Головуючий у 1 інстанції - Мозгова Н.А.
Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 року справа №2а-22142/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Казначеєва Е.Г.
суддів: Геращенка І.В. , Блохіна А.А.
при секретарі Дровнікової К.С., за участю представника позивача Ткаченко Е.С. – за довіреністю від 30.12.2010 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-22142/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення №00000222304/0/11869/10 від 08.09.2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
20 вересня 2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" (далі-позивач), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення №00000222304/0/11869/10 від 08.09.2010р.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом не правомірно зроблено висновок про те, що угода про постачання товару за №106 від 29.05.2009р., яка укладена між позивачем та ПП "Фудстаф" має ознаки нікчемності.
Позивач зазначив, що згідно договору поставки товарів за №106 від 29.05.2009р., за специфікаціями №6 та №7 від 18.02.2010р. та накладних №243-245 від 08.04.2010р., №249 від 09.04.2010р., №385 від 11.05.2010р., №393 від 13.05.2010р., №394 від 14.05.2010р., №406 від 15.05.2010р., №407 від 17.05.2010р., №414 від 18.05.2010р., №429 від 20.05.2010р., №437 від 21.05.2010р., №439 від 21.05.2010р., №446 від 25.05.2010р., №451 від 26.05.2010р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" було доставлено мильну стружку виробництва Туреччини. На підприємстві використовується безперервний цикл виробництва мила, тому вся партія мильної стружки, за винятком зразків, які лишає у себе Департамент з якості, була використана для виробництва мила. Окрім того, позивач зазначає, що наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Тому позивач зауважив, що податковим органом не правомірно зменшено підприємству бюджетне відшкодування (у тому числі заявленого на рахунок платника у банку) з податку на додану вартість.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року позовні вимоги про скасувавння податкового повідомлення - рішення №00000222304/0/11869/10 від 08.09.2010р. повністю задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.
Судом перщої інстанції встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовується в ході розгляду справи.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Будьонівському районі м. Донецька, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у адміністративній справі №2а-22142/10/0570 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначено, що відповідач вважає постанову незаконною та необгрунтованою через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невірної оцінки судом матеріалів справи.
На думку відповідача укладений правочин між позивачем та ПП “Фудстаф” суперечать моральним засадам суспільства,а також порушує публічний порядок, згідно ст. 228 ЦК України, а отже є нікчемним. Відповідач вважає, що згідно з ч.1ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Також, відповідач зазначає, що відповідно до п.п.2.15 та 2.16 Положення про документальне зебезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, тому на думку відповідача первинні документи, складені від імені ПП “Фудстаф” не мають юридичної сили і доказовості ,тому що складені були внаслідок здійснення нікчемного правочину.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представник позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі – залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" є юридичною особою, зареєстроване 06.03.1999 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 30415558, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька.
Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька в період з 15.07.2010р. по 11.08.2010р. проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 26.08.2010р. за №2466/23-411/30415558, яким зафіксовані виявлені порушення п.1.4 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 133107,00грн. за травень 2010р. У висновках акту перевірки зазначено, що позивачем було укладено нікчемний правочин з ПП "Фудстаф" за №106 від 29.05.2009р., який не спричинив реального настання правових наслідків, він не відповідає вимогам закону, та вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.
В ході проведення даної перевірки податковою інспекцією були відпрацьовані ланцюги основних постачальників позивача, одним з яких є Приватне підприємство "Фудстаф". Згідно довідки ДПІ у Приморському районі м. Одеси за №58778/7/15-2 від 05.08.2010р. про результати документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість ПП "Фудстаф" за квітень 2010р. вбачається, що у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року та уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість ПП "Фудстаф" не визнані як податкова звітність. Крім того, довікою встановлено, що у 1 кварталі 2010 року відповідно до довідки по формі 1ДФ, кількість працюючих на підприємстві складала 19 осіб.
Як вбачається з матеріалів справи на підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00000222304/0/11869/10 від 08.09.2010 року, яким підприємству зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 133107,00грн.
Судом першої інстанції встановлено, що, між позивачем та ПП "Фудстаф" укладено договір про постачання товару (мильної стружки) за №106 від 29.05.2009 року та специфікації №6 та №7 від 18.02.2010р., за яким ПП "Фудстаф" зобов'язується передати у власність, а позивач прийняти та оплатити партії товару за умовами, викладеними в договорі.
На виконання умов вищезазначеного договору ПП "Фудстаф" були виписані позивачу наступні податкові накладні: №243-245 від 08.04.2010р., №249 від 09.04.2010р., №385 від 11.05.2010р., №393 від 13.05.2010р., №394 від 14.05.2010р., №406 від 15.05.2010р., №407 від 17.05.2010р., №414 від 18.05.2010р., №429 від 20.05.2010р., №437 від 21.05.2010р., №439 від 21.05.2010р., №446 від 25.05.2010р., №451 від 26.05.2010р.
Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 7.7.1 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності — зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п. 7.7.2 ст. 7. зазначеного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.
Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.Окрім того, даний факт також встановлений податковим органом в ході проведення перевірки і не спростовувався в ході розгляду справи.
Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається з матеріалів справи, згідно статутних документів позивача та даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивачем зареєстровані наступні види діяльності: виробництво мила та миючих засобів, засобів для чищення та полірування, виробництво парфумерних та косметичних засобів, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих мгазинах з перевагою продовольчого асортименту, роздрібна торгівля в неспеціалізованих мгазинах без переваги продовольчого асортименту, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та приймає до уваги посилання відповідача стосовно укладення позивачем вищезазначеного договору без мети настання правових наслідків, оскільки позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення позивачем господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України, а саме виготовлення з придбаної продукції (мильної стружки) мила, що в подальшому реалізовувалось контрагентам в межах господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, по суті виявлених в акті перевірки порушень, судом було допитано свідкі, які далі показання до того, що позивач є одним з основних покупців мильної стружки ПП “Фудстаф”, який її отримав згідно з договором за №106 від 29.05.2009 року, та використовує її у подальшому у господарської діяльності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведений факт придбання у ПП "Фудстаф" та подальшоого використання в межах своєї господарської діяльності продукції згідно договору поставки товарів за №106 від 29.05.2009р, та спростовані зафіксовані актом перевірки доводи щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП "Фудстаф".
На підставі викладеного, та керуючись статтями 24,184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-22142/10/0570 – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року у адміністративній справі № 2а-22142/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Промислові Ресурси" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення №00000222304/0/11869/10 від 08.09.2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції – Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено 17 січня 2011 року.
Головуючий
суддя: Е.Г.Казначеєв
Судді: І.В.Геращенко
А.А.Блохін