Справа № 22-210-2011 р. Рішення ухвалено під головуванням Зайцева А.Ю.
Категорія - 27 Доповідач Камзалов В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Апеляційного суду Вінницької області
від 12 січня 2011 року
І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Камзалова В.В.
Суддів: Іванюка М.В., Медяного В.М.
При секретарі: Руденко О.М.
Розглянувши у відкритому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці
від 26 листопада 2010 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ( далі ТОВ ) «Надра» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про розірвання договору безпроцентної позики, визнання договору поруки припиненим, визнання наслідком розірвання договору безпроцентної позики повернення коштів, -
В С Т А Н О В И Л А :
В червні 2010 року ТОВ «Надра» звернулося з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору безпроцентної позики недійсним, посилаючись на те, що 2 липня 2007 року між ТОВ « Надра» та ОСОБА_2 був укладений договір безпроцентної позики на суму – 1600000 грн. На виконання зазначеного договору на рахунок ТОВ « Надра» були перераховані кошти : 130000 грн.–3 липня 2007 року, 250000 грн.–6 липня 2007 року, 1000000 грн. - 3 вересня 2007 року, а всього 1380000 грн. замість – 1600000 грн.
Тому позивач просив визнати договір безпроцентної позики від 2 липня 2007 року недійсним.
Судом першої інстанції до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача залучено ОСОБА_3, який виступив поручителем по виконанню зобов’язань ТОВ « Надра» за зазначеним договором позики.
В процесі розгляду справи позивач змінив позовні вимоги і просив розірвати договір безпроцентної позики від 2 липня 2007 року, визнати припиненим договір поруки від 18 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, визнати наслідком розірвання договору безпроцентної позики від 2 липня 2007 року повернення ТОВ « Надра» на користь ОСОБА_2 кошти в сумі - 1380000 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 листопада 2010 року позов задоволено частково.
Розірвано договір безпроцентної позики, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю « Надра» та ОСОБА_2 - 2 липня 2007 року.
Визнано припиненим договір поруки від 18 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, зазначає, що суд неповно з’ясував обставини справи, не дав належної оцінки зібраним доказам, а тому неправильно вирішив спір.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини ( аналогія закону ), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства ( аналогія права ).
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання :
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ;
2) чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо ), які мають значення для вирішення справи, та доказами на їх підтвердження ;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин ;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити ;
6) як розподілити між сторонами судові витрати ;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення ;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Суд вказаних вимог закону не дотримав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що 6 липня 2007 року гроші в сумі – 220000 грн. отримав громадянин ОСОБА_5, а не ТОВ « Надра», жодних посилань на договір позики, ТОВ « Надра» розписка не містить і на думку суду, належним доказом отримання товариством коштів може бути лише розрахунковий документ, виданий саме ТОВ « Надра».
Оскільки, відповідачем порушено зобов’язання щодо надання усієї суми кредитних коштів у визначений договором строк, а враховуючи розмір не доданої суми, на яку розраховував позивач, укладаючи договір, суд вважав дане порушення договору істотним, в зв’язку з чим наявні підстави щодо розірвання договору безпроцентної позики, укладеного між ТОВ « Надра» та ОСОБА_2 2 липня 2007 року.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України – договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Крім того, на забезпечення виконання зобов’язань ТОВ « Надра» перед ОСОБА_2, що випливають з договору безпроцентної позики від 2 липня 2007 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір поруки – 18 лютого 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.
Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції вважав, що оскільки договір безпроцентної позики, укладений між ТОВ « Надра» та ОСОБА_2 2 липня 2007 року підлягає розірванню, зобов’язання між ним припиняються, а тому і припиняється порука, в зв’язку з чим також підлягають задоволенню вимоги в частині визнання припиненим договору поруки від 18 лютого 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Проте такий висновок суду є помилковим.
У ч. 1 ст. 631 ЦК України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки відповідно до договору, а тому закінчення строку дії договору припиняє права і обов’язки його сторін, в тому числі і право на його розірвання.
Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У п. 8 договору позики від 2 липня 2007 року ( а. с. 5,24 ) зазначено, що він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання, проте, у будь-якому випадку до 31 грудня 2008 року. Додатковими угодами до договору позики № 1 від 24 червня 2008 року та № 2 від 28 серпня 2008 року даний пункт договору не змінювався ( а. с. 25, 26 ).
Тому, на момент пред’явлення ТОВ « Надра» позову про розірвання договору позики від 2 липня 2007 року він вже був припинений на підставі, встановленій як законом так і договором, тобто у зв’язку із закінченням його строку.
Таким чином, на момент ухвалення судом рішення від 26 листопада 2010 року
договору позики не існувало.
Основним обов’язком позичальника за договором позики, згідно ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, є повернення позики у строк та в порядку, які встановлені у договорі. Тому відмова позичальника від договору позики і розірвання цього договору можливе шляхом дострокового повернення отриманих у позику коштів.
Позивач отримав від відповідача позику, про свідчать матеріали справи ( а. с. 7,8,9).
Крім того, позивач двічі підписував додаткові угоди до договору позики - № 1 від 24 червня 2008 року і № 2 від 28 серпня 2008 року і не порушував питання щодо ненадання частини позики у сумі – 220000 грн. або внесення змін до п. 3 зазначеного договору.
Відповідно до п.6 договору позики та додаткової угоди до нього № 2 від 28 серпня 2008 року позивач повинен був повернути відповідачеві отримані у позику кошти протягом 7 днів, з 2 листопада 2008 року по 9 листопада 2008 року, однак у зазначений термін кошти не повернув.
Поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що правовідносинам за договором позики від 2 липня 2007 року та договором поруки від 18 лютого 2008 року вже дана оцінка рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 червня 2010 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 27 липня 2010 року. ( а. с. 17 -21 ).
Згідно рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 червня 2010 року стягнуто солідарно з ТОВ « Надра» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення у сумі – 1493600 грн., три проценти річних у розмірі 47914 грн., пеню у розмірі – 369316 грн.
Визнано дійсним договір про заставу ( іпотеку) незавершеного будівництва п’яти поверхового житлового будинку за адресою : Житомирська область, м. Бердичів, вул. Мучна, 46а, що був укладений між ОСОБА_2 та ТОВ « Надра» - 1 серпня 2007 року.
Також в цьому рішенні зазначено, що суд виходить з тих міркувань, що договірні зобов’язання повинні виконуватись належним чином та одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 червня 2010 року ніким не оскаржене і вступило в законну силу.
Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, що встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У частині 2 статті 223 ЦПК України зазначено, що сторони не можуть оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тому безпідставним є посилання суду першої інстанції на ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки достовірних доказів заподіяння шкоди внаслідок недоотримання суми позики позивачем не наведено.
Згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання.
Оскільки, враховуючи вищенаведене, договір позики від 2 липня 2007 року не може бути розірваний, тому не може бути припинений і договір поруки від 18 лютого 2008 року.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України право на звернення до суду мають лише особи, права яких порушено. Однак, ТОВ « Надра» стороною договору поруки не являється.
Дійсність договору поруки підтверджена рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 червня 2010 року.
Колегія суддів вважає, що оскільки суд першої інстанції не застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, згідно ст. 309 ЦПК України, постановлене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 листопада 2010 року – скасувати.
В позові товариства з обмеженою відповідальністю « Надра» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про розірвання договору безпроцентної позики, визнання договору поруки припиненим, визнання наслідком розірвання договору безпроцентної позики повернення коштів – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді:
З оригіналом вірно :