Судове рішення #13194152

                                Апеляційний суд Запорізької області

                                             Судова палата з цивільних справ

                                                                                                                                                                   

                                            Україна, 69000, м.Запоріжжя, пр.Леніна,162

 Суддя 1-ї інстанції Боровікова А.І.                  Суддя доповідач Бондар М.С .                            

25 січня 2011 року                                         Справа № 22-180/11

У Х В А Л А

Іменем України

   

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя :   Бондар М.С.,   судді:    Боєва В.В., Дашковська А.В.

секретар   -  Волчанова І.М.      

при участі:       прокурора  -                                                                  адвоката

                                               

розглянула  у  відкритому судовому  засіданні в залі  суду  цивільну справу   за

апеляційними скаргами ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду  м.Запоріжжя від 04.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ УМВС України в Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні власності та за зустрічними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними, -

в с т а н о в и л а  :

У листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю зазначаючи, що 23.09.2008 року вона уклала з ОСОБА_7 договір догляду, за яким вона (позивач) стала набувачем квартири АДРЕСА_1. Відчужував ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер. Відповідачі – донька та онук померлої, зайняли квартиру і відмовляються висилитися. Тому просила висилити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з житлового приміщення та анулювати їх реєстрацію за адресою квартири.

ОСОБА_2 заявила зустрічні вимоги про визнання договору довічного утримання у якому набувачем стала ОСОБА_4 та заповіту від 09.09.2008 року посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 складеного померлою на ім'я ОСОБА_4, посилаючись на те зазначені документи померла не підписувала і крім того, при вчиненні нотаріальних дій при посвідченні спірних нотаріальних документів були допущені порушення Закону України "Про нотаріат" .

Рішенням  Комунарського районного суду  м.Запоріжжя від 04.11.2010 року з'явленні вимоги за первісним позовом задоволені частково. Суд зобов'язав  відділення громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Комунарського РВ УМВС України в Запорізькій області скасувати реєстрацію відповідачів за адресою спірної квартири. Зустрічні вимоги залишив без задоволення.  

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3, кожен окремо, просили скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення, зазначаючи, що суд неправильно визначив обставини справа, порушив процесуальний закон та невірно застосував норми матеріального права.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палаті з цивільних справ апеляційного суду дійшла до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального и процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що за договором довічного утримання від 23.09.2008 року ОСОБА_7 передала позивачу ОСОБА_4 належну їй квартиру АДРЕСА_1 за умов довічного утримання (а.с.6).

Нормами ст.744 ЦК встановлено, що за договором довічного утримання одна сторона передає другій стороні у власність житловий будинок, квартиру, інше нерухоме майно, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

Статтею 748 ЦК передбачено, що набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання, відповідно до ст.334 ЦК.

Відчужена квартира на праві власності зареєстрована за позивачем (а.с.10,11,16).

Окрім того, за заповітом від 09.09.2008 року ОСОБА_7 заповідала зазначену квартиру ОСОБА_4 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла.

Відповідачі є спадкоємцями за законом. Після смерті ОСОБА_7 вони поселилися в квартиру і за вимогами позивача не бажають її звільняти.

Свою позицію вони аргументують підозрою до дійсності виконаного померлою підпису в договорі догляду та заповіті. На їх думку підпис в цих документах зроблений не ОСОБА_7.

Заяви відповідачів були перевірені в суді першої інстанції.

За час судового розгляду справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали суду допустимі докази, які б свідчили про те, що у померлої не було волі на вчинення укладених правочинів, а підпис в спірних документах здійснено іншою особою.

Суд першої інстанції, досліджуючи твердження відповідачів щодо недотримання нотаріальної процедури посвідчення заповіту та договору утримання, допитав нотаріуса ОСОБА_5 та її помічника ОСОБА_8.

З приводу вчинення нотаріальних дій при посвідченні договору утримання та заповіту вони пояснювали, що спірний заповіт був складений за місцем проживання померлої. Його зміст був прочитаний ОСОБА_7 та підписаний особисто нею за наявності свідків.

За ст.1253 ЦК заповіт може бути посвідчений при свідках.

При складенні заповіту та виконанні нотаріальних дій були присутні свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (т.2 а.с.10).

В заповіті ці особи своїми підписами засвідчили волю заповідача на призначення ОСОБА_4 її спадкоємцем, справжність підпису ОСОБА_11 та вірність вчинених дій нотаріусом.

Ці обставини ОСОБА_9 підтвердила і в судовому засіданні.

Нарешті, органи досудового слідства та суд проводили перевірку заяв відповідача ОСОБА_2 з приводу фальсифікації, які на її думку були допущені при укладенні спірного договору утримання. За відсутності складу злочину у порушенні кримінальної справи було відмовлено (а.с.106,108).

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, а його висновки з цих питань відповідають вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.

Нормами ст.386,391 ЦК обумовлено, що власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Встановивши, що відповідачі чинять позивачу перешкоди в проживанні - суд обґрунтовано ухвалив рішення про задоволення первісного позову.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а  :

Апеляційні скарги відхилити.

Рішення Комунарського районного суду  м.Запоріжжя у цій справі від 04.11.2010 року залишити без змін.

Ухвала судової колегії може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:                     Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація