Апеляційний суд Запорізької області
Судова палата з цивільних справ
Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162
Суддя 1-ї інстанції Іваніна Ю.В. Суддя доповідач Бондар М.С .
18 січня 2011 року Справа № 22-377/11
У Х В А Л А
Іменем України
Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючий - суддя : Бондар М.С., судді: Гончар О.С., Дашковська А.В.
секретар - Белименко С.В.
при участі: прокурора - адвоката -
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22.11.2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення коштів за кредитним договором, -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2009 року Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі-Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення несплачених грошових коштів, зазначаючи, що за кредитним договором № CL-SME200/329/2007 від 26.12.2007 року відповідач ОСОБА_1 одержав в Банку 308 145,99 доларів США на купівлю автомобіля на строк до 25.12.2017 року. Про те свої зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом на виконує. У зв'язку з цим виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 284 047,03 долара США, нараховані відсотки – 10 770,12 доларів США та пеня на суму 13 176 грн. 87 коп., що загалом складає 2 373 718 грн. 83 коп.. Посилаючись на викладене просили стягнути на користь Банку зазначену суму заборгованості.
Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22.11.2010 року заявлені вимоги задоволені.
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати ухвалене рішення, так як на його думку суд неправильно з'ясував обставини справи та неправильно визначився з нормами матеріального права.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи видно, що за договором кредиту № CL-SME200/329/2007 від 26.12.2007 року відповідач ОСОБА_1 одержав в Банку 308 145,99 доларів США на купівлю автомобіля на строк до 25.12.2017 року зі сплатою відсотків 4,5% річних (а.с.6).
Боржник не виконав належним чином і в строк відповідно до умов Договору свої зобов'язання (а.с.12,21).
За ст. 526 ЦК зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Таким чином, за правилами ст.1050 ЦК боржник зобов'язаний сплатити позивачу всі нараховані і несплачені суми за умовами договору.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює якихось обмежень використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
За ст.192 ЦК іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку встановлених законом.
Основним актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".
Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:
неторговельні операції з валютними цінностями;
операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;
ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Позивач в обґрунтування скарги посилається і на відсутність у Банку відповідного дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями.
Ці аргументи позивача суд першої інстанції перевірив в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що Банк на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу має право на здійснення операцій з надання кредитів в іноземній валюті.
Необхідність ліцензії для фізичної особи для отримання кредитних коштів в Банку не є обов'язковою.
Положення ст.65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів і не створює обов'язків для другого із подружжя, а лише для позичальника, як сторони договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Згідно ч.З ст.551 ЦК України розміру неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищував розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Істотними обставинами в розумінні ст.551 ЦК України можна вважати ступінь виконання зобов'язання боржником, наприклад, дострокове погашення кредиту та відсотків, доведений матеріалами справи тяжкий майновий стан боржника, інші інтереси сторін (а не лише боржника), які заслуговують на увагу.
Загальна сума збитків для банка становить 2 360542 грн. 65 коп.
Сума нарахованої до сплати пені рівна 13 770 грн. 87 коп.
При ухваленні рішення суд врахував наведені обставини справи та данні про матеріальній стан боржника про які він згадує в апеляційній скарзі.
З огляду на викладене аргументи апеляційної скарги відповідача з цих питань не є переконливими і не можуть прийняті до уваги.
Беручи до уваги наведене, районний суд правильно вирішив справу і ухвалив законне рішення, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22.11.2010 року у цій залишити без змін.
Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Судді: