Справа № 2-а-351

                                                                                                               2010  року

ПОСТАНОВА

     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року                                                                    Городищенський районний суд

                                                                                                         Черкаської області

в складі:

головуючого судді                                                                                       Черненка В.О.

при секретарі                                                                                                Сидоренко О.С.

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі про зобов'язання проведення перерахунку та виплати щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни,                                          

                                            ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірною відмову УПФУ в Городищенському районі  у підвищенні до пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату йому підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за період з 01.05.2010 року по теперішній час і виплачувати його надалі, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступним його збільшенням в залежності від зростання.

    Обґрунтовуючи   свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 цього ж Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Пенсія йому виплачується УПФ України в Городищенському районі – відповідачем. Всупереч вимогам законодавства, йому як дитині війни, підвищення до пенсії виплачується у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для громадян, які втратили працездатність. Звернувшись до Управління Пенсійного фонду в Городищенському районі з письмовою заявою про підвищення пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком, позивач отримав відмову, яку вважає неправомірною, оскільки невиконання відповідачем  вимог ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» є грубим порушенням положень Основного Закону України. Положення ст. 22 Конституції України передбачають заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів. Вважає, що відповідач  при нарахуванні та виплаті йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, повинен керуватися положеннями Конституції України, як Законом прямої дії та ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з моменту набрання ним чинності до теперішнього часу. З цих же міркувань виходив Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення  № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та рішення № 10-рп2008 від 22.05.2008 року, зокрема в п. 5.4 якого було зазначено, що ЗУ «Про Державний бюджет України» не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, мають використовувати окремі закони. Проте, незважаючи на те, що  Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території  України, остаточним і не може бути оскарженим, відповідач, як орган владних повноважень, відмовив йому у її праві, гарантованому Конституцією. Таким чином, відмова УПФ України в Городищенському районі провести перерахунок та виплату недоотриманого підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у відповідності з нормами діючого ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», є неправомірною, а посилання на законодавство, яке суперечить нормам цього Закону – безпідставним. Враховуючи викладене, звернувся до суду та просить визнати неправомірною відмову УПФУ в Городищенському районі  у підвищенні до пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату йому підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за період з 01.05.2010 року по теперішній час і виплачувати його надалі, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступним його збільшенням в залежності від зростання.

У судове засідання, позивач  не з'явився, але надав заяву, в якій просить справу слухати у його відсутність,  позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі  Черкаської області – Пістун О.В. позовні вимоги не визнала, подала письмові заперечення та пояснила, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни, що визначені ст. 6 даного Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України, і враховуючи те, що в 2007 році відповідно до  ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» виплата щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» була передбачена в розмірі 50% від розміру надбавки, передбаченої учасникам війни, за умови, що людина, яка має статус «дитина війни» за життя визнана інвалідом; а у 2008 році за Законом України «Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (пп. 2 п. 41 розділу ІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 530 дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, ст. 14 даного Закону, було передбачено 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, всім особам, які мали право на допомогу, як дитина війни: з 01 січня, щомісячно, було  виплачено по 47,00 гривень, з 01 квітня – 48,10  гривень, з 01 липня – 48,20 гривень,  з 01 жовтня – 49,80 гривень, при цьому,  коштів  на збільшення допомоги  дітям війни не виділялося. З 01.01.2009 року виплата дітям війни проводиться у тому ж розмірі, що і в 2008 році, згідно п. 8 Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Тобто, у органів Пенсійного фонду не було і на даний час немає законних підстав для збільшення цієї виплати. УПФ України в Городищенському районі наполягає на відмові у задоволенні позову у зв’язку з пропущеним шестимісячним  терміном позовної давності, відповідно до ст.ст. 99-100 КАС України. Крім того, вимога позивача, яка містить зобов'язання  управління в подальшому проводити  щомісячні виплати з перерахунком, згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не може задоволена судом, оскільки він не наділений повноваженнями на прийняття рішення з приводу майбутніх правовідносин, які не настали. Також, дана вимога суперечить змісту чинного законодавства України. Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому правового регулювання суспільних відносин.

      Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши всі наявні докази у справі, вважає, що позов не достатньо обґрунтований, а тому підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, тому він має право користуватися пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.  

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік.  

 Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп /2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст. 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України  зупиняти дію окремих законів України та (або) будь - яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам ст. 3  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.  

    Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

    Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.  

    Відповідно до ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік»  від 26.12.2008 року №835-VI та ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» від  27 квітня 2010 року N 2154-VI  розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік та 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ.  

    Проте, на виконання вищезазначеної норми КМ України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 та 2010 році розміру підвищення до пенсії особам віднесеним до категорії «Дитина війни». Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 01 липня – 48,2 гривні та з 01 жовтня 49,8 гривень. Розмір підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року та з 01 січня 2010 року цією постановою не визначений та змін стосовно цього питання у 2009 – 2010 роках в вищезазначену постанову не вносилося.  Тобто, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009 року по даний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком».

Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.  

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 ст. 58 Конституції України, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно - правових актах національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання, не повинні прийматися до уваги.  

Таким чином, відповідач, за спірний період, мав би виплачувати позивачу пенсію, збільшену на 30%, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та постановленою метою (Рішення Європейського суду  з прав людини у справі «Воловік проти України» заява №15123/03  від 6 грудня 2007 року) Конституція України у ст. 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, тому суд, вваж є, що  вимоги позивача в частині перерахунку його пенсії з підвищенням на 30%, як дитині війни,  підлягають до часткового задоволення, а саме: за період з 22.05.2010 року по 16.12.2010 року.

Що стосується вимог позивача в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі в подальшому нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії, то дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суд не наділений повноваженнями приймати рішення з приводу майбутніх правовідносин, які не настали. Судове рішення не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому стосовно правового регулювання суспільних відносин.

На підставі вище викладеного, керуючись  Конституцією України, Законом України «Про соціальних захист дітей війни»,  Законом України « Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»  від 26.12.2008 року № 835-VI; Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від  27 квітня 2010 року N 2154-VI; Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»; ст. ст. 6, 17, 71, 99, 102, 159, 160, 163, 181, 185,  186 КАС України, суд,

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

  позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі про зобов'язання проведення перерахунку та виплати щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, задоволити частково.

 Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі по не нарахуванню та по не виплаті ОСОБА_1 державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу  з 22.05.2010 року по 16.12.2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Городищенському районі нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 державну соціальну допомогу – щомісячну доплату до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 22.05.2010 року по 16.12.2010 року.

  В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду, через Городищенський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови.

Суддя Городищенського

районного суду                                                        В.О. Черненко