АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого-судді - Ковальської В.В.,
суддів - Мацелюха П.С., Сілкової І.М.,
за участі прокурора - Мінакової Г.О.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_1, 31 січня
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мелітополь Запорізької області, громадянина України, українця, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
проживає в АДРЕСА_2,
засуджено за ч. 5 ст. 185 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він в період часу з 05 по 10 квітня 2006 року, займаючи посаду інженера _______________________
Справа № 11/2690/42/2011 Головуючий у суді 1-їінстанції: Косик Л.Г.
Категорія КК: ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач: Мацелюх П.С.
сектора обслуговування банкоматів і ПОС-терміналів філії КРУ ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», яка на теперішній час перейменована на філію «Центральне РУ «АТ «Банк «Фінанси та Кредит», знаходячись у приміщеннях відділень вказаного товариства, які розташовані за адресами: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 67/7, вул. Драгоманова, 29-Б, пр-т Героїв Сталінграду, 8 к. 5, вул. Героїв Космосу, 4, отримуючи доступ до банкоматів під приводом виконання ремонтних робіт в останніх, шляхом зламу пломбових частин касет банкоматів таємно викрав грошові кошти, які в них знаходилися, на загальну суму 564 500 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин справи і кваліфікації своїх дій, не погоджується з вироком суду в частині призначеного йому покарання, вважаючи останнє надмірно суворим. На обґрунтування наведеного зазначає, що суд не врахував даних про особу ОСОБА_1, який має постійне місце проживання та реєстрації, на момент вчинення злочину займався суспільно корисною працею та позитивно характеризувався за місцем роботи, має на утриманні малолітнього сина, а також обставин, які пом’якшують покарання – вчинення злочину вперше внаслідок тяжкого матеріального становища, пов’язаного з хворобою вітчима – інваліда 2-ї групи.
З наведених в апеляції підстав просить вирок суду змінити в частині призначення покарання та із застосуванням ст. 69 КК України призначити йому більш м’яке за строком покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 який підтримав свою апеляцію, прокурора, який просить залишити вирок без зміни, а апеляцію без задоволення, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання, ОСОБА_1 повністю визнавав себе винним у пред’явленому обвинуваченні, не оспорював, як і інші учасники процесу, зазначених в обвинувальному висновку фактичних обставин справи, в зв’язку з чим судом було визнано недоцільним дослідження доказів у справі і проведено судове слідство в порядку, визначеному ч. 3 ст. 299 КПК України. При цьому суд належним чином пересвідчився в правильності розуміння підсудним змісту ч. 3 ст. 299 КПК України, добровільності й істинності його позиції.
За таких обставин відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КК України враховуючи, що під час розгляду справи судом першої інстанції фактичні обставини справи ніким, у тому числі, й підсудним ОСОБА_1, не оспорювалися і докази щодо них на підставі ч. 3 ст. 299 КПК України не досліджувалися, в зв’язку з чим учасники судового розгляду позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, а інших доказів, які б викликали сумнів у доведеності винуватості ОСОБА_1, апеляційному суду не надано, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин справи перевірці апеляційним судом не підлягають і в апеляції не оспорюються.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ч. 5 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в особливо великих розмірах.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України належить до особливо тяжких, а також відсутність тяжких наслідків злочину, дані про особу засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання та реєстрації, на момент вчинення злочину працював, за місцем роботи характеризувався задовільно, на момент затримання суспільно корисною працею не займався, має малолітню дитину, завдані злочином збитки не відшкодував, позитивно характеризувався за місцем тимчасового утримання, а також обставину, що пом’якшує покарання, – щире каяття; обставин, які б обтяжували покарання, встановлено не було. Призначене ОСОБА_1 покарання за своїм розміром колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Підстав для задоволення апеляції та пом’якшення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України колегія суддів не знаходить, оскільки судом було враховано, в тому числі, й наведені апелянтом обставини, на підставі чого призначено ОСОБА_1 покарання в виді позбавлення волі в мінімальному розмірі в межах санкції ч. 5 ст. 185 КК України.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
З огляду на зазначене, вирок суду є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 – без задоволення.
Судді:
__________________ __________________ __________________
Ковальська В.В. Мацелюх П.С. Сілкова І.М.