АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 483 / 2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Нікітенко Н.П.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.,
суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
при секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» ( далі – АКБ СР «Укрсоцбанк», про стягнення збитків, -
ВСТАНОВИЛА :
15 лютого 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з АКБ СР «Укрсоцбанк» відшкодування завданих збитків з урахуванням індексації в сумі 5 821 грн. 65 коп., 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань в сумі 3 368 грн. 27 коп., у відшкодування моральної шкоди 12 300 грн.
Зазначав, що 02 червня 2008 року між ним та відповідачем було оформлено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 114СМБ/08 на суму 57 600 доларів США. Відповідно до п. 2.1. вказаного договору АКБ СР «Укрсоцбанк» повинен був надати йому грошові кошти на підставі письмової заяви і після укладання іпотечного договору та договору страхування заставного майна. Умови угоди ним виконані, 02 червня 2008 року укладені іпотечний договір № 114СМБ/08-3, договір страхування майна громадян № 1570 – иг/08 зп. Між тим, коли 14 листопада 2008 року він подав письмову заяву на отримання грошових коштів, у видачі кредиту йому відмовили, посилаючись на
Постанову Національного Банку України № 319 від 11 жовтня 2008 року .
Оскільки при оформленні кредитного договору він поніс певні витрати, то 17 лютого 2009 року звернувся до відповідача із заявою про відшкодування збитків в сумі 5 092 грн. 35 коп. Однак ця заява залишена без відповіді, а його вимога – без задоволення.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором, просив позов задовольнити і стягнути з АКБ СР «Укрсоцбанк» збитки, які він поніс при оформленні кредитного договору, договору іпотеки та договору страхування майна в сумі 5 821 грн. 65 коп.; 3% річних за прострочення виконання зобов'язань в сумі 3 368 грн. 27 коп.; у відшкодування моральної шкоди – 12 300 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду наданим доказам та вимогам закону, просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні апеляційного суду Запорізької області позивач зазначав, що не наполягає на задоволенні його вимог щодо відшкодування моральної шкоди, проте просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача збитків, понесених ним при оформлені кредитного договору, іпотечного договору та договору добровільного страхування майна, з урахуванням індексу інфляції, в сумі 5 993 грн. 70 коп., а також трьох відсотків річних за невиконання зобов’язань в сумі 3 368 грн. 27 коп.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи ОСОБА_3, заперечення представника відповідача за довіреністю Кобець Н.А., розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом частини 1 статті 303, пункту 1 частини 1 статті 307, статті 308 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. За наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 02 червня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 був оформлений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №114СМБ/08, за умовами якого в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов’язань перед Кредитором щодо повернення кредиту укладається іпотечний договір з майновим поручителем ОСОБА_5
За оформлення кредитної угоди ОСОБА_3 особисто сплатив 2 794 грн. 75 коп. (квитанція № 2672361 від 02 червня 2008 року, а. с. 9).
У виконання умов пункту 1.4 договору кредиту 02 червня 2008 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір №114СМБ/08-з, а також між ОСОБА_5 і ЗАТ «СК «ВЕСКО» укладено договір добровільного страхування майна – квартири АДРЕСА_1, яка передана в іпотеку ( а. с. 15-19).
За змістом пункту 3.1.2 Договору про надання невідновлювальної кредитної лінії здійснити перерахування грошових коштів з позичкового рахунку в межах суми кредиту кредитор зобов’язаний на підставі заяви позичальника на перерахування коштів. Відповідно до пункту 3.2.3 вказаного договору кредитор має право відмовити позичальнику в наданні кредиту у разі, якщо позичальник протягом 10 днів з моменту виникнення у нього права на одержання кредиту не подасть заяву на перерахування коштів на рахунок кредиту ( а. с. 20-22).
Судом з’ясовано, і це підтвердив в судовому засіданні позивач, що право на одержання кредиту у нього виникло 02 червня 2008 року, однак заяву про перерахування коштів на рахунок кредиту ОСОБА_3 подав відповідачу тільки 14 листопада 2008 року ( а. с. 14 ).
У відповідь на вказану заяву 24 листопада 2008 року відповідач надіслав ОСОБА_3 листа за № 51-39/7-2915, в якому повідомив, посилаючись на постанову Національного Банку України № 319 від 11 листопада 2008 року, про неможливість на той момент надавати кредит у іноземній валюті ( а. с. 13 ). 19 березня 2009 року по взаємній згоді сторін дія договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 114СМБ/08 припинена ( а. с. 36 ).
Суд першої інстанції, повно з’ясувавши фактичні обставини справи та надані докази, дійшов правильного висновку, що порушення позивачем терміну звернення до банку з заявою про надання кредиту, було законною підставою для відмови у наданні кредитних коштів ( це передбачалось пунктами 3.1.2,3.2.2 кредитної угоди ).
Крім того, ОСОБА_3 витрат при оформленні іпотечного договору та договору добровільного страхування майна не поніс, так як не являвся стороною по даним угодам. З довідки приватного нотаріуса та акту приватного підприємця ОСОБА_6 видно, що такі витрати понесла сторона по вказаним угодам ОСОБА_5, яка особисто оплатила 06 червня 2008 року за посвідчення договору іпотеки 1 000 грн., за вихід техніка 250 грн. При оформленні договору страхування квартири страховий платіж в розмірі 1 047 грн. 60 коп. також оплатила ОСОБА_5 ( а. с. 8,10 ).
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано, врахувавши конкретні обставини справи, надані докази, дійшов висновку про безпідставність вимог ОСОБА_3 і відмовив йому у задоволенні позову. При цьому навів в рішенні відповідні доводи з посиланням на норми матеріального права.
Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.
Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :