Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-ц-88/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Гончар В.М.
Категорія - 20 Доповідач Сукач Т.О.
РІШЕННЯ
Іменем України
20 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Бубличенко В.П.
суддів Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом фермерського господарства ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
У вересні 2010 року фермерське господарство ОСОБА_3 звернулося з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсним. В обґрунтування вимог зазначало, що ОСОБА_3 є єдиним засновником фермерського господарства. З 30 січня 2003 року господарство є власником нежитлової будівлі –бетонного складу площею 688,60 кв.м, яка знаходиться на земельній ділянці площею 2 134,0 кв.м. в АДРЕСА_1.
27 вересня 2004 року між ФГ ОСОБА_3 і ОСОБА_4, яка є матір’ю ОСОБА_3, було укладено договір купівлі-продажу зазначеного складу. Цей договір є фіктивним, оскільки укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, а з метою збереження майна від рейдерських атак та кредиторів фермерського господарства. Бетонний склад як до 27.09.2004 року, так і після цієї дати знаходиться у володінні фермерського господарства і використовується ним для збереження сільськогосподарської продукції.
ОСОБА_4 за освітою педагог, працює завідуючою дитячим садком, обробітком землі та ремонтом сільськогосподарської техніки не займається. Вимоги до ОСОБА_5 пред’явлені у зв’язку з тим, що він є чоловіком відповідачки.
Крім того, на проведення ремонту складу витрачено кошти батька ОСОБА_6, з якою ОСОБА_3 проживає однією сім’єю без реєстрації шлюбу, внаслідок чого його вартість значно збільшилась
Посилаючись на зазначені обставини та статтю 234 ЦК України позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідачі ставлять питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права і просять ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог. Зокрема, вказують на те, що висновки суду не відповідають встановленим судом обставинам справи, наданим сторонами доказам. Висновки суду ґрунтуються на припущеннях.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_5, представника відповідачки ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_7, які підтримували доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представників фермерського господарства ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Задовольняючи позов та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу, суд виходив з того, що договір був укладений між ФГ ОСОБА_3 і ОСОБА_4 без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а тому такий договір є фіктивним.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Із матеріалів справи вбачається, що ФГ ОСОБА_3 було власником бетонного складу на підставі свідоцтва про право власності на будівлі, виданого Миколаївської сільською радою 30.10 2003 року за №10 на підставі рішення Миколаївської сільської ради від 30.01.2003 року № 5, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»30.01.2003 року в книзі № 4 запис 1 за р. № 7248850.
27 вересня 2004 року фермерське господарство ОСОБА_3 продало склад ОСОБА_4 –матері засновника фермерського господарства (а.с.8-9).
Відповідно до вимог статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Позивач, заявляючи вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зазначав як підставу статтю 234 ЦК України, вважаючи договір фіктивним.
Згідно із частиною 1 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків правочину, який вони насправді вчинили.
Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз’яснив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Позивач не довів суду відсутність у учасників правочину, зокрема відповідачки ОСОБА_4 та її чоловіка, ОСОБА_5, який також набув право спільної сумісної власності на спірне майно відповідно до ст.60 СК України, наміру створити юридичні наслідки.
На аркушах справи 8-9 є копія спірного договору купівлі-продажу, в пункті 4 якого зазначено, що продаж майна вчинено за 11 338,80 грн., які продавець одержав повністю від покупця під час оформлення договору. Своїм підписом в договорі продавець підтвердив факт повного розрахунку за продану будівлю та відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру.
На підтвердження доводів про сплату коштів в сумі 11 338,80 грн. за придбану будівлю, представник відповідачки надала у судове засіданні апеляційного суду довідку ВАТ «Державний ощадний банк України»про те, що вказана сума була сплачена ОСОБА_4 27.09.2004 року на користь ФГ ОСОБА_3 (а.с.246).
Надана позивачем квитанція про внесення в Ощадбанк вказаної суми ОСОБА_3 не може бути прийнята судом як належний доказ, оскільки в ній відомості щодо платника цих коштів є дописаними.
Пунктом 11 договору купівлі-продажу від 27.09.2004 року підтверджено, що під передачею приміщення за цим договором слід вважати символічну передачу речі. В присутності нотаріуса продавець передав покупцю ключі від зазначеного вище приміщення (а.с.9).
13 жовтня 2004 року ОСОБА_4 зареєструвала в обласному комунальному підприємстві «Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 (а.с.11).
Не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним доводи позивача про те, що ОСОБА_4 за освітою педагог, працює завідуючою дитячим садком, обробітком землі та ремонтом сільськогосподарської техніки не займається, а тому не мала потреби у придбаванні спірного майна.
Установлено, що 19 листопада 2001 року ОСОБА_5, який є чоловіком відповідачки і батьком голови фермерського господарства - ОСОБА_3, зареєстрував фермерське господарство ОСОБА_5 (а.с.235-242). З часу придбання бетонного складу ОСОБА_5 користувався ним разом з позивачем і продовжує користуватися для потреб свого фермерського господарства. Саме з цією метою, для ведення фермерського господарства, як пояснив ОСОБА_5, і був укладений спірний договір. При цьому відповідачі усвідомлювали, що внаслідок укладення договору з ОСОБА_4 спірні приміщення перейдуть у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_5
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо фіктивності оспорюваного договору не відповідають обставинам справи і є помилковими.
Укладаючи договір купівлі-продажу, ОСОБА_4, яка діяла за згодою з ОСОБА_5, мала намір придбати у власність спірне майно для використання його фермерським господарством ОСОБА_5, тобто на момент вчинення правочину мала намір створити юридичні наслідки.
За таких обставин у суду не було підстав для задоволення позову, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст.209,307,309,313,314,316ЦПК України колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 і ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2010 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову фермерського господарства ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсним відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді