АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 553 / 2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Мінасов В.В.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.,
суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
при секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення міської ради та державного акту на право користування земельною ділянкою, -
ВСТАНОВИЛА :
04 листопада 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення міської ради та Державного акту на право користування земельною ділянкою .
Зазначав, що у 1938 році його батькові - ОСОБА_6 було виділено земельну ділянку площею 1000 кв. м по вул. АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку. На вказаній земельній ділянці у 1949 році батько побудував перший жилий будинок, а у 1962 році побудував другий жилий будинок.
Після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, він успадкував жилий будинок АДРЕСА_1 що розташований на земельній ділянці площею 616 кв.м, а жилий будинок АДРЕСА_1 який розміщувався на земельній ділянці площею 400 кв.м, успадкували його дочка ОСОБА_5 і брат ОСОБА_4
Рішенням Запорізької міської ради № 633/86 від 28 грудня 1999 року за домоволодінням АДРЕСА_1 був затверджений розмір земельної ділянки загальною площею 0,445 га, з якої ОСОБА_4 надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,0358 га.
Вважає, що земельна ділянка, яка передана у користування ОСОБА_4 за межами 400 кв.м. незаконно вилучена саме у нього, тому просить скасувати рішення Запорізької міської ради № 633/12 від 28 грудня 1999 року та анулювати ( скасувати ) Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який видано 10 лютого 2000 року ОСОБА_4
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2010 року до участі у справі як співвідповідача залучено співвласника жилого будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 ( а. с.119 ).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та наданим доказам, просить рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2010 року скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_3 і його представника, заперечення представника ОСОБА_4 та його адвоката ОСОБА_7, розглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 303, пункту 1 частини 1 статті 307, статті 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не довів заявлених вимог.
Судом з’ясовано, що15 квітня 1938 року ОСОБА_6 була виділена під забудівлю в кварталі № 129 дільниця садибної землі без поштової адреси площею 1 000 кв.м в селищі Зелений Яр у місті Запоріжжі ( а. с. 20-21 ). У подальшому була присвоєна поштова адреса вулиця АДРЕСА_1 На вказаній земельній ділянці ОСОБА_6 побудував два жилих будинки, за документами один з яких жилою площею 32,6 кв.м розміщувався на земельній ділянці площею 600 кв.м, а другий жилою площею 46,2 кв.м розміщувався на земельній ділянці площею 400 кв.м ( а. с. 16-19,133-135 ).
Після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року батька ОСОБА_6 споруди та жилий будинок АДРЕСА_1 які розташовані на земельній ділянці площею 600 кв.м, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом успадкував ОСОБА_3 А споруди та жилий будинок АДРЕСА_1 які розташовані на земельній ділянці площею 400 кв.м, на підставі додаткового свідоцтва про право на спадщину за заповітом успадкували в рівних частках брат позивача - ОСОБА_4 і дочка позивача ОСОБА_5 ( а. с. 15-19,126-127 ). На кожний жилий будинок оформлений окремий технічний паспорт.
28 вересня 1999 року співвласники домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Запорізького міського управління земельних ресурсів з заявою про розділ між ними земельної ділянки згідно фактичного користування. Після проведення інвентаризації меж земельної ділянки, а також з врахуванням проекту визначення порядку землекористування, рішенням № 633/86 Запорізької міської ради від 28 грудня 1999 року було затверджено розмір земельної ділянки по вул. Володарського,33 загальною площею 0,0445 га. За згодою співвласників будинку № 33 ОСОБА_8 надано у постійне користування земельна ділянка площею 0,0358 га, ОСОБА_5 надано у постійне користування земельна ділянка площею 0,0077 га, у загальному користуванні співвласників залишено земельну ділянку площею 0,0010 га. При цьому в рішенні зазначено, що додаткову площу ділянки виділено за рахунок земель Запорізької міської ради ( документи щодо визначення порядку землекористування присадибної ділянки по вул. АДРЕСА_1 с. 109-117 ).
На підставі вказаного рішення Запорізької міської ради ОСОБА_4 20 лютого 2000 року отримав Державний акт серії НОМЕР_1 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0358 га ( а. с. 118 ). ОСОБА_5 у встановленому законом порядку не оспорювала рішення Запорізької міської ради № 633/12 від 28 грудня 1999 року щодо затвердження за домоволодінням АДРЕСА_1 розміру земельної ділянки та передачі частин цієї ділянки у користування їй та ОСОБА_4
Протягом тривалого часу не оспорював вказані документи і ОСОБА_3 Спір виник лише після відмови позивачу у реєстрації за домоволодінням № 33а самовільно збудованого гаражу літ. В (а. с. 28-31 ).
16 липня 2010 року відбулося засідання погоджувальної комісії Жовтневої районної адміністрації м. Запоріжжя, яка розглядала звернення ОСОБА_3 з приводу спору землекористування стосовно межі між земельними ділянками АДРЕСА_1 Зазначено, що межа між вказаними ділянками умовна та постійно змінювалася. При цьому було рекомендовано для перевірки доводів позивача щодо порушення його прав провести за допомогою фахівців зйомку земельних ділянок з установкою відповідних позначок згідно правовстановлюючих документів ( а. с. 133-135 ).
Однак така зйомка не проводилася, фахівці для перевірки доводів ОСОБА_3 щодо вилучення у нього частини земельної ділянки не залучалися.
В ході вирішення спору позивач також не надав належних доказів в обґрунтування своїх вимог, клопотання про призначення відповідної експертизи та залучення фахівців не заявляв.
Між тим, відповідно до положень статей 11,15,27 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і зобов’язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.
За змістом статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки, наполягаючи на задоволенні позовних вимог, ОСОБА_3 не довів порушення відповідачем ОСОБА_4 його прав як користувача земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 Жовтневий районний суд обґрунтовано, на підставі наданих документів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
При цьому правильно виходив з положень статті 10 ЦПК України, за якою судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а надані по справі докази не дають підстав для скасування рішення Жовстнвого районного суду міста Запоріжжя.
Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: