Справа № 2 – 5/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 20 ”  січня  2011  року                                         Коростенський  міськрайонний суд

                                                                                    Житомирської області

в складі: головуючого – судді                           Ольшевської Н.В.

                 при секретарі                                       Калиті Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі – продажу будинку,  

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі – продажу будинку.

    При цьому вказує, що його матері ОСОБА_4 належав житловий АДРЕСА_1 (нині м. Коростень).

АДРЕСА_2 року його мати померла. Після її смерті відкрилась спадщина за законом, яка складається з житлового АДРЕСА_1. В установлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщина та 15.01.1996 року була заведена спадкова справа № 15. В силу певних причин він не отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, так як виїзджав за межі України та в даний час проживає в Росії.

В цей період часу ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно. Рішенням Коростенського районного суду від 04.07.1997 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені та визнано за нею право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4, у вигляді житлового АДРЕСА_1. При цьому судом не було з»ясовано всі фактичні обставини справи та не перевірив чи є спадкоємці першої черги.

Не погоджуючись з даним рішенням він звернувся до обласного суду та постановою від 15.06.2001 року рішення Коростенського районного суду від 04.07.1997 року було скасовано та справу направлено на новий розгляд але іншим суддею.

Рішенням Коростенського районного суду від 23.08.2001 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без розгляду та провадження у справі закрито.

Незважаючи на наведене відповідачка ОСОБА_2 уклала договір купівлі – продажу АДРЕСА_1 ОСОБА_3

Даний договір був укладений в результаті введеня ОСОБА_2 в оману покупця ОСОБА_3

Всі його спроби вирішити даний спір шляхом переговорів результатів не дали, а тому він звернувся до суду з вказаним позовом та просить визнати договір купівлі – продажу житлового АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним. Також просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь витрати по оплаті державного мита в розмірі 80 грн. та 300 грн. за надання юридичної допомоги.

Позивач в дане судове засідання не з»явився, про день розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення,  і своїм правом на участь в даному судовому засіданні не скористався. В попередніх судових засіданнях позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, про день розгляду справи повідомлялась належним чином, про що свідчать повідомлення,  і своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалась.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, так як ОСОБА_3 придбав спірне майно на законних підставах і за кошти.

Статтю 230 ЦК України застосувати в даному випадку неможливо, так як тільки ОСОБА_3 має право на звернення до суду з позовом до ОСОБА_2

Крім того, позивачем пропущено строк для пред»явлення позову про захист свого цивільного права, тому йому необхідно відмовити в позові на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Вислухавши учасників судового засідання, які з»явились та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що матері позивача, ОСОБА_4, належав житловий АДРЕСА_1 (нині м. Коростень).

АДРЕСА_2 року ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина за законом, яка складається з житлового АДРЕСА_1. В установлений законом строк ОСОБА_1  звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщина та 15.01.1996 року була заведена спадкова справа № 15.  

Тітка позивача, ОСОБА_2, в 1997 році звернулась до суду з заявою про прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно. Рішенням Коростенського районного суду від 04.07.1997 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені, встановлено факт прийняття нею спадщини та визнано за нею право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4, у вигляді житлового АДРЕСА_1.

25.02.1999 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі – продажу житлового АДРЕСА_1, відповідно до якого продала вказаний будинок ОСОБА_3  

ОСОБА_1 звернувся до обласного суду Житомирської області та постановою Президії Житомирського обласного суду від 15.06.2001 року рішення Коростенського районного суду від 04.07.1997 року було скасовано та справу направлено на новий розгляд але іншим суддею.

Ухвалою Коростенського районного суду від 23.08.2001 року позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий право чин визнається судом недійсним.    

П.3 Постанови Пленума Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9  передбачено, що « При розгляді спору суд може ухвалити рішення про тлумачення змісту правочину лише на вимогу  однієї або обох сторін правочину чи їх правонаступників.»

Договір купівлі – продажу житлового АДРЕСА_1 в м. Коростені укладений 25.02.1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

На той час рішення суду від 04.07.1997 року за позовом ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок не було скасовано.

А тому, ні одна із сторін вищевказаного правочину, не ввела другу в оману.

Дану обставину підтвердив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3.

Сторони правовідносин не охоплюються випадками передбаченими ч.3 ст. 388 ЦК України.

А тому, вимоги ОСОБА_1, про визнання недійсним договору купівлі – продажу житлового АДРЕСА_1, укладений 25 лютого 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.    

    З врахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 209, 213 – 218 ЦПК України, ст. ст. 230, 388 ЦК України,  суд

                        В И Р І  Ш И В:

    В задоволенні позовних ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі – продажу АДРЕСА_1 в м. Коростені, укладений 25 лютого 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  відмовити.    

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку  протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

    З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі зможуть ознайомитись   24 січня  2011 року.

    Суддя :