Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-ц-90/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Гончар В.М.
Категорія - 20 Доповідач Бубличенко В. П.
РІШЕННЯ
Іменем України
17 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - Бубличенко В.П.
суддів - Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом фермерського господарства ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
У вересні 2010 року фермерське господарство ОСОБА_3 звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель, розташованого в селі Миколаївка Кіровоградського району і області, що складається з майстерні «Ааа1»цегляної загальною площею 441,8 кв.м та складу «Б»цегляного загальною площею 243,2 кв.м, розташованого на земельній ділянці площею 6237,0 кв.м, укладеного16 квітня 2008 року між фермерським господарством ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром № 1029.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що з 1995 року ОСОБА_3 є єдиним засновником фермерського господарства, якому належав спірний комплекс будівель на підставі свідоцтва про право власності будівель, виданого Миколаївською сільською радою Кіровоградського району і області 30 січня 2003 року за № 8 на підставі рішення Миколаївської сільської ради від 30 січня 2003 року № 4.
Договір купівлі-продажу є фіктивним, оскільки укладений між фермерським господарством ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка є матір’ю ОСОБА_3, без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, а в зв’язку з тим, що ОСОБА_7, з якою ОСОБА_3 проживає однією сім’єю без реєстрації шлюбу з червня 2006 року і має спільний бюджет, заявляла про наміри поділити спільно нажите майно, оскільки його вартість збільшилася внаслідок ремонту приміщень, проведеного за кошти батька ОСОБА_7 З метою уникнення такого поділу і був укладений оспорюваний договір.
Між тим комплекс будівель як до 16 квітня 2008 року, так і після оформлення договору купівлі-продажу знаходиться у володінні ФГ ОСОБА_3 і використовується за призначенням.
Відповідачка ОСОБА_4 за освітою педагог, працює завідуючою дитячим садком, обробітком землі та ремонтом сільськогосподарської техніки не займається, спірними приміщеннями не користувалася жодного дня.
Вимоги до ОСОБА_5 пред’явлені у зв’язку з тим, що він є чоловіком відповідачки.
Крім того, на проведення ремонту складу витрачено кошти батька ОСОБА_7, з якою ОСОБА_3 проживає однією сім’єю без реєстрації шлюбу, внаслідок чого його вартість значно збільшилась
Посилаючись на зазначені обставини та статтю 234 ЦК України, позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідачі ставлять питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального права, і просять ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Зокрема, вказують на те, що висновки суду не відповідають встановленим судом обставинам справи.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_5, представника відповідачів, адвоката ОСОБА_9, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представників фермерського господарства ОСОБА_3, ОСОБА_3 та ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Задовольняючи позов та визнаючи недійсним договір купівлі-продажу, суд виходив з того, що договір був укладений між ФГ ОСОБА_3 і ОСОБА_4 без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, а тому такий договір є фіктивним.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки він суперечить обставинам справи і дослідженим в судовому засіданні доказам.
Із матеріалів справи вбачається, що ФГ ОСОБА_3 було власником комплексу будівель на підставі свідоцтва про право власності будівель, виданого Миколаївською сільською радою Кіровоградського району і області 30 січня 2003 року за № 8 на підставі рішення Миколаївської сільської ради від 30 січня 2003 року № 4, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»30.01.2003 року у реєстровій книзі № 1 за реєстровим № 11.
16 квітня 2008 року фермерське господарство ОСОБА_3 продало комплекс будівель ОСОБА_4 –матері засновника фермерського господарства.
Відповідно до вимог статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Позивач, заявляючи вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, посилався як підставу його недійсності на статтю 234 ЦК України, вважаючи договір фіктивним.
Відповідно до ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз’яснив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Позивач не довів суду відсутність у учасників правочину, зокрема відповідачки ОСОБА_4 та її чоловіка, ОСОБА_5, який також набув право спільної сумісної власності на спірне майно відповідно до ст.60 СК України, наміру створити юридичні наслідки.
З матеріалів справи вбачається, що додатком до договору купівлі-продажу є акт прийому-передачі комплексу будівель, підписаний учасниками угоди (а.с.12).
18 червня 2008 року ОСОБА_4 зареєструвала в обласному комунальному підприємстві «Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації»право власності на комплекс будівель (а.с.16).
На аркушах справи 8-11 є копія спірного договору купівлі-продажу, в пункті 2 якого зазначено, що продаж майна вчинено за 26953,18 грн. Своїм підписом під цим договором продавець підтверджує факт повного розрахунку за проданий комплекс будівель і відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру.
На підтвердження доводів про сплату коштів за придбаний комплекс будівель представник відповідачів надала у судове засіданні апеляційного суду довідку ВАТ КБ «Надра»про те, що ОСОБА_4 сплачено через касу відділення банку «Надра»на поточний рахунок ФГ ОСОБА_3 17 квітня 2008 року по квитанції № 117 49824,60 грн. за склади та 18 квітня 2008 року згідно квитанції № 43 7077,65 грн. за будівлі (а.с.240).
Встановлено, що 16 квітня 2008 року сторони уклали три договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, в тому числі комплексу будівель, розташованого в селі Миколаївка. Відповідач ОСОБА_5 пояснив, що оплата за цими договорами проводилася 17 та 18 квітня 2008 року через відділення ВАТ КБ «Надра», частина грошей була передана ОСОБА_3 готівкою.
Враховуючи, що ОСОБА_3 і відповідачі є близькими родичами і на час укладення зазначених договорів мали добрі стосунки, колегія суддів вважає пояснення ОСОБА_5 щодо порядку розрахунку за придбані приміщення, які узгоджуються з іншими доказами, такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
Не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним доводи позивача про те, що ОСОБА_4 за освітою педагог, працює завідуючою дитячим садком, обробітком землі та ремонтом сільськогосподарської техніки не займається, а тому не мала потреби у придбанні спірного майна.
Установлено, що 19 листопада 2001 року ОСОБА_5, який є чоловіком відповідачки і батьком голови фермерського господарства - ОСОБА_3, зареєстрував фермерське господарство ОСОБА_5 (а.с.229-234). З часу придбання спірних приміщень ОСОБА_5 користувався ними разом з позивачем і продовжує користуватися для потреб свого фермерського господарства. Саме з цією метою, для ведення фермерського господарства, як пояснив ОСОБА_5, і був укладений спірний договір. При цьому відповідачі усвідомлювали, що внаслідок укладення договору з ОСОБА_4 спірні приміщення перейдуть у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_5 і бажали настання таких наслідків.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 пояснив, що проживає з ОСОБА_7 з весни 2008 року. В зв’язку з цим нікчемними є доводи позову про те, що договір укладено з метою уникнути його поділу з ОСОБА_7, оскільки договір укладено також весною 2008 року і спірні приміщення зареєстровані на фермерське господарство, а не на фізичну особу ОСОБА_3
Доводи позову щодо проведення за рахунок батька ОСОБА_7 ремонту спірних приміщень не ґрунтуються на доказах.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо фіктивності оспорюваного договору не відповідають обставинам справи і є помилковими.
Укладаючи договір купівлі-продажу, ОСОБА_4, яка діяла за згодою з ОСОБА_5, мала намір придбати у власність спірне майно для використання його фермерським господарством ОСОБА_5, тобто на момент вчинення правочину мала намір створити юридичні наслідки.
За таких обставин у суду не було підстав для задоволення позову, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов фермерського господарства ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсним залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді