АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 502 / 2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрюк О.В.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.,
суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
при секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю та зобов’язання виконувати рішення суду, -
ВСТАНОВИЛА :
31 березня 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, який неодноразово уточнювала в процесі розгляду справи.
Зазначила, що її батькові - ОСОБА_5 належало на праві власності 23/50 частин, а його матері ОСОБА_6 - 27/50 частин житлового будинку №262/49, який розташований на земельній ділянці площею 631 кв. м по вулиці АДРЕСА_1
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 1978 року між співвласниками було визначено порядок користування земельною ділянкою за другим варіантом, запропонованим у висновку технічної експертизи від 01 листопада 1977 року. ОСОБА_6 виділено у користування земельну ділянку площею 327 кв. м., ОСОБА_5 виділено у користування земельну ділянку площею 279 кв. м, земельну ділянку площею 25 кв. м залишено у загальному користуванні.
За життя ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не зверталися до виконавчої служби з приводу примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 1978 року, оскільки виконували рішення в добровільному порядку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 подарував їй 23/50 частин жилого будинку, проте продовжував в будинку проживати.
ОСОБА_6 померла у 1981 році, право власності на 27/50 частин жилого будинку набув ОСОБА_4
У 2008 році помер її батько ОСОБА_5, після чого вона стала користуватися належною їй частиною будинку.
Оскільки ОСОБА_4 при забудові земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, зайняв земельну ділянку загального користування площею 25 кв. м, просила зобов’язати відповідача виконати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 січня 1978 року, для чого видати виконавчий лист на підставі статті 378 ЦПК України, знести незаконно побудовану стіну погрібу і перегородити погріб по межі паркану, а також зменшити висоту паркану до 1 метра 20 сантиметрів ( а. с. 61-63 ).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду наданим доказам та вимогам закону, просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_3, її представника, заперечення ОСОБА_4 та його представника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 307, статті 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на праві власності належало 23/50 частин у жилому будинку АДРЕСА_1 27/50 частин вказаного будинку належали ОСОБА_6 За домоволодінням на підставі рішення № 757 виконкому Запорізької міської ради від 15 жовтня 1953 року закріплена земельна ділянка площею 595 кв. м, однак фактично використовувалась ділянка площею 631 кв. м. ( а. с. 7-15 ). На момент обстеження земельної ділянки на 23 червня 2010 року у користуванні співвласників перебувала ділянка площею 630 кв. м, з якої 35 кв. м зайняті самовільно ( а. с. 48 ).
Рішенням Шевченківського суду м. Запоріжжя від 09 січня 1978 року між колишніми співвласниками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був визначений порядок користування земельною ділянкою, однак рішення в примусовому порядку не виконувалося, колишні співвласники використовували земельну ділянку за обоюдною згодою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 подарував належну йому частину будинку ОСОБА_3, яка стала користуватися майном тільки з 2008 року ( а. с. 9-10 ).
ОСОБА_4 набув право власності на 27/50 частин жилого будинку АДРЕСА_1 та право користування земельною ділянкою після померлої у 1981 році матері ОСОБА_6
Відповідно до положень статей 11,15,27 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і зобов’язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.
Судом з’ясовано, що позивачка 06 липня 2010 року зверталася до суду з заявою про заміну сторін у виконавчому провадженні за рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 09 січня 1978 року про визначення між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 порядку користування земельною ділянкою, про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до примусового виконання. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2010 року заява ОСОБА_3 про заміну сторін у виконавчому провадженні та поновлення пропущеного строку пред’явлення виконавчого документа залишена без розгляду ( а. с. 49 ).
ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом і просила ухвалити рішення, яким зобов’язати відповідача виконати рішення Шевченківського суду м. Запоріжжя від 09 січня 1978 року про порядок використання земельної ділянки, для чого просила видати виконавчий лист правонаступникам на підставі статті 378 ЦПК України та статей 11,19 Закону України «Про виконавче провадження».
Відмовляючи в цій частині у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутні законні підстави для захисту прав ОСОБА_3 у обраний нею спосіб. При цьому навів в рішенні відповідні доводи з посиланням на норми процесуального права.
Крім того, позивачка просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 25 кв. м, знести незаконно побудовану відповідачем стіну погрібу, перегородити прогріб по межі паркану та зменшити висоту цього паркану до 1 метра 20 сантиметрів. При цьому позовні вимоги не конкретизувала, не зазначила яким саме погрібом вона не може користуватися, де знаходиться спірна земельна ділянка, а також який саме паркан необхідно зменшити за висотою.
Між тим, з інвентарних справ та технічних паспортів на житловий будинок АДРЕСА_1 вбачається, що на земельній ділянці вказаного домоволодіння знаходяться два погреби. При цьому збудовані вони відповідно у 1960 році та у 1980 році. Дані про перебудову будь-якого погребу відсутні. Також є декілька парканів, проте який саме незаконно звів відповідач ОСОБА_4 позивачка також не зазначила ( а. с. 15-17,404-48 ).
При вирішенні спору ОСОБА_4 пояснював, що не створює ОСОБА_3 перешкод у користуванні земельною ділянкою і прав її не порушує. Порядок користування, якого він притримується до цього часу, фактично визначений колишніми співвласниками будинку - його братом ОСОБА_5 і матір’ю ОСОБА_6 ще з 1978 року, паркани зведен також при їх житті. З цих причин у них не було необхідності звертатися до виконавчої служби для примусового виконання рішення районного суду від 09 січня 1978 року про визначення порядку користування ділянкою. Такий порядок влаштовував і ОСОБА_5, про що свідчить відсутність будь-яких спорів між ним та братом. Конфлікти стали виникати після 2008 року, коли ОСОБА_5 помер, а його дочка ОСОБА_3 заселилася у належну їй частину жилого будинку АДРЕСА_1 у м. Запоріжжі.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки, наполягаючи на задоволенні позовних вимог, ОСОБА_3 не довела порушення ОСОБА_4 її прав як користувача земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 районний суд обґрунтовано, на підставі наданих документів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а надані по справі докази не дають підстав для скасування рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 03 грудня 2010 року та винесення нового рішення про задоволення вимог ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 207,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :