Справа № 1-42/2010 р.
В И Р О К
Іменем України
7 грудня 2010 року Броварський міськрайонний суд Київської області
в складі: головуючого – Батюка В.В.
при секретарях – Коробовій І.О.
з участю прокурора – Таран Л.В.
захисника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу
про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Омелянів Козелецького р-ну Чернігівської області , українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, проживаючого АДРЕСА_1 Козелецького р-ну Чернігівської області, раніше судимого 14.08.2003 року Козелецьким районним судом Чернігівської області за ст..185 ч.3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 18.08.2006 року умовно достроково на 1 міс 11 днів; 05.08.2009 року Козелецьким районним судом Чернігівської області за ст..185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання на підставі ст..75 КК України з іспитовим строком 2 роки
в злочині, передбаченому ст. 396 ч.1 КК України, –
встановив:
14.01.2009 року, точну годину не встановлено, у ОСОБА_3, який дізнався про те, що ОСОБА_4, якому він напередодні наніс тілесні ушкодження помер, виник умисел., направлений на приховування трупа останнього. Того ж дня, у денний час, точну годину не встановлено, ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_2 та ОСОБА_5, який 24.09.2009 року вже засуджений за даний злочин, перевезти труп ОСОБА_4 з будинку № 12 по вул. Набережній, в смт. Калита, Броварського району, Київської області до до водостічної труби, розташованої на автодорозі Київ-Чернігів, поблизу с. Опанасів, Броварського району, Київської області, де залишити труп. На пропозицію ОСОБА_3 підсудний та ОСОБА_5, погодились.
З метою приховування злочину, 14.01.2009 року, точну годину не встановлено,підсудний, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_5, розділивши між собою ролі та діючи взаємоузгоджень та умисно поклали труп ОСОБА_4 на гужову повозку на якому перевезли труп останнього з смт. Калита, Броварського району до водостічної труби, розташованої на автодорозі Київ-Чернігів, поблизу с. Опанасів, Броварського району, Київської області. Потім ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2, затягли труп всередину водостічної труби, де і залишили. Вирішивши, що труп ОСОБА_4 погано захований, в ніч з17.01. на 18.01.2009 року, підсудний за попередньою змовою із ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_6, на мотоциклі «ИЖ» направились до водостічної труби, де заходився труп, витягли його з труби та поклавши коляску мотоцикла направились по автодорозі в напрямку м.Чернігова. В зв»язку з поломкою мотоцикла, останні , застосовуючи сфізичну силу заштовхали мотоцикл , в колясці якого знаходився труп, в смт. Калита, Броварського району, Київської області , після чого заховали труп ОСОБА_4 у сараї домоволодіння №12 по вул..Набережній. В подальшому, в ніч з 18.01 на 19.01.2009 року, точну годину не встановлено,підсудний, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та неповнолітнім ОСОБА_6., розділивши між собою ролі, перевезли труп ОСОБА_4 з території домоволодіння №12 по вул..Набережній смт. Калита, Броварського району до водостічної труби, розташованої на автодорозі Київ-Чернігів, поблизу с. Опанасів, Броварського району, Київської області, де заховали всередині водостічної труби.Після чого, з місця вчинення злочину зникли.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 12/115 від 01.06.2009 року смерть ОСОБА_4 настала від тупої травми шиї, яка призвела до розвитку механічної асфіксії, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя і перебуває у прямому причинному зв’язку із настанням смерті.
В пред’явленому обвинуваченні за ч.1 ст.396 КК України ОСОБА_2. винним себе визнав повністю . Показав, що 13.01.2009 року у вечірній час до нього та його співмешканки у с. Омелянів, Козелецького району, Чернігівської області, приїхали знайомі, де вони всі разом розпивали спиртні напої. В ході розпивання спиртних напоїв ОСОБА_3 побив ОСОБА_4.і той втратив свідомість. Після чого, за чиєюсь пропозицією, хлопці винесли ОСОБА_7 на вулицю на возі відвезли в с. Калита, Броварського району, він з ними не поїхав. Наступного дня він направився до будинку ОСОБА_7, що мешкає в смт.Калита. Коли він туди прийшов, то там вже були ОСОБА_3 та ОСОБА_5, вони показали йому труп ОСОБА_4 ,який лежав на ліжку. ОСОБА_3 запропонував кудись заховати труп ОСОБА_4, на що він погодився.
Вони погрузили труп ОСОБА_4 на віз, накрили сіном та за пропозицією ОСОБА_3 направились у поле, що знаходиться між селами Калита та Опанасів, де у водостічній трубі заховали труп ОСОБА_4 Після чого, вони повернулись до смт. Калита, Броварського району. По дорозі вони домовились нікому про те, що сталось не розповідати. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.
Від дослідження письмових та інших доказів по справі підсудний відмовився, визнавши свою вину повністю в пред’явленому обвинуваченні. Тому суд визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, та матеріалів справи, які його характеризують. З цього приводу підсудному та учасниками судового розгляду судом роз’яснено вимоги ст. 299 КПК України, про те, що вони позбавлені права посилання на докази, які судом не досліджувалися, в апеляційній інстанції.
Таким чином, оцінючи в сукупності, зібрані в результаті їх дослідження в судовому засіданні докази, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого злочину доведена повністю і його дії суд кваліфікує за ст. 396 ч.1 КК України.
Обираючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу підсудного, який негативно характеризується по місцю проживання, згідно висновку комплексної судово-наркологічної експертизи страждає на легку розумову відсталість у формі олігофренії, а також страждає на хронічний алкоголізм.
До обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.
До обставин, що пом’якшують покарання суд відносить те, що підсудний щиро розкаявся у вчиненому.
Тому, враховуючи всі вищевикладені обставини , суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства, а міра покарання йому повинна бути обрана у вигляді арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324, 330,331,332 КПК України, суд –
засудив:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 396 ч.1 КК України і призначити по ній покарання у виді арешту в кримінально-виконавчій установі на строк 1(один ) місяць.
До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити без змін - тримання під вартою, та утримувати його в Чернігівському СІЗО ДДВП в Чернігівській області.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 02.12.2010 року.
Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 05.08.2009 року відносно ОСОБА_2 по ст. ст.185 ч.3 КК України – виконувати окремо.
На вирок протягом 15 діб може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд з моменту проголошення, а засудженим з моменту отримання копії вироку.
Суддя