ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
у справі Сподіна М.О., Коновалова О.В.
місто Запоріжжя
24 січня 2011 року №11-137
Апеляційний суд Запорізької області у складі суддів:
Шпоньки В.П. – головуючого і доповідача, Яцуна С.Б., Старовойт І.П.
за участю прокурора Копєйкіна Д.С., засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 1 жовтня 2010 року.
Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд установив:
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в Запорізькій області, Василівському районі, місті Дніпрорудне, проживаючого в тому ж районі в селі АДРЕСА_1, не працюючого раніше не судимого в силу статті 89 КК України;
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Норильську Красноярського краю РФ, особи без громадянства, проживаючого в Запорізькій області, Василівському районі, АДРЕСА_2 раніше не судимого, -
засуджено кожного за ч.4 ст.187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Початок строку відбування покарання, із зарахуванням попереднього ув'язнення, засудженому ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обчислено з 5 січня 2010 року.
Питання про речові докази вирішені вироком відповідно до вимог статті 81 КПК України.
Стягнуто з засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_6 232500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Згідно з вироком:
1 червня 2009 року, приблизно о 930 год., ОСОБА_2 і ОСОБА_1, який знаходився в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою групою осіб, вчинили поєднаний з проникненням у приміщення магазину «Ювелірні прикраси», розташованого у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_3, напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я продавця ОСОБА_7 і спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах.
Під час нападу засуджені використовували маски, ОСОБА_2 пневматичний пістолет, яким погрожував застосуванням і наносив ним удари продавцю, а ОСОБА_1 зібрав 4 планшета з золотими прикрасами.
В результаті розбійного нападу засуджені заволоділи 1250 грамами золотих прикрас, які належали ПП «ОСОБА_6 чим спричинили потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 232500 гривен. Продавцю ОСОБА_7 зазначеними діями біли спричинені легкі тілесні ушкодження.
В апеляціях:
потерпіла ОСОБА_6 просить про скасування вироку суду першої інстанції і постановлення нового вироку, яким призначити засудженим по 9 років позбавлення волі. За її думкою засуджені не щиро каються, шкоду їй не відшкодовано, злочином їй спричинені тяжкі наслідки, що за її переконанням є обставиною, яка обтяжує покарання;
засуджений ОСОБА_2 просить про застосування ст.69 КК України і призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті ним порушеної. Стверджує про щире каяття, сприяння розкриттю злочину, погіршення стану здоров’я. Звертає увагу на те, що після відбуття покарання, призначеного йому попереднім вироком, він 16 років не порушував закони, має сім’ю, дитину, позитивно характеризується з місця проживання;
засуджений ОСОБА_1 просить про пом’якшення покарання. На його думку суд не врахував обставини, які пом’якшують покарання - вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, оскільки він утримував тяжко хвору бабусю, позивну характеристику сусідів, щире каяття та сприяння розкриттю злочину.
В запереченнях на апеляцію потерпілої засуджені, стверджуючі про її необґрунтованість, просять залишити її без задоволення.
У судовому засіданні апеляційної інстанції :
засуджений ОСОБА_2 підтримав доводи своєї апеляційної скарги і просить її задовольнити;
прокурор не знайшов підстав до задоволення апеляцій і просив вирок залишити без зміни.
Обговоривши доводи скарг апеляційний суд, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах апеляцій, не вбачає підстави до їх задоволення.
Згідно з доказами, які є в кримінальній справі і які засновані на фактичних даних, органи досудового слідства і суд першої інстанції у визначеному законом порядку встановили наявність суспільно небезпечних діянь та винність засуджених у їх вчинені і дали правильну юридичну оцінку їх діям.
Засудженим_суд призначив покарання відповідно до положень Загальної частини КК України - у межах, установлених у санкціях статей Особливої частини КК України, що передбачають відповідальність за вчинені ними злочини, з належним урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, осіб винних та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, в тому числі тих, які зазначені в апеляціях. Кваліфікуюча ознака розбою така, як заволодіння майном в особливо великих розмірах, не може враховуватися як обставина, що обтяжує покарання про що просить потерпіла. Таким чином, засудженим_призначені покарання необхідні й достатні для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Вважати призначені покарання явно несправедливими, як внаслідок м’якості так і суворості підстав немає.
На підставі викладеного та керуючись статями 362, 365, 366, 373 КПК України, апеляційний суд ухвалив:
вирок Василівського районного суду Запорізької області від 1 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції потерпілої ОСОБА_6 та засуджених без задоволення.
судді
Шпонька В.П. Яцун С.Б. Старовойт І.П.