Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2011 року  справа №2а-25456/10/0570            

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів  Василенко Л.А. ,  Карпушової О.В.

при секретарі судового засідання Солодько О.І.,

За участю представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у справі № 2-а-25456/10/0570 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0000881742/0 від 20.10.2010 року та № 0000871742/0 від 20.10.2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у справі № 2а-25456/10/0570 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0000881742/0 від 20.10.2010 року та № 0000871742/0 від 20.10.2010 року задоволено. Податкові повідомлення-рішення №0000881742/0 від 20.10.2010 року та № 0000871742/0 від 20.10.2010 року Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька визнано нечинними.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просив постанову  суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийняті рішення порушив норми матеріального та процесуального права. В апеляційній сказі апелянт вказав, що позивач, перебуваючи в 2008 році на спрощеній системі оподаткування в 3 кварталі 2008 року перевищив граничний розмір отриманого доходу в 500тис.грн., у зв’язку з чим занизив оподатковуваний дохід на 35668,88 грн., в 4 кварталі 2008 року занизив оподатковуваний дохід на 67756,38 грн., а в 2009 році занизив оподатковуваний дохід на 174101,28 грн., чим порушив ст.13 Декрету КМУ від 26.12.1992 р. «Про прибутковий податок з громадян». У зв’язку із цими порушеннями ним занижено суму податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік на суму 11207,38 грн. та за 2009 рік на суму 26115,19 грн. Крім того, в наслідок порушення п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено суму податкового кредиту на 1002 грн. в вересні-листопаді 2008 року. Вважає, що матеріалами справи підтверджується правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, однак судом першої інстанції вони до уваги не були прийняті.  

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, пояснивши, що зазначених в акті перевірки порушень позивач не допускав, висновки відповідача не ґрунтуються на об’єктивних даних та первинних документах, розрахунки податкових зобов’язань в акті перевірки відсутні, а в самому акті містяться суперечливі висновки, обґрунтувати які податковий орган не зміг.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. За наслідками перевірки складений акт від 29.09.2010 р. № 4800/17-1/3638413833 (арк. справи 11-20).

Актом перевірки були встановлені наступні порушення:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" - заниження оподатковуваного доходу за 2008 р. на 74715,88 грн. у результаті чого податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за 2008 р. занижено на 11207,38 грн., заниження оподатковуваного доходу за 2009 р. на 26115,19 грн. у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за 2009 р. занижено на 26115,19, грн.;

- п.п. 7,4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» завищення податкового кредиту на 1002 грн., у т.ч. по періодам: вересень 2008 р. на 148 грн.; жовтень 2008 р. на 139 грн.; листопад 2008 р. на 715 грн.

На підставі висновків зазначеного акту відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000881742/0 від 20.10.2010 року про нарахування податку з доходів фізичних осіб  суб’єктів підприємницької діяльності 37322,57 грн. (арк. справи 10), та податкове повідомлення-рішення № 0000871742/0 від 20.10.2010 року про нарахування ПДВ в сумі 1002 грн. та штрафної (фінансової) санкції 501 грн. (арк. справи 9).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що висновки відповідача викладені в акті перевірки не підтверджуються відповідними доказами, а тому підстав для нарахування податку з фізичних осіб за загальними правилами за спірні періоди та нарахування ПДВ у відповідача не було.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам, встановленим в судовому засіданні.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98  встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що підставами для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000881742/0 від 20.10.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб -  суб’єктів підприємницької діяльності у сумі 37322,57 грн., стали висновки про заниження ним сум чистого оподаткованого доходу за 1-3 квартали 2008 р. у розмірі 6959,5 грн., за 4 квартал 2008 р. у розмірі 67756,38 грн., за 2009 рік у розмірі  174101,28 грн. із застосуванням ставки в 15 %. Зазначені суми визначені відповідачем як різниця між неврахованими позивачем сумами валових доходів та валових витрат за відповідні періоди.

Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, на якого покладено обов’язок доведення правомірності своїх дій, в судовому засіданні не надано доказів правомірності своїх висновків та обґрунтувань правильності своїх розрахунків, викладених в акті перевірки.

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо визначення суми податкового зобов’язання позивачу за період 1-3 кварталів 2008 року виходячи з того, що у вересні 2008 року позивачем сума отриманого протягом року доходу перевищила 500 000 грн., що відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 є підставою для переходу із спрощеної на загальну систему оподаткування, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з довідки про рух коштів по рахунку позивача № НОМЕР_1 в філії “Київське відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Донецьк” (арк. справи 48-58) та реєстру платежів по банківським рахункам позивача за 2008-2009 р. (а.с. 43-47), за період 01.01.2008 р. по 31.08.2008 р. отримана загальна сума грошових коштів за товарними операціями складає 502599,71 грн., яка підлягає зменшенню на 7264,62 грн., які надійшли на рахунок від ДП СБМПВ 30.09.08 р., але були повернуті позивачем 02.10.08 р. як помилково отримані. Тому загальний обсяг доходу позивача від реалізації продукції за 1-3 квартали 2008 року склав 495423,70 грн. Що стосується грошових сум за вказаний період, які у зв’язку з їх тимчасовим розміщенням на депозитному рахунку позивача щоразу повертались на поточний рахунок, то цей оборот коштів відповідно до вимог п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» не може вважатися виручкою від здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Таким чином, підстав для нарахування податку з доходів фізичних осіб за загальними правилами за період 1-3 квартал 2008 року у відповідача не було.

Щодо нарахування податку з доходів за 4 квартал 2008 року та за 2009 рік за наслідками встановлення відповідачем в акті перевірки неврахованих позивачем сум валових доходів та валових витрат за ці періоди, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведена обґрунтованість такого нарахування, оскільки ним не надано жодного доказу в підтвердження таких висновків, а в акті перевірки не міститься посилань на конкретні господарські операції та первинні документи, на підставі яких податковий органі дійшов висновків про порушення позивачем податкового законодавства в 4 кварталі 2008 р. та за 2009 рік. За текстом самого акту перевірки висновки носять суперечливий характер та не містять обґрунтованих розрахунків щодо сум заниження оподатковуваного доходу позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок  суду першої інстанції про визнання нечинним податкового повідомленя-рішення № 0000881742/0 від 20.10.2010 року, оскільки нарахування податку з доходів фізичних осіб за спірні періоди не підтверджено ні актом перевірки, ні первинним документами.

Стосовно прийняття податковим органом рішення № 0000871742/0 від 20.10.2010 року колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість було завищення ним податкового кредиту  за вересень 2008 р. на 148 грн., за жовтень 2008 р. на 139 грн., за листопад 2008 р. на 715 грн., а всього на 1002 грн., що потягло за собою також застосування штрафних санкцій.

Зазначені висновки відповідача обґрунтовані результатами автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, яким виявлені розбіжності між задекларованою позивачем сумою податкового кредиту та задекларованою ТОВ ПК “Омега-Автопоставка” сумою податкового зобов’язання. Ці висновки підтверджені листом Харківської ОДПІ від 14.06.2010 р. № 3982/7/18-16 щодо результатів планової виїзної перевірки ТОВ ПК “Омега-Автопоставка”, ЄДРПОУ 33010822, якою встановлено відхилення між сумою податкового кредиту СГД  фізичної особи ОСОБА_3 та податкових зобов’язань ТОВ ПК “Омега-Автопоставка” за вказані періоди на зазначені в акті перевірки суми.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача безпідставними з огляду на наступне.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі  Закон № 168) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1. ст. 7 Закону № 168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6. статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов’язку щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) вступає у зв’язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов’язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено  законом. Крім того, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З матеріалі справи вбачається, що позивачем були надані копії податкових накладних, виданих ТОВ ТПК “Омега-Автопоставка” за період вересень  листопад 2008 р. арк. справи 102-135), договір № 05108-08 від 02.01.2008 р., укладений позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгово-Промислова компанія “ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА” (арк. справи 155-158), а також видаткові накладні та рахунки на оплату по взаємовідносинах за вказаним договором за період вересень  листопад 2008 року (арк. справи 159-207), які підтверджують правомірність формування позивачем задекларованого податкового кредиту у вересні-листопаді 2008 року.

Таким чином, визнання судом першої інстанції нечинним податкового повідомлення рішення № 0000871742/0 від 20.10.2010 року ґрунтується на наявних у справі доказах, які спростовують висновки відповідача про донарахування податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій у загальному розмірі 1503 грн. В апеляційній скарзі ці висновки не спростовуються.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків, зазначених судом першої інстанції, а тому  судом першої інстанції правильно встановлено всі обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення її без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду  від 08 грудня 2010 року у справі № 2-а-25456/10/0570 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень № 0000881742/0 від 20.10.2010 року та № 0000871742/0 від 20.10.2010 року – залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів  з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 24 січня 2011 року.

Колегія суддів          М.М. Гімон          

          Л.А. Василенко          

          О.В. Карпушова