АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 33-809 / 2010 р. Головуючий в 1-й інстанції – Кучеренко В.В.
Категорія - ст. 124 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції – Фомін В.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Суддя апеляційного суду Запорізької області Фомін В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 червня 2010 року, та його апеляційну скаргу на неї,
В С Т А Н О В И В:
Постановою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 червня 2010 року провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, приватного підприємця, який мешкає за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: Запорізька область, АДРЕСА_2,
- закрите у зв’язку з відсутністю в діях останнього складу вказаного правопорушення.
Як зазначено в постанові , відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, в тому, що він 08 травня 2010 року приблизно о 09 годині 50 хвилин, керуючи по вул. Крупській в м. Мелітополі, автомобілем «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1, перед початком виконання маневру повороту ліворуч, в порушення вимог п.10.1 ПДР, не впевнився в безпеці цього, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, який в цей час здійснював маневр обгону транспортного засобу ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі пошкоджені.
Суддя закрив провадження у справі посилаючись на відсутність в діях ОСОБА_3 ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, мотивуючи своє рішення тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, вимог п. п. 1.4, 11.4, 14.2 б, 14,6 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_2 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови, посилаючись на те, що суд розглянув справу за його відсутності, не повідомивши про час та місце її розгляду, хоча вона стосується його інтересів, як іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого про існування постанови йому стало відомо лише 14.12.2010 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилається на незаконність вказаної постанови, невідповідність викладених в ній висновків, фактичним обставинам справи, однобічність, неповноту дослідження суддею обставин справи та надання їм неправильної оцінки, внаслідок того, що суддею не врахована постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, згідно з якою подія дорожньо-транспортної пригоди сталася з вини обох її учасників, які порушили вимоги ПДР, а також порушення вимог процесуального права та його прав, внаслідок розгляду справи за його відсутності. Тому просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
В засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 заперечував проти поновлення ОСОБА_2 строку на оскарження та задоволення апеляційної скарги останнього, внаслідок чого просив постанову судді залишити без зміни.
Апелянт ОСОБА_2 в засідання апеляційної інстанції не з’явився, причини його неявки суду невідомі, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином і своєчасно.
Заслухавши думку ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, аргументи, наведені у клопотанні про поновлення строку та в апеляційній скарзі, вважаю, що строк на оскарження зазначеної постанови ОСОБА_2 необхідно поновити, його апеляційну скаргу задовольнити, постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити виходячи з наступного.
Виходячи з положень ст. ст. 289, 294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
ОСОБА_2, як інший учасник дорожньо-транспортної пригоди має право на оскарження зазначеної постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона також стосується його інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що зазначена справа розглянута за відсутності ОСОБА_2, оскільки про час та місце її розгляду він не повідомлявся, внаслідок чого, про прийняте суддею рішення йому стало відомо лише 14.12.2010 року, тобто вже після сплинення строку на її апеляційне оскарження.
Відповідно до вимог закону ОСОБА_2 ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови і 14.12.2010 року подав апеляційну скаргу на неї, тобто у строк коли йому стало відомо про її існування.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_2 об’єктивних умов для своєчасного оскарження зазначеної постанови, внаслідок чого вважає, що строк на оскарження ним пропущено з поважних причин, а тому цей строк підлягає поновленню.
Приймаючи рішення по справі, суддя не вжив необхідних заходів для всебічного, повного з’ясування всіх обставин, не надав належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи та не мотивував свої висновки, за яких встановив відсутність в діях ОСОБА_3 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Так, 01.06.2010 року відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (серія АР 241516), згідно якому останній керуючи 08.05.2010 року о 09 годині 50 хвилин по вул. Крупській в м. Мелітополі, автомобілем «Фольксваген», державний номер НОМЕР_1, перед початком виконання маневру повороту ліворуч, не впевнився в безпеці цього, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, який в цей час здійснював маневр обгону транспортного засобу ОСОБА_3 (а.с.2).
Таким чином, ОСОБА_3 ставилося в вину порушення вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України, відповідного до якого: «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
В матеріалах справи знаходиться постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 15.05.2010 року у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 ознак складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.3-4).
Виходячи зі змісту цієї постанови подія дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08 травня 2010 року за участю водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виникла внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 11,4, 14,2.б, 14.6, а водієм ОСОБА_3 вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України. При цьому порушення обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди зазначених пунктів Правил знаходяться у причинному зв’язку з цією подією.
Внаслідок цих обставин уповноваженою особою, якою відмовлено в порушенні кримінальної справи встановлено і прийняте рішення про направлення копії зазначеної постанови до ВДАІ м. Запоріжжя для притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2010 року ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення і йому призначене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень, із стягненням його на користь держави.
Посилаючись у своєму рішенні на відсутність в діях ОСОБА_3 ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суддя не надав уваги та належної оцінки зазначеній постанові про відмову в порушенні кримінальної справи, згідно з якою подія дорожньо-транспортної пригоди сталася з вини обох її учасників.
Крім того, суддя не надав оцінки поясненням ОСОБА_2, які містяться в матеріалах справи щодо обставин, за яких сталася дорожньо-транспортна пригода.
Таким чином, суддя допустив однобічність, неповноту дослідження обставин справи, не надавши належного аналізу і оцінки усім доказам, що містяться в матеріалах справи в їх сукупності, обмежившись фактично лише указівкою на пояснення ОСОБА_3 надані в судовому засіданні та переліком норм Правил дорожнього руху України.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що постанову судді неможливо визнати законною та обґрунтованою, вона підлягає безумовному скасуванню.
Разом з тим, апеляційний суд позбавлений можливості прийняти по справі своє рішення, оскільки на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції сплинули встановлені ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, з урахування наведеного, апеляційний суд вважає необхідним у відповідності до вимог п.7 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 червня 2010 року – задовольнити і зазначений строк йому поновити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.
Постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 червня 2010 року, якою закрите провадження по справі про адміністративній правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 у зв’язку з відсутністю в його діях складу зазначеного правопорушення – скасувати, а провадження у справі закрити у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постанова апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, тобто 27.12.2010 року є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Запорізької області /підпис/ В.А. Фомін