АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-349/11 Головуючий у 1-й інстанції: Мальований В.О.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Гончара О.С.

суддів             Дзярука М.П., Дашковської О.В.

при секретарі         Черненко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєднались ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про застосування наслідків нікчемного правочину, скасування реєстрації права власності на житловий будинок та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Неодноразово уточнюючи і доповнюючи свої позовні вимоги, ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з вимогою про застосування наслідків нікчемного договору дарування від 20 вересня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 було відчужено житловий будинок, розташований за адресою вул. АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по Ѕ частині кожній обдарованій; скасування реєстрації права власності на зазначений житловий будинок за набувачами та відшкодування моральної шкоди в сумі 1700 гривень. Зазначав, що з 1970 по 1999 роки він та ОСОБА_3 проживали разом однією сім’єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мають спільну дитину. В 1973 році ним та відповідачем ОСОБА_3 за спільні кошти був збудований спірний житловий будинок. ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право приватної власності на цілий будинок на підставі рішення виконкому Куйбишевської районної ради. Заочним рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2007 року скасоване свідоцтво про право власності на даний житловий будинок та визнано за позивачем право власності на Ѕ його (будинку) частину. Під час розгляду судом цього спору, ОСОБА_3 було відчужено житловий будинок договором дарування на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Таким чином, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_3 було відчужено спірний будинок до вирішення судового спору щодо його належності, позивач вважає порушеним його право власності на частину цього будинку, просить суд встановити, що вищевказаний договір дарування є нікчемним та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2009 року позов задоволено частково. Визнано нікчемним дарування 20 вересня 2007 року житлового будинку АДРЕСА_1 відповідачкою ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по Ѕ частині кожній обдарованій. Скасовано реєстрацію права власності на вказані частини зазначеного будинку за набувачами. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, до якої приєднались ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення скасувати. Направити справу на новий судовий розгляд.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити його.

Згідно ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи ж апеляційної скарги ОСОБА_6 зведено буквально до того, що, суд, прийнявши 02 червня 2009 року уточнений позов ОСОБА_5, в порушення вимог ст. 11 ЦПК не сповістив її про прийняття цієї позовної заяви, не направив та не вручив його копію відповідачці. Розглянувши справу 05.08.2009 року без участі апелянта, представника відповідача, ухвалив заочне рішення.

Крім того, суд допустив неповноту судового слідства, розглянувши справу без участі третьої особи – КП Куйбишевське БТІ і державного нотаріуса, який посвідчив оспорений правочин.

Інших заперечень апеляційна скарга у собі не містить.

Відповідно до ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Проте на жодну з наведених обставин апелянт не посилалась.

Наведені ж апелянтом заперечення про порушення норм процесуального права не призвели і не могли призвести до неправильного вирішення справи, що також унеможливлює скасування рішення суду першої інстанції і, тим більше, з направленням справи на новий судовий розгляд.

Разом з тим, суд першої інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, яке тягне за собою скасування чи зміну рішення суду.

Відповідно до Постанови №4 від 31.03.1995 року ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції  або у випадках, передбачених статтями ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Проте вчинення нікчемного правочину у відповідності до статтею 228 ЦК не передбачає виникнення у потерпілої особи права вимагати відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 307, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєднались ОСОБА_3 та ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 05 серпня 2009 року у цій справі в частині відшкодування моральної шкоди скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя суддя суддя

Гончар О.С. Дзярук М.П. Дашковська О.В.