 січня  2011 року                                                               м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

                         Головуючого: Бєлки В.Ю.

                         Суддів:            Кримської О.М.

                                                  Глазкової О.Г.

                        При секретарі: Повєткіній О.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 Афанасіни до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про розірвання договору довічного утримання,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про розірвання договору довічного утримання укладений між сторонами 30 грудня 2005 року відповідно до якого позивачі передали, а відповідач прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1. За умовами договору відповідач взяла на себе зобов’язання з довічного утримання позивачів, а саме: забезпечення необхідними ліками, продуктами харчування, медичними препаратами. У вказаній вище квартирі проживають вони та несуть самостійно витрати на її утримання.

Посилаючись на те, що відповідач свідомо не виконує взяті на себе зобов’язання, хоча має фінансову можливість, просили суд розірвати договір та повернути ім. передану за договором квартиру.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2010 року позов задоволено.

Визнано договір довічного утримання, укладений 30.12.2005 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_3 з другого, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6

Повернуто передане нерухоме майно у спільну часткову власність відчужувачів.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на ј частину, а за ОСОБА_5 на ѕ частини квартири АДРЕСА_1

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з’явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 30 грудня 2005 року позивачі уклали з відповідачем договір, згідно якого позивачі передали, а відповідач прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1 і прийняла на себе зобов’язання довічного утримання позивачів. Договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів.

За час дії зазначеного договору, відповідач, яка є дочкою позивачів, не тільки не виконувала свої зобов’язання, а і привласнювала кошти, які позивачі їх надавали для сплати комунальних послуг. Зазначені обставини відповідачем не оспорювались.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволенні позовних вимог і підстав для скасування рішення суду колегія не вбачає.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що нотаріус не мав право посвідчувати зазначений договір, а тому і у суду не було підстав для його розірвання є необґрунтованими, оскільки таке право приватному нотаріусу було надано Наказом № 20/5 від 3 березня 2004 року Міністерства юстиції України. Інших доводів у апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

                   Головуючий:

                   Судді: