Судове рішення 2-42 від 28.01.2011

Судове рішення #13191323

Справа № 2-42

за 2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2011 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

при секретарі Гайсан Д.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що по вині ОСОБА_3 24 серпня 2010 року на автодорозі Хотин-Мамалига між селами Стальнівці та Мамалига Новоселицького району сталось дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого були пошкоджені автомобіль ОСОБА_1 та підвода ОСОБА_6, а також поранення отримав кінь останньої, із-за чого вона реалізувала його на меншу ціну чим фактична вартість. Крім цього, незаконними діями відповідача щодо пошкодження їхнього майна їм спричинена моральна шкода у вигляді душевних страждань. Просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у вигляді пошкодження автомобіля в розмірі 46335 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати за проведення авто-товарознавчого дослідження в сумі 500 грн. та судові витрати по справі в розмірі 578 грн., стягнути з відповідача на користь ОСОБА_6 завдану матеріальну шкоду в розмірі 15200 грн., моральну шкоду в розмірі 7000 грн. та судові витрати по справі в розмірі 262 грн..

Ухвалою Новоселицького райсуду від 21 січня 2011 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за її заявою залишений без розгляду.

В підготовчій частині судового розгляду справи ОСОБА_3 звернувся із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що останні є винними у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24 серпня 2010 року. У зв’язку із чим, просив стягнути з них на його користь завдану моральну шкоду в сумі 1700 грн. та матеріальну шкоду в сумі 43040 грн. 79 коп., яка складається з завданих збитків автотранспорту в сумі 38318 грн., витрат на авто-технічного дослідження в сумі 800 грн., витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження в сумі 800 грн., юридичних послуг 2500 грн., вартість проведення копій документів в сумі 61 грн., судового збору в сумі 441 грн. 79 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зменшив свої позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 та просив стягнути з останнього на його користь завдану матеріальну шкоду у вигляді пошкодження автомобіля в розмірі 13655 грн. 46 коп., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати за проведення авто-товарознавчого дослідження в сумі 500 грн. та судові витрати по справі, пояснівши суду, що вина відповідача ОСОБА_3 підтверджується постановою Новоселицького райсуду від 10 вересня 2010 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Відповідно до звіту авто-товарознавчого дослідження загальна сума спричинених йому матеріальних збитків пошкодженням автомобіля становить 34044 грн. 46 коп.. Однак, страховою компанією йому було відшкодовано 20388 грн., у зв’язку із чим дану суму він виключив із заявлених позовних вимог. Діями відповідача йому завдана суттєва моральна шкода, яка полягає у душевних стражданням у зв’язку із пошкодженням його майна, крім цього, більше трьох місяців він не міг користуватися пошкодженим автомобілем. Просив задовольнити позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову за безпідставністю заявлених вимог.

Відповідач ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 не визнав, пояснівши суду, що на його думку винними у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_1 та ОСОБА_5, що підтверджується наданим ним висновком авто-технічного дослідження, який не став предметом дослідження при розгляді райсудом справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ст. 124 КУпАП. У зв’язку із цим, вони та ОСОБА_6, яка є власницею підводи та коня, мають відшкодувати йому завдану матеріальну та моральну шкоду. Просив задовольнити його позов в повному обсязі, а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_5 позов ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не визнали, пояснівши суду, що винним у вчиненні дорожньо-транспортної аварії є відповідач ОСОБА_3, який і має нести цивільну-правову відповідальність за спричиненні збитки учасникам пригоди.

Вислухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Новоселицького райсуду Чернівецької області від 10 вересня 2010 року ОСОБА_3 визнаний винним за ст. 124 КУпАП у зв’язку із тим, що 24 серпня 2010 року керуючи автомобілем НОМЕР_1 на автодорозі автодорозі Хотин-Мамалига між селами Стальнівці та Мамалига Новоселицького району в порушення п.12.2 Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення із автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 та підводи під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а кінь був поранений.

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 08 жовтня 2010 року вищевказана постанова Новоселицького райсуду від 10 вересня 2010 року залишена без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення.

При цьому, суд вважає безпідставними твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що при розгляді вищевказаної адміністративної справи відносно нього не було врахований висновок авто-технічного дослідження, оскільки як вбачається із зазначеної постанови апеляційного суду Чернівецької області від 08 жовтня 2010 року, при розгляді апеляційної скарги був досліджений і висновок авто-технічного дослідження наданий відповідачем, однак його висновок був визнаний непереконливим.

З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РАР 238022 вбачається, що власником автомобіля НОМЕР_2 є ОСОБА_1.

З звіту № 42-0129 від 05 жовтня 2010 року про визначення вартості матеріального збитку внаслідок ДТП вбачаться, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1, внаслідок його пошкодження у ДТП, станом на 24 серпня 2010 року становить 34044 грн. 46 коп., в тому числі з ПДВ в сумі 5674 грн. 08 коп..

Випискою з рахунку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 25 листопада 2010 року видно, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Глобус» страхове відшкодування згідно полісу в сумі 20388 грн..

Розрахунковою квитанцією № 966861 від 01 жовтня 2010 року підтверджується, що ОСОБА_1 оплачено вартість проведеного авто-товарознавчого дослідження в сумі 500 грн..

Оцінюючи дослідженні докази у їх сукупності, із урахуванням вини відповідача ОСОБА_3 у пошкодженні автомобіля позивача ОСОБА_1, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача завдану матеріальну шкоду за виключенням отриманого позивачем страхового відшкодування, витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження та моральну шкоду, оскільки відповідно до відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, а згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна та відшкодовується грішми фізичній особі особою, яка завдала шкоду за наявності її вини. При цьому, суд виходячи з принципу розумності та справедливості, приймаючи до уваги, що вина відповідача при пошкодженні автомобіля позивача полягає у формі необережності та відшкодування моральної шкоди не є засобом збагачення, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000 грн..

Крім цього, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на корись позивача слід стягнути судові витрати по справі пропорційно до задоволеної суми позовних вимог.

Доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що він не є винним у вчиненні дорожньо-транспортної, яка сталось між сторонами по справі 24 серпня 2010 року суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами, а відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільні правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає недоведеними посилання відповідача ОСОБА_3 про вину ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи наведене та те, що згідно п.2 ч.1 ст. 1188 ЦК України за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується, то у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

На підставі ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1168, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст. 61, 88 ЦПК України, суд керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208-218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 13656 (тринадцять тисяч шістсот п’ятдесят шість) грн. 46 коп., моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн., витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження в розмірі 500 (п’ятсот) грн. та судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 162 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в розмірі 120 грн..

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернівецької області через Новоселицький райсуд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: